Постанова Харківський апеляційний суд № 953/1693/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Харків справа № 953/1693/25 провадження № 22-ц/818/2782/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Держава російська федерація, в особі Міністерства Юстиції рф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року у складі судді Лисиченко С.М., ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 76 774 267,20 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2025 еквівалентно 1842 948,05 доларів США, та 7 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2025 еквівалентно 168 033,34 доларів США. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 76 774 267,20 коп, в якості відшкодування майнової шкоди та 7 000 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 15140 грн. У грудні ОСОБА_1 , в особі свого представника Точиліна М.В., звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, просив ухвалити додаткове рішення, яким визначити еквівалент розміру стягнутої майнової та моральної шкоди в іноземній валюті (доларах США), відповідно до заявлених вимог. В обґрунтування заяви посилався на те, що в ухваленому судом 10 червня 2025 року рішенні, судом не визначено еквівалент розміру майнової та моральної шкоди в іноземній валюті (доларах США), про що він просив у позовних вимогах. Посилаючись на вимоги ст.533 ЦК України , а також ч.ч.1,2 ст.5 ЗУ «Про валюту і валютні операції» та п.п.5, 29 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №326, зазначив, що процедура оцінки реальних збитків упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та знищеного майна, здійснюється відповідно до Методики оцінки шкоди, в умовних одиницях (функціональна валюта) доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Нацбанку на дату оцінки. А тому вважає, що необхідно врахувати зміну вартості грошей в часі та застосувати процедуру приведення такої вартості до дати оцінки, враховуючи міжнародний характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим, розмір шкоди підлягає визначенню як в національній валюті України, - гривні, так і з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті доларах США. Таке визначення розміру збитків, на думку позивача, забезпечить ефективний захист інтересів власника майна, враховуючи можливу девальвацію національної валюти та незрозумілого механізму відшкодування таких збитків. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду обґрунтована тим, що предметом спору є відшкодування шкоди (матеріальної та моральної), розмір відшкодування якої відповідно до вимог статей 192, 524 ЦК України визначається в гривні. Відповідно, підстави для визначення грошового еквіваленту вказаної суми у доларах США резолютивній частині рішення відсутні. Крім того ОСОБА_1 повністю погодився з ухваленим рішенням від 10.06.2025 та не оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому, розмір грошових коштів в рішенні суду, зокрема, у резолютивній частині, вказаний точною сумою у національній валюті. Враховуючи, що процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, які у вказаній справі за вищевказаних обставин судом не встановлено, суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по даній справі. В обґрунтування апеляційних вимог, представник позивача посилається на те, що в даному випадку у нього були відсутні підстави для апеляційного оскарженні рішення, оскільки позов було задоволено повністю, проте, суд допустився помилки, не зазначивши в резолютивній частині еквівалент розміру шкоди в іноземній валюті, про які він просив в позові. Тому вважає, що для таких цілей законодавцем передбачено процедуру ухвалення додаткового судового рішення, а тому вважає висновки суду щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, передчасними. На переконання апелянта, в даному випадку наявні підставі для визначення еквіваленту розміру майнової та моральної шкоди в іноземній валюті з тих підстав, на які він посилався в заяві про ухвалення додаткового рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що в ухваленому судом 10 червня 2025 року рішенні, судом не визначено еквівалент розміру майнової та моральної шкоди в іноземній валюті (доларах США), про що він просив у позовних вимогах. Посилаючись на вимоги ст.533 ЦКУ, а також ч.ч.1,2 ст.5 ЗУ «Про валюту і валютні операції» та п.п.5, 29 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №326, вважав, що процедура оцінки реальних збитків упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та знищеного майна, здійснюється відповідно до Методики оцінки шкоди, в умовних одиницях (функціональна валюта) доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Нацбанку на дату оцінки. А тому, враховуючи міжнародний характер спірних правовідносин, розмір шкоди підлягає визначенню як в національній валюті України, - гривні, так і з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті доларах США, що забезпечить ефективний захист інтересів власника майна, враховуючи можливу девальвацію національної валюти та незрозумілого механізму відшкодування таких збитків. В даному випадку, предметом спору є відшкодування шкоди (матеріальної та моральної), яке виникло внаслідок деліктного зобов`язання. У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: "Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України. Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України). Тлумачення частини другої статті 524 ЦК України свідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в договорі. Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викладено, чинний ЦК не містить. Подібний за зміст висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно визначив, що валютою суми по відшкодування майнової та моральної шкоди в цій справі є національна валюта України - гривня, оскільки відповідно до статей 192 та 524 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті. У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Отже, валютою суми по відшкодування майнової та моральної шкоди, в даній справі, є національна валюта України гривня. Крім того, слід врахувати, що звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивач на підтвердження завданих йому збитків, надав висновки експертиз, якими було визначено оцінку завданих збитків у гривні. При цьому слід зазначити, що при здійсненні оцінки, експертами використовувались, зокрема, Постанова Кабінету міністрів України від 20.03.2022 року №326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації», а також Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності, внаслідок знищення пошкодження їх майна у зв`язку і збройною агресією рф, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог. А тому, посилання позивача на п.2 ч.1 ст.270 ЦПК України, як на підставу ухвалення додаткового рішення, є безпідставним, оскільки суд в своєму рішенні зазначив точну грошову суму, присудженої до стягнення, в національній валюті України, тобто, у гривні, у зв`язку з чим, підстав для ухвалення додаткового рішення не вбачається. Отже, висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.270, 367, 368, 374, 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина