Ухвала ККС ВС № 559/4182/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Київ справа № 559/4182/23 провадження № 51-1384 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, встановив: Як убачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо невиконання ухвали слідчої судді від 20 листопада 2025 року у справі №559/4182/23. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року залишено без змін. У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу та копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо стосовно умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути. За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищої інстанції в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Зазначені норми гарантують право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Виключень із цього правила положення чинного КПК не містять. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Як убачається зі змісту касаційної скарги та копій оскаржуваних рішень, ОСОБА_4 звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, які відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК не підлягають оскарженню в касаційному порядку. Таким чином, з огляду на положення ч. 4 ст. 424 КПК, скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які відповідно до положень цього Кодексу не підлягають оскарженню в суді касаційної інстанції. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5