Постанова 4855 № 580/13861/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/13861/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Златіна С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України в Черкаській області), в якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення від 28 жовтня 2025 року №142851111500 щодо відмови їй в переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до заяви від 20 жовтня 2025 року; - зобов`язати перевести її на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до її заяви від 20 жовтня 2025 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28 жовтня 2025 року №142851111500 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до заяви від 20 жовтня 2025 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 жовтня 2025 року щодо переведення на пенсію по втраті годувальника, ОСОБА_2 , та за наслідками розгляду прийняти обґрунтоване рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, встановивши не подання необхідного пакету документів для призначення пенсії, повинен повідомити та роз`яснити, які документи треба подати додатково для здійснення такого призначення, а у даному випадку докази виконання такого обов`язку відсутні. Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, представник відповідача - Костюша Наталія Олександрівна, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог представник апелянта зазначив, що позивачем не підтверджено факт спільного проживання з померлим годувальником на момент його смерті. Представник відповідача відмітив, що нормами Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 чітко визначено особистий порядок звернення особи за призначенням/перерахунком пенсії, перелік необхідних документів, процедура прийняття та розгляду документів необхідних для призначення/ перерахунку пенсії. Представник органу Пенсійного фонду наголосив, що лист Головного управління являється роз`яснювальним листом , направленим позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України. ОСОБА_3 звернула увагу, що суд першої інстанції проігнорував конституційно закріплений принцип розподілу влади, втрутився в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та перебрав на себе повноваження щодо проведення перерахунку пенсії, чим вийшов за межі завдань адміністративного судочинства. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, паспортом громадянина серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із пенсійного посвідчення від 02 травня 2019 року серії НОМЕР_2 встановлено, що позивачці призначена пенсія за віком. Відповідно до запису у паспорті про сімейний стан позивачка зареєструвала шлюб 26 лютого 1986 року з громадянином - ОСОБА_2 . Вказаний факт також підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 26 лютого 1986 року серії НОМЕР_3 . У свідоцтві про смерть від 30 серпня 2025 року серії НОМЕР_4 зафіксовано факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років. В акті від 14 жовтня 2025 ркоу, який затверджений печаткою, підписом ФОП ОСОБА_4 та підписами мешканцями будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зазначено, що в кв. АДРЕСА_2 дійсно мешкав весь час та на момент смерті ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною, позивачкою. На підставі складеного акту ФОП ОСОБА_4 видала довідку позивачці від 14 жовтня 2025 року №84 про те, що ОСОБА_2 проживав разом з позивачкою, яка знаходилась на його утриманні. Відповідно до відомостей з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 є « 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів». 20 жовтня 2025 року позивач звернувся ГУ ПФ України в Миколаївській області з заявою про перехід на пенсію в зв`язку з втратою годувальника. Рішенням ГУ ПФ України у Черкаській області від 28 жовтня 2025 року №142850001500 відмовив у перерахунку пенсії. Обґрунтовуючи своє рішення відповідач зазначив, що згідно з матеріалами електронно-пенсійної справи позивач має іншу реєстрацію місця проживання, ніж померлий годувальник. До заяви заявниця долучила довідку про спільне проживання від 14 жовтня 2025 року №84, видану ФОП ОСОБА_4 , що не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. У рішенні зазначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подається документ про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника. Відповідно до п2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Для підтвердження інформації про місце проживання можуть надаватися відомості, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Частиною першою ст. 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до абз.1 розділу І Порядку 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Частиною першою статті 10 Закон № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Тобто, серед основних документів для призначення вказаного виду обов`язковим є той, що підтверджує саме повне утримання заявника померлим за його життя і така допомога була єдиним і основним джерелом засобів існування. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IVвизначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2 , 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; Закону України 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Згідно пункту 2.11. Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Викладені вище приписи законодавства, які регулюють, зокрема порядок призначення (переведення) пенсії у зв`язку з втратою годувальника та визначають умови для призначення такої пенсії, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що довідка, яка складена на підставі акту ФОП ОСОБА_4 від 14.10.2025 №84, про те, що ОСОБА_2 (померлий чоловік позивачки) проживав разом з нею весь час та на момент смерті, затверджена фізичною особою-підприємцем, яка основним видом своєї діяльності має « 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів», не є належним доказом у розумінні пункту 2.11 Порядку № 22-1, оскільки видана не органом місцевого самоврядування та не про факти, з якими частина друга статті 36 Закону №1058-IV пов`язує виникнення підстав вважати годувальником померлого члена сім`ї заявника. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до приписів п.1.8 Розділу 1 «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 у разі якщо до заяви додані не всі необхідні документи, орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що у поданій заяві робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ПФ України у Черкаській області, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про перехід на пенсію в зв`язку з втратою годувальника, одразу прийняло рішення про відмову у задоволенні такої заяви. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вмотивовано підкреслив, що відповідач, встановивши не подання позивачем необхідного пакету документів для переведення на пенсію, повинен був повідомити та роз`яснити особі, які документи треба подати додатково для здійснення такого переведення. Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази виконання такого обов`язку адміністративним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення, відсутні. Таким чином, орган Пенсійного фонду передчасно прийняв рішення №142850001500 про відмову у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, не встановивши додатковий строк для подання необхідного і достатнього пакету документів для призначення пенсії. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України, з метою захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву позивача і за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував конституційно закріплений принцип розподілу влади, втрутився в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та перебрав на себе повноваження щодо проведення перерахунку пенсії, чим вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на те, що суд першої інстанції, зокрема не зобов`язав орган Пенсійного фонду перевести позивача на пенсію. Крім того, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Судова колегія зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Посилання апелянта на те, що лист Головного управління являється роз`яснювальним листом, направленим позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке. Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком подання і оформлення документів, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту). Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020. Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права. Таким чином, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав. Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24 прийшов до висновку, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи. Відтак, оскільки подана ОСОБА_1 заява про перерахунок пенсії містила всі передбачені чинним законодавством відомості, а за результатами її розгляду ГУ ПФ України у Черкаській області висловлено позицію щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивача у спосіб, в який він просить, то твердження апелянта про відсутність предмету спору у цій справі є безпідставним та таким, що спростовується встановленими вище обставинами. Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а протилежні доводи апелянта є помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат в частині сплати судового збору, з урахуванням приписів статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - залишити без змін. Розподіл судових витрат не здійснюється. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач С.В. Златін Суддя О.О. Осіпова Суддя Є.Д. Кравченко Повний текст судового рішення виготовлено 20 квітня 2026 року.