Постанова 4850 № 360/1745/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року справа №360/1745/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Тернової Вікторії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі № 360/1745/25 (головуючий І інстанції Качанок О.М.) за позовом Тернової Вікторії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Тернова Вікторія Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з постановки позивача на військовий облік повторно після 16.08.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 832 від 16.08.2024, після виключення його 10.02.2012 з військового обліку та з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо ОСОБА_1 як військовозобов`язаного, який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання - рекрут, номер в реєстрі Оберіг - 29052025145845070535; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, зобов`язавши ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову (в редакції, яка діяла станом на 10.02.2012), у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі з 10 лютого 2012 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог - відмовлено. Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову через порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що станом на дату набрання чинності змін до статті 28 Закону № 2232-XII Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 16.08.2024 року, позивач вже не був військовозобов`язаним, оскільки був виключений з військового обліку 10.02.2012 року у відповідності до положень законодавства України, які діяли станом на дату виключення з обліку, і після вказаної дати він не подавав і не зобов`язаний був подавати заяв про постановку на військовий облік. Суд не взяв до уваги, що «автоматичної» чи примусової постановки на військовий облік після виключення громадянина з військового обліку у відповідності до закону, не передбачено. Також, суд не взяв до уваги, що додаток Резерв+ та його встановлення на мобільний пристрій з вказанням своїх даних при установці додатку, не є постановкою на військовий обік та не висловлює бажання особи, виключеної в 2012 році з військового обліку, повторно стати на такий облік. Крім того, на думку апелянта, нормами законодавства України не передбачений обов`язок особи, виключеної з військового обліку законно 10.02.2012, з`явитися до ТЦК для подання інформації чи подання заяви про постановку на військовий облік. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі. За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного - ОСОБА_1 від 10.06.1999 № 4/71 вбачається, що позивач був прийнятий на тимчасовий облік запасу - 2-рядовий, нестройовий, категорії по ВОС № 662995А, посадової кваліфікації - електрик низьковольтних мереж, у ЗС не служив. У тимчасовому посвідченні також зазначено, що воно видане до отримання бланків військових квитків, тимчасове посвідчення дійсне по 20.12.2003. На зворотньому боці посвідчення міститься запис, зокрема, про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку з 10.12.2012. За відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , категорія обліку - військовозобов`язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата уточнення даних 27.06.2025. Представник позивача звернулась в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом від 19.08.2025 № 19/08-1, в якому просила повідомити причини взяття на військовий облік позивача та внести відомості щодо виключення його з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також до Оберігу та Резерву+. Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2025 № ЩТ/1343 повідомлено, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 ОСОБА_1 , автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Представник позивача звернулась в інтересах ОСОБА_1 із аналогічним за змістом (вищенаведеному запиту) адвокатським запитом від 19.08.2025 № 19/08-2 до Міністерства оборони України., який було перенаправлено за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.08.2025 № 4376 повідомлено, що з метою повного охоплення військовим обліком громадян України, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях України або інформація про реєстрацію (декларування) місця проживання яких відсутня в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 ОСОБА_1 було зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом автоматичної верифікації. Крім того повідомлено, що відповідно до ст. 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (в редакції серпня 2013 року) граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового складу - до 40 років, тому після досягнення 40 років ОСОБА_1 виключили з військового обліку. В подальшому законами № 1169-VІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації та № 1604-VІІ Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу були внесені зміни, відповідно до яких з 27.03.2014 граничний вік перебування в запасі для військовослужбовців збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 - з 50 років до 60 років. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути призвані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З набранням чинності змін до частини 2 статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу ОСОБА_1 є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла граничного віку перебування в запасі. Отже, у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відсутні. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. За пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). За пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони. Тобто, обов`язок щодо обліку військовозобов`язаних покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). За ч. 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частин третьої, сьомої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. За ч. 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII). Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ передбачені підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Відповідно до статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на час внесення до тимчасового посвідчення позивача запису про виключення його з військового обліку за досягненням граничного віку) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць; 2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу. Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону. Призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У воєнний час виїзд призовників і військовозобов`язаних з місця проживання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється. Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України: 1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України. Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли. Запас військовозобов`язаних згідно з статтею 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на 10.12.2012, тобто на час досягнення позивачем 40 річного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. В подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації від 27 березня 2014 року № 1169-VII, внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 22 липня 2014 року № 1604-VII - до 60 років. При цьому, норми Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали. За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату звернення представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, вік позивача становив 52 роки. Станом на час розгляду цієї справи вік заявника становить 53 роки. Суд враховує, що з набранням чинності наведених вище змін до статті 28 Закону № 2232-XII, позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Оскільки за нормами статті 28 Закону № 2232-XII, чинними на дату розгляду справи, позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, який дає право на виключення з військового обліку (60 років), суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку з 10.12.2012. Щодо посилань позивача на незворотність дії нормативно-правових актів у часі, апеляційний суд враховує наступне. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили. За наведеними у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас суд зазначає, що за колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я. В рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Тобто, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Отже, якщо публічно-правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. Суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, а також які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Таким чином, відносини з громадянами України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, станом на момент підвищення граничного віку перебування на військовому обліку в запасі, не припинялись. Отже, в спірних правовідносинах слід керуватись нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час звернення позивача до відповідача із заявою про виключення з військового обліку. Враховуючи вищевикладене, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_5 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку з 10.12.2012 та не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку внести до реєстру такі зміни. Щодо посилань позивача на безпідставність повторного взяття позивача на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд враховує, що відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_8 у своїх листах було роз`яснено позивачу, що його зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом автоматичної верифікації, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Таким чином, суд не вбачає ознак протиправності в діях саме ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо постановки позивача на військовий облік. Крім того, вимог щодо взяття позивача на військовий облік до іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, за місцем проживанням позивача, не заявлено. З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору. Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Тернової Вікторії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі № 360/1745/25 за позовом Тернової Вікторії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 21 квітня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв