Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/10233/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10233/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року (суддя Кальник В.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 14.07.2025 року) в справі №160/10233/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», період зазначений в трудовій книжці з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005 включно; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дати звернення, а саме з 22.01.2025 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2025 № 241670081467 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», період зазначений в трудовій книжці з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005 включно. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.01.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове. яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком та пакетом документів. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Згідно з абзацами 2-13 частини 1 статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше ЗО років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно абзацу 1 частини 4 статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Апелянт вказував, що на час звернення за призначенням пенсії він досяг повних 61 рік та страховий стаж становить 20 років 02 місяці 28 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005. При досліджені трудової книжки встановлено: за період роботи з 25.04.1988-26.01.1990, відсутній рік в наказі при звільнені; за період роботи з 01.04.2000-19.04.2001- відсутній рік в наказі на прийняття; безробіття з 28.04.2002-07.05.2002 та з 29.08.2005-24.10.2005-відсутня печатка при закінченні виплати, що стало підставою для не зарахування періодів до страхового стажу. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Суд першої інстанції зазначав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Судом першої інстанції вказано, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків,за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. З копії трудової книжки позивача вбачається, що роботодавцем вчинено записи про те, що 25.04.1988 позивача прийнято на роботу в якості водія 3-го класу в «Кельменецьку АК ОСС», 26.01.1990 позивача звільнено з «Кельменецької АК ОСС» у зв`язку із переводом до колгоспу ім. Дзержинського, 01.04.2000 позивача прийнято на роботу шофером III класу відділення №1 в ТОВ «Агрофірми Дністер», 19.04.2001 позивача звільнено за власним бажанням, згідно з наказом № 5к від 19.04.2001 р. З 28.04.2002 р. по 07.05.2002 р. та з 29.08.2005 р. по 24.10.2005 позивач перебував на обліку в Сокирянському районному центрі зайнятості як безробітний, про що зазначено в трудовій книжці позивача. Трудова книжка позивача в частині записів № 7-8, 16-17, 18, 25-28, які охоплюють спірний період трудової діяльності, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача в періоди з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України. Встановлено, що 22.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою на призначення пенсії за віком. Заява розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та рішенням № 241670081467 від 30.01.2025 року відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. Згідно рішення ОСОБА_1 досяг повних 61 рік, страховий стаж позивача становить: 20 років 02 місяці 28 днів, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005. При досліджені трудової книжки встановлено: за період роботи з 25.04.1988-26.01.1990, відсутній рік в наказі при звільнені; за період роботи з 01.04.2000-19.04.2001- відсутній рік в наказі на прийняття; безробіття з 28.04.2002-07.05.2002 та з 29.08.2005-24.10.2005-відсутня печатка при закінченні виплати. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. Страховий стаж особи з урахуванням право становить 20 років 2 місяці 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами не зараховано період роботи з 25.04.1988- 26.01.1990, оскільки відсутній рік в наказі при звільнені; період роботи з 01.04.2000-19.04.2001- відсутній рік в наказі на прийняття; безробіття з 28.04.2002-07.05.2002 та з 29.08.2005-24.10.2005 - відсутня печатка при закінченні виплати; безробіття з 22.09.2009-31.12.2009 - виправлення в році на початку виплати. З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.08.1981 року вбачається, що роботодавцем вчинено записи про те, що 25.04.1988 ОСОБА_1 прийнято на роботу в якості водія 3-го класу в «Кельменецьку АК ОСС», 26.01.1990 позивача звільнено з «Кельменецької АК ОСС» у зв`язку із переводом до колгоспу ім. Дзержинського, 01.04.2000 позивача прийнято на роботу шофером III класу відділення №1 в ТОВ «Агрофірми Дністер», 19.04.2001 позивача звільнено за власним бажанням, згідно з наказом № 5к від 19.04.2001 р. З 28.04.2002 року по 07.05.2002 року та з 29.08.2005 року по 24.10.2005 року позивач перебував на обліку в Сокирянському районному центрі зайнятості як безробітний, про що зазначено в трудовій книжці позивача. Згідно з відповіддю на запит ОСОБА_1 до КП «Кельменецький трудовий архів» документи з кадрових питань по Кельменецькому автотранспортному підприємству облспоживспілки за 1988-1989 р.р. у відомчий архів Чернівецької облспоживспілки за 1991-1993 роки на зберігання не надходили. Позивач вважає, що певні недоліки у оформленні трудової книжки, не є підставою для відмови у призначенні пенсії за віком, оскільки записи у трудовій книжці відповідають вимогам законодавства, а працівник не відповідає за дотримання роботодавцем законодавства, не може бути обмежений у конституційному праві на пенсійне забезпечення та не може з вказаних підстав бути позбавлений права на пенсію. Відповідно до ч.1 ст.44, ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше ЗО років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають, жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. Наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_1 в якій містяться записи про періоди роботи ОСОБА_1 . Відсутність року в наказі при звільнені, відсутність року в наказі на прийняття, згідно безробіття з 28.04.2002-07.05.2002 та з 29.08.2005-24.10.2005 відсутня печатка при закінченні виплати, не впливають на можливість прочитати записи, ідентифікувати записи. Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У контексті вище вказаного варто зазначити, що згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 20 вищевказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Відповідно до пунктів 1.1, п. 2.3, п. 2.4 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Працівник самостійно не заповнює трудову книжку. Відповідальність за вірність та чіткість записів у трудовій книжці несе роботодавець та на працівника не повинна покладатись відповідальність у разі неточностей, виправлень у трудовій книжці. Працівник, маючи у трудовій книжці запис, який внесений у зв`язку з певної подією у трудовій діяльності, як то прийняття чи звільнення з роботи, переміщення по посаді, має справедливі очікування, що період трудової діяльності буде зараховано та страхового стажу та Держава виконає свій обов`язок по призначенню пенсії особі, після досягнення нею певного передбаченого Законом віку. Трудова книжка ОСОБА_1 містить усі записи на підтвердження роботи за всі спірні періоди, записи щодо отримання допомоги по безробіттю від центру зайнятості . Всі записи про роботу внесені в трудову книжку належним чином та не мають виправлень. Суд першої інстанції вірно установив, що трудова книжка позивача в частині записів № 7-8, 16-17, 18, 25-28, які охоплюють спірний період трудової діяльності, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача в періоди з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Є протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоди, зазначені в трудовій книжці з 25.04.1988 по 26.01.1990, з 01.04.2000 по 19.04.2001, з 28.04.2002 по 07.05.2002 та з 29.08.2005 по 24.10.2005 включно, оскільки такі періоди підтверджуються записами, не спростовані. Повноваженнями перевіряти заяви осіб про призначення пенсії, у тому числі ОСОБА_1 , щодо відповідності вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, наділені органи Пенсійного фонду України. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року в справі №160/10233/25 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року в справі №160/10233/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко