Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24308/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24308/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування,- ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулось до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просить суд: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме: Отеля кафе «Sakartvelo», орендарем якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , власник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень, зазначених у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025 №065/2025; встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єкту, а саме: Отеля кафе «Sakartvelo», орендарем якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , власник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень, зазначених у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025 №065/2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в приміщенні Отеля кафе «Sakartvelo» виникла пожежа та в результаті огляду місця виникнення пожежі позивачем виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які зафіксовані у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025 №065/2025. З метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров`ю людей, позивач на підставі цього Висновку просить суд застосувати заявлені у рамках цього спору заходи реагування. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржницею зазначено, що суд першої інстанції не встановив, чи дійсно існувала реальна, а не лише гіпотетична загроза життю та здоров`ю людей, а також не дослідив, чи було можливо досягти мети забезпечення безпеки менш обмежувальними засобами, без повного припинення діяльності об`єкта. Позивач не надав жодних доказів проведення повторної чи планової перевірки, яка могла б підтвердити невиконання приписів або збереження загрози. Це, у свою чергу, ставить під сумнів актуальність та співмірність застосованого заходу реагування. Позивач не довів наявності реальної небезпеки на час розгляду справи, не підтвердив невиконання вимог приписів, не надав доказів проведення позапланової перевірки, яка б могла встановити фактичний стан усунення порушень. Позивачем не надано жодних доказів проведення перевірки, його висновки про «неусунення порушень» не можуть вважатися об`єктивними та ґрунтуються виключно на його суб`єктивному баченні ситуації. Суд першої інстанції не встановив, що застосування крайнього заходу у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта було єдиним можливим способом усунення небезпеки. Більш того, суд не дослідив, чи вживалися відповідачами профілактичні заходи після пожежі, що свідчить про формальний підхід до оцінки доказів і порушення принципу змагальності сторін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.07.2025 в Отелі кафе «Sakartvelo» за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Набережна Заводська, 86а, орендарем і власником якого є відповідачі, сталася пожежа через дію теплових проявів електричної енергії у результаті короткого замикання електричного компресора для збагачення води киснем, що зафіксовано у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025 №065/2025. У цьому ж Висновку також зазначені порушення Кодексу цивільного захисту України ( далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ), які відображені у, а саме:

1. Відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (ст.57, п.1; п.2; п.4; п.5. КЦЗУ).

2. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання в приміщеннях будівлі (пп.1.20, п.1, розділу IV ППБУ).

3. Приміщення будівлі не обладнано системами протипожежного захисту (пп. 1.2, п.1 розділу V ППБУ).

4. Приміщення будівлі не забезпечено первинними засобами пожежогасіння(вогнегасниками) (пп.3.6, п.З розділу V ППБУ).

5. Не розроблені та не вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі з приміщень будівлі (п.5 розділу II ППБУ).?

6. Приміщення будівлі не забезпечені відповідними знаками безпеки які повинні відповідати ДСТУ ЕК 180 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» (п.8 розділу IIППБУ).

7. Допущено опорядження (облицювання) стелі в приміщеннях будівлі з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (п.2.17 розділу III ППБУ).

8. Не виконано захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів на рівні, визначеному проектною, експлуатаційною документацією, або на рівні рекомендацій виробника системи блискавкозахисту (пп.1.21, п.1, розділу IV ППБУ). За позицією позивача, перелічені вище порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що і слугувало підставою звернення з позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Організаційно-правові засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877-V). Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною першою статті 3 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності. Частиною першою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. В силу статті 47 КЦЗ України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до частин першої та другої статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Згідно зі статтею 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. На виконання вимог частини першої статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга статті 68 КЦЗ України). Згідно з вимогами статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина друга цієї статті). Системний аналіз правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 640/10135/20, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20, від 19 вересня 2024 року у справі № 280/693/20). У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 560/670/21 Верховний Суд виснував, що захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг є виключним (крайнім) заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 580/34/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 826/9226/16. Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (до таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18). Відповідно до частини 5 статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (далі по тексту Правила № 1417) . Правила № 1417 встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд. Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Правил № 1417, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів. Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим. З аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору. У свою чергу, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення виявлених порушень та існування загрози життю та здоров`ю людей. Верховний Суд в постанові від 19 липня 2023 року по справі №200/2315/20-а зазначив про те, що обов`язок щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на суб`єкта господарювання незалежно від того, чи є він власником або користувачем відповідного об`єкта. Виникненню такого обов`язку кореспондує здійснення господарської діяльності за відповідною адресою. Колегією суддів встановлено, що 13.07.2025 в Отелі кафе «Sakartvelo» за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Набережна Заводська, 86а, орендарем і власником якого є відповідачі, сталася пожежа через дію теплових проявів електричної енергії у результаті короткого замикання електричного компресора для збагачення води киснем, що зафіксовано у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025 №065/2025. У цьому ж Висновку також зазначені порушення Кодексу цивільного захисту України ( далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ), які відображені у, а саме: 1.Відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (ст.57, п.1; п.2; п.4; п.5. КЦЗУ).

2. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання в приміщеннях будівлі (пп.1.20, п.1, розділу IV ППБУ).

3. Приміщення будівлі не обладнано системами протипожежного захисту (пп. 1.2, п.1 розділу V ППБУ). 4.Приміщення будівлі не забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) (пп.3.6, п.3 розділу V ППБУ).

5. Не розроблені та не вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі з приміщень будівлі (п.5 розділу II ППБУ).?

6. Приміщення будівлі не забезпечені відповідними знаками безпеки які повинні відповідати ДСТУ ЕК 180 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» (п.8 розділу IIППБУ).

7. Допущено опорядження (облицювання) стелі в приміщеннях будівлі з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (п.2.17 розділу III ППБУ).

8. Не виконано захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів на рівні, визначеному проектною, експлуатаційною документацією, або на рівні рекомендацій виробника системи блискавкозахисту (пп.1.21, п.1, розділу IV ППБУ). Відповідно до пункту 4 розділу І Правил пожежної безпеки пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» поширюються на проектування, монтування систем протипожежного захисту (далі - СПЗ) об`єктів будівництва, а саме: автоматичних систем пожежогасіння та флегматизації; автономних систем пожежогасіння; систем пожежної сигналізації; системи керування евакуюванням (в частині систем оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання; систем протидимного захисту; систем централізованого пожежного спостерігання; диспетчеризації систем протипожежного захисту. Система протипожежного захисту комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі. Системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі «пожежа» тощо). Системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу систем пожежної сигналізації. Система керування евакуюванням сукупність технічних засобів та організаційних заходів, призначених для оповіщування про виникнення пожежі та подавання сигналів керування евакуюванням. Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що знаходяться в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання. За способами оповіщення система оповіщення ділиться на світлові (візуальні), звукові, мовленнєві та комбіновані. Абзацом першим пункту 3.6 глави 3 розділу V ППБУ установлено, що територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами. До початку експлуатації об`єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з Правилами експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677. Колегія суддів зазначає, що відсутність необхідних систем заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 07 жовтня 2019 року у справі №815/140/18, від 30 квітня 2025 року у справі № 280/8250/20 відсутність системи протипожежного захисту є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей. Колегія суддів звертає увагу на те, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування (указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 160/4988/19, від 19 липня 2023 року у справі № 200/2315/20-а, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20). Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. Недодержання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/3791/22 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 140/12199/21). Колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачами не надано до суду доказів усунення виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме: Отеля кафе «Sakartvelo», за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Набережна Заводська, 86а, до повного усунення порушень, зазначених у Висновку про причини виникнення пожежі від 15.07.2025№065/2025. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко