Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/7967/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/7967/21 Головуючий в І інстанції: Майдан С.І. Номер провадження: 22-ц/819/711/26 Доповідач: Базіль Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді (суддя - доповідач) Базіль Л.В., суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В., секретар Середюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Майдан С.І., дата складення повного рішення 09 лютого 2026 року, у справі №766/7967/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання зобов`язання припиненим ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим. Як на підставу припинення зобов`язань, позивач посилається на положення ст.607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Неможливість виконання ним зобов`язань перед відповідачем щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2006 року №Ф061054П, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого є відповідач зумовлена тим, що кредитна заборгованість не погашена повністю внаслідок відчуження предмета застави на прилюдних торгах. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 206 року у позові відмовлено. Обґрунтовуючи відмову у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням від 03 лютого 2021 року Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/71/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 , який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №Ф061054П від 26.12.2006 року, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №Ф061054П від 26.12.2006 року у зв`язку із неможливістю їх виконання згідно ст.607 ЦК України, та вважав, що позов позивача є засобом ухилення від виконання зобов`язання, а тому зобов`язання не може бути припиненим. Також суд зазначив, що посилання позивача на відсутність грошових коштів не може розцінюватися як обставина, що звільняє від відповідальності за виконання зобов`язання. Відсутність коштів сама по собі не припиняє зобов`язання. За наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено неможливості виконання зобов`язання у зв`язку з обставин, за які сторони не відповідають. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову, вказавши, що судом не була врахована обставина, встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року по справі №923/1021/13, де судом встановлено, що згідно наданих банком документів, заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед банком не погашена повністю внаслідок відчуження предмета застави на прилюдних торгах, що є порушенням ч.1,6 ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.572 ЦК України. На думку скаржника, вказана обставина є преюдиційною для вказаної справи, оскільки саме вона вказує на припинення зобов`язання неможливістю їх виконання, у зв`язку із порушенням процедури проведення прилюдних торгів. Скаржник вважає, що судом неправильно застосовано положення ст.607 ЦК України, оскільки позивач не відповідає за незаконність проведення торгів (що визнано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року по справі №923/1021/13; позивач також не відповідає за значну затримку перерахування коштів ДВС (з грудня 2013 по травень 2014), що призвело до курсової різниці. Банк, прийнявши суму 249762,95 грн, як повний борг станом на момент запиту, втратив право нараховувати подальші відсотки та пеню на валютну складову, оскільки сам перевів борг у гривневу площину через механізм примусового стягнення. При цьому, на підтримку своєї позиції покликається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 року в справі № 910/18432/21 Вказує, що саме дії третіх осіб (ВДС) призвели до того, що кошти, перераховані банку у травні 2014 року (249762,95 грн) не призвели до юридичного очищення боргу. Звертає увагу, що наявність рішення про стягнення коштів не позбавляє сторону права вимагати визнання зобов`язання припиненим за наявності підстав, які не були предметом дослідження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №Ф061054П від 26.12.2006 р. Щодо відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача за ордером, адвокат Амельохін А.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, здійснити розподіл судових витрат у додатковій постанові на підставі підтверджуючих документів, які будуть подані протягом 5 днів з дати ухвалення постанови судом апеляційної інстанції. Вказує, що матеріали справи не містять жодного платіжного документа, який свідчив би про повне або часткове погашення боргу. Явка учасників справи в судове засідання апеляційного суду. У засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України. Представник ОСОБА_1 , адвокат Лодига М.Т. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні. До клопотання долучила витяг з електронного реєстру листків непрацездатності. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, колегією суддів із долученого до клопотання витягу з електронного реєстру листків непрацездатності не встановлено, що лікування представника відбувається в умовах стаціонару. Відповідно до частини 1 і 2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19)). Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив неможливості розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_1 , який реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі та у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. 26.12.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Ф061054П. Відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності «Транш», зі сплатою 12,5 % річних в межах максимального ліміту заборгованості до 85 000 доларів США, з повним завантаженням ліміту до 25.12.2008 року. Мінімальний-розмір траншу не повинен бути меншим 708 доларів США. Погашення кредиту (траншів) здійснюється щомісяця, до 10 числа місяця вступного за місяцем, в якому відбувалось завантаження кредитної лінії, та в останній день користування кредитом (траншем) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 25 грудня 2016 року. Сума щомісячного погашення кредиту повинна дорівнювати 708 доларів США. Сума залишку останнього траншу дорівнює 748 доларів США. 30.03.2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №Ф061054П від 26.12.2006 року, на підставі якої було збільшено відсоткову ставку з 12,5% річних до 12,7% річних. Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечені іпотечним договором №02-23-ФО61054П-2135 від 26 грудня 2006 року, за яким ОСОБА_1 передав Укрсоцбанку в іпотеку комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 30.06.2011 року вказане іпотечне майно було описано та арештовано в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-10 від 13.02.2009 року Білозерського районного суду Херсонської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 289667,00 грн. Зазначена обставина встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі №923/1021/13. 15.09.2011 року Відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому зазначив, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відшкодував збитки у розмірі 289 667 грн. перед ОСОБА_4 , державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні було накладено арешт на майно боржника для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. Апеляційним судом Херсонської області були скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Суворовського районного суду №2-3189/11 від 04.07.2011 року. Таким чином, буде вирішено питання про передачу на реалізацію майна боржника для погашення заборгованості. Враховуючи викладене, просили належним чином підтвердити наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» із зазначенням розміру заборгованості за договором іпотеки № 12108 26.12.2006 року. Після реалізації арештованого майна в першу чергу будуть задоволені вимоги заставодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», у разі належного підтвердження вимог заставодержателя та підтвердження розміру заборгованості. Із змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року справа №923/1021/13 також слідує, що: 20.06.2013 року державний виконавець передав до управління ДВС ГУЮ у Херсонській області заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна. 17.07.2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками проведених торгів ПП «Нива В.Ш» складено протокол №2213201 від 17.07.2013 року по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , згідно якого переможцем торгів визначено ОСОБА_5 , яким придбане майно за ціною 1021597,00 грн. 11.12.2013 року Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із запитом №11192, в якому просив терміново повідомити в строк до 18.12.2013 р. документально підтвердити право на заставне майно, повідомити залишок заборгованості згідно договору іпотеки, ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» та надати реквізити для перерахування коштів від реалізації заставного майна. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» за довіреністю М.С. Золотоверх листом №02-14/3311 від 26.12.2013 р. повідомив начальника Головного управління юстиції у Херсонській області про реквізити для зарахування коштів від реалізації майна та зазначив, що відповідно до довідки №10.1-87/10970 від 20.12.2013 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» становить 249762,95 грн. Із довідки ПАТ «Укрсоцбанк» №10.1-87/10970 від 20.12.2013 р. слідує, що строкова заборгованість за договором №Ф061054П від 26.12.2006 р. становить 31 117,00 доларів США/ 248718,18 грн; строкова заборгованість по нарахованих % - 110,36 дол.США/882,11 грн; пеня 20,35 дол. США/162,66 грн. Розпорядженням головного державного виконавця №36664308/1 від 10.01.2014 року, яке затверджено начальником відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Херсонській області, Р.А. Вакуленко, здійснено розпорядження щодо необхідності перерахувати: 249 762,95 грн на користь ПАТ «Укрсоцбанк» залишок заборгованості за кредитом №Ф061054П від 26.12.2006 року, від реалізації нерухомого майна належного ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_1 , в ПАТ «Укрсоцбанк» за виконавчим листом 2-10 виданого 13.02.2009 року Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ОСОБА_4 . Платіжним дорученням №4 від 11.05.2014 року Головним управлінням юстиції у Херсонській області перераховано на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк» 249762,95 грн заборгованості ОСОБА_1 , згідно ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження». 09 грудня 2014 року постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року справа №923/1021/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2015 року, було визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 17.07.2013 року філією 22 ПП «Нива-В.Ш» за адресою м. Херсон, вул.Нафтовиків,15 оф.419, оформлені протоколом №2213201 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 . Визнано недійсним акт від 23.07.2013 р. про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області. В цій постанові апеляційний суд на підставі наданих банком документів, зробив висновок про те, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед банком не погашена повністю внаслідок відчуження предмета застави на прилюдних торгах, що є порушенням ч.1,6 ст.54 ЗУ України «Про виконавче провадження», ст.572 ЦК України. 03 лютого 2021 року рішенням Херсонського міського суду Херсонської області, яке залишене постановою Херсонського апеляційного суду від 03.08.2021 року без змін, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк»(від 04 квітня 2016 р.) правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Ф061054П від 26.12.2006 року у сумі 15020,90 доларів США, що еквівалентно 353056,78 грн, судові витрати у сумі 5295,85 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання кредитного зобов`язання у розмірі 429 250,00 грн та визнання валютою зобов`язання за кредитним договором №Ф061054П від 26.12.2006 р. національну валюту України. За змістом рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2021 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 03.08.2021 року слідує, що ОСОБА_1 не обґрунтовував свої заперечення щодо стягнення з нього кредитної заборгованості за договором №Ф061054П від 26.12.2006 року обставинами щодо припинення зобов`язання неможливістю його виконання. Крім того, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2021 року в частині вирішення первісного позову про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 останній не оскаржував, а тому воно не було предметом апеляційного перегляду. Ухвалою Верховного суду від 01 листопада 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2021 р. та постанови Херсонського апеляційного суду 03.08.2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк». 27.10.2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Адамант» було укладено договір №271016-К про відступлення права вимоги за договором кредиту позивача (договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №Ф061054П від 26.12.2006 року). 28.10.2016 року між ТОВ «ФК «Адамант» та ТОВ «Сапфір -1» укладено договір наступного відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. 02.01.2020 року між ТОВ «Сапфір -1» та ОСОБА_2 було укладено договір наступного відступлення права грошової вимоги за договором кредиту позивача (договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №Ф061054П від 26.12.2006 року). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що наразі новим кредитором за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №Ф061054П від 26.12.2006 р. ОСОБА_2 пред`явлено вимоги до нього про стягнення заборгованості за цим договором, яка виникла після настання обставин неможливості виконання зобов`язань за ним, оскільки як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2015 р. заборгованість у ОСОБА_1 перед банком не погашена повністю внаслідок відчуження предмета застави на прилюдних торгах, що є порушенням ч.11,6 ст.54 ЗУ Про виконавче провадження», ст.572 ЦК України. За таких обставин позивач вважає, що його зобов`язання за вказаним договором є припиненими у зв`язку із неможливістю їх виконання згідно ст.607 ЦК України. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми матеріального права. Згідно з ч. 1 ст.509, ст.526ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599), переданням відступного (ст.600), зарахуванням (ст.601), за домовленістю сторін (новація) (ст. 604), прощенням боргу (ст. 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606), неможливістю його виконання (ст. 607), смертю фізичної особи (ст. 608), ліквідацією юридичної особи (ст. 609). Згідно ч. 2ст. 653ЦК України, підставою припинення зобов`язання є розірвання договору. Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. У статті 607 ЦК України, встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, вказав, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання. У даному випадку неможливість виконання зобов`язання зі сторони відповідача полягає у непогашені заборгованості за кредитом коштами отриманими в результаті реалізації заставного нерухомого майна, реалізація якого відбулась з порушенням закону, що встановлено судовим рішенням. Апеляційний суд звертає увагу скаржника, що для визнання зобов`язання припиненим з зазначених підстав необхідно довести, що продаж майна унеможливив виконання зобов`язання у зв`язку з відсутністю предмета забезпечення. Проте, позивачем в суді, з наданням належних та допустимих доказів зазначеного не доведено. Із долучених до позовної заяви додатків не можна зробити однозначного висновку про те, що зобов`язання припинилися на підставі ст.607 ЦК України. А саме по собі посилання позивача на відсутність коштів не припиняє зобов`язання, про що слушно вказав суд у своєму рішенні. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2023 року у справі №910/18432/21, на яку скаржник посилається в апеляційній скарзі, де зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України). Крім того, слід зауважити, що при розгляді Херсонським міським судом справи №766/71/16-ц та ухвалення судового рішення від 03.02.2021 року, яким задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк»(від 04 квітня 2016 р.) правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Ф061054П від 26.12.2006 року у сумі 15020,90 доларів США, що еквівалентно 353056,78 грн, ОСОБА_1 не довив у суді підстав для визнання припиненим зобов`язання з підстав визначених ст.607 ЦК України, та в подальшому судове рішення не оскаржував. Рішення набрало законної сили. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що наведені позивачем обставини щодо неможливості виконання ним грошового зобов`язання за судовим рішенням від 03.02.2021 року не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню. Посилання скаржника на порушення закону при реалізації іпотеки, порушення державним виконавцем термінів перерахування коштів банку не є підставою для визнання зобов`язання припиненим на підставі ст.607 ЦК України (неможливість виконання). З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанцій слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Повний текст постанови складений 21.04.2026 р. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Л.В. Базіль Судді: В.О. Бездрабко С.В. Радченко