Постанова 4820 № 679/12/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 679/12/23 Провадження № 22-ц/820/1074/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М., розглянув в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 679/12/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Волковим Сергієм Вікторовичем, на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року у складі судді Стасюк Р.М. у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором позики. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : Судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 січня 2023 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10 січня 2022 року, укладеним у письмовій формі, у вигляді відсотків від простроченої суми, за період з 01 березня 2022 року по 30 листопада 2022 року, включно (9 місяців просрочки), у розмірі, еквівалентному 7200 (сім тисяч двісті) доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, та судовий збір в сумі 248, 10 грн. У лютому 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати судовий наказ виданий Нетішинським міським судом Хмельницької області 10.01.2023 у справі № 679/12/23 за заявою ОСОБА_2 про стягнення із нього заборгованості за договором позики від 10.01.2022 року, укладеним у письмовій формі, - у вигляді відсотків від простроченої суми за період з 01.03.2022 по 30.11.2022 включно, у розмірі еквівалентному 7200 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу. При цьому, посилався, що ним не визнається вищевказана заборгованість, а її нарахування стягувачем є необґрунтованим. Крім того, заявник просив суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що судовий наказ він не отримував, про винесення судового наказу дізнався на початку лютого 2026 року, коли не у повному розмірі отримав грошове забезпечення за місцем проходження військової служби. В подальшому він звернувся до Нетішинського відділу ДВС де дізнався про відкрите виконавче провадження з примусового виконання судового наказу. 13.02.2026 року він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Волковим С.В., який 16.02.2026 отримав доступ до матеріалів справи № 679/12/23 (провадження № 2-н/679/4/2023) за допомого підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет». Таким чином копію судового наказу від 10.01.2023 року заявник фактично отримав 16.02.2026 року, коли з його змістом ознайомився представник, а тому вважав, що наявні підстави для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу. Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 10.01.2023 року у справі № 679/12/23 (провадження № 2-н/679/4/2023) за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за договором позики повернути заявнику, з підстав передбачених ч. 2 ст. 171 ЦПК України. ОСОБА_1 та його представник - адвокат Волков С.В. подали апеляційну скаргу, вважають, ухвалу суду першої інстанції безпідставною та необґрунтованою, просять її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу. Представник апелянта посилається, що вказана ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із трекінг за номером 3010001845744, згідно якого вказаний лист було вручено 17.02.2023 року особі із прізвищем « ОСОБА_4 ». Проте, ОСОБА_1 не уповноважував будь-яку особу, в тому числі й з прізвищем « ОСОБА_4 » на одержання адресованої йому поштової кореспонденції. Чинне законодавство чітко передбачає, що уповноваження особи на отримання поштової кореспонденції здійснюється за оформленою у письмовому вигляді довіреності. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не уповноважував у встановленому законом порядку особу із прізвищем « ОСОБА_4 » на одержання адресованої йому поштової кореспонденції, тому відсутні правові підстави вважати, що копія судового наказу виданого 10.01.2023 року була вручена 17.02.2023 року для ОСОБА_1 . Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції про вручення 17.02.2023 року судового наказу та заяви про його видачу представнику боржника за довіреністю, а заяву про скасування судового наказу подано до суду 26.02.2026, із порушенням строку визначеного ч. 1 ст. 170 ЦПК України. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки апелянт та його представник намагаються ввести в оману апеляційний суд, наводячи один-єдиний аргумент на свою користь, що ніби-то ОСОБА_1 не уповноважував будь-яку особу в т.ч. з прізвищем « ОСОБА_4 » на одержання адресованою йому кореспонденції. Такі твердження апелянта є неправдивими, оскільки ФОП ОСОБА_1 згідно з довіреністю № 61 уповноважував ОСОБА_5 на отримання адресованої йому кореспонденції на Укрпошті. Автотранспортний кооператив «Експрес», керівником та співзасновником якого є ОСОБА_1 , довіреністю №1 уповноважував ОСОБА_5 на отримання адресованої кооперативу кореспонденції на Укрпошті. Крім того, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 , відповідно до офіційних витягів з ЄДР, спільно користуються одним і тим же абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 станом на 17.02.2023 фактично проживали як подружжя за однією адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, перебували у громадянському шлюбі. ОСОБА_5 фактично виконувала роль бухгалтера ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, обґрунтувані підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2023 року Нетішинським міським судом Хмельницької області видано судовий наказ, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10 січня 2022 року, укладеним у письмовій формі, у вигляді відсотків від простроченої суми, за період з 01 березня 2022 року по 30 листопада 2022 року, включно (9 місяців просрочки), у розмірі, еквівалентному 7200 (сім тисяч двісті) доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, та судовий збір в сумі 248, 10 грн. 02 лютого 2023 року, копія судового наказу, разом з заявою про видачу його видачу було направлено за місцем реєстрації ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідним листом, наявним в матеріалах справи. Відповідно до зворотного поштового повідомлення вказані судові документи було вручено 17.02.2023 року, за довіреністю «Сухиня». Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18), наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу. Згідно п.п. 6. 7 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб-громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Заява боржника про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 170 цього Кодексу повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина 2 статті 171 ЦПК України). У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу частина 3 статті 171 ЦПК України). 26.02.2026 року заявник ОСОБА_1 в особі свого представника Волкова С.В. звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, просив суд поновити строк для подання даної заяви, посилаючись на те, що про винесення судового наказу від 10.01.2023 року він дізнався на початку лютого 2026 року, після чого 13.02.2026 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Волковим С.В., який 16.02.2026 отримав доступ до матеріалів справи № 679/12/23 (провадження № 2-н/679/4/2023) за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет». Відтак, датою вручення судового наказу від 10.01.2023 року є 16.02.2026 року. Суд першої інстанції, повертаючи заяву боржника про скасування судового наказу послався, що в матеріалах справи наявні докази про вручення 17.02.2023 судового наказу та заяви про його видачу представнику боржника за довіреністю, а заяву про скасування судового наказу подано до суду 26.02.2026 року. Відтак, обставини на які посилається заявник, як на підставу поновлення пропущеного строку не заслуговують на увагу та спростовуються доказами наявними у матеріалах цивільної справи, а тому суд не знаходить підстав для поновлення заявнику строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу. Однак з такими висновками не погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку повинен дати оцінку доводам, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску цього строку. Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272цього Кодексу. Відповідно до п.3 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Тобто за даними нормами ЦПК України судовий наказ має бути вручений безпосередньо боржнику або його представнику. Як достеменно встановлено судом, поштовий конверт з копією судового наказу та заяви про його видачу був вручений 17.02.2023 року за довіреністю «Сухині», при цьому матеріали справи не містять доказів, що вказана особа була уповноважена на отримання поштової кореспонденції, яка адресована ФОП ОСОБА_1 або є його представником на підставі відповідного договору чи довіреності. Пунктом 90 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (у редакцій чинній на 17.02.2023) адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу копії довіреностей № 61 від 01.01.2019 р. з терміном дії до 31.12.2019 р. та довіреність №1 видана Автотранспортним кооперативом «ЕКСПРЕС» від 14.07.2020 р. з терміном дії по 23.07.2020 року, оскільки вони не стосуються періоду часу вручення поштового повідомлення у 2023 році, даних що ОСОБА_1 уповноважував особу із прізвищем " ОСОБА_4 " на отримання адресованої йому кореспонденції у лютому 2023 року матеріали справи не містять. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази про вручення 17.02.2023 року судового наказу боржнику ОСОБА_1 або його представнику, вказана в поштовому повідомленні особа, яка отримала судовий наказ, не була уповноважена боржником на отримання даного судового рішення. Відтак висновки суду першої інстанції про отримання боржником копії судового наказу саме 17.02.2023 року не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції, відтак суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні клопотання заявника про поновлення строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу з підстав не відповідності висновків суду обставинам справи. При новому розгляді заяви суд першої інстанції має перевірити доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку для подання заяви та надати таким доводам відповідну правову оцінку. При цьому вимоги апеляційної скарги про ухвалення апеляційним судом судового рішення про поновлення апеляційним судом строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу не підлягають задоволенню, оскільки за змістом ст. 379 ЦПК України в разі скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції. В даному випадку оскаржується ухвала суду про відмову в поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви заявнику, тобто ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому відсутні підстави для ухвалення апеляційним судом нового судового рішення по суті заяви. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Волковим Сергієм Вікторовичем, задовольнити частково. Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 10.01.2023 року у справі № 679/12/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором позики скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року. Суддя А.М. Костенко Р.С. Гринчук Л.М. Грох