Постанова 4817 № 607/4684/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4684/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/135/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., секретар Хоміцька Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2025 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року АТ "ТАСКОМБАНК" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 116843, 30 грн, з яких: 57421,40 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10,70 грн- заборгованість по відсотках; 59411,20 грн - заборгованість по комісії. В обґрунтування позивних вимог зазначено, що 14.01.2022 між АТ «Таскомбанк» та відповідачкою укладено заяву-договір №2787238-510 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум», відповідно до умов якого позичальник просила надати їй кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умова: сума кредиту 52450,00 грн; строк кредиту 60 місяців; проценти за користування кредитом 0,01% річних; комісія за обслуговування кредиту 4,9% щомісячно. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилася заборгованість, яку банк просив стягнути з відповідачки. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за договором №2787238-510 від 14.01.2022 року в розмірі 57432,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 1190,61 грн. сплаченого судового збору. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ "Таскомбанк" просить Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2025 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісії у розмірі 59411,20 грн скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитним договором передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредиту; позичальник підписанням кредитного договору та додатку № 1 до нього, який містить детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, підтвердила, що ознайомлена з відомостями, в тому числі про розмір кредиту, відсоткову ставку, відповідно й усвідомлювала необхідність сплати комісії у визначеному розмірі. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Обставини справи. 14.01.2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір про надання споживчого кредиту № 2787238-510. Згідно з п. 1.1. Договору, ОСОБА_1 просила АТ «Таскомбанк» надати споживчий кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання цієї Заяви-договору розміщена на офіційній сторінці банку https://tascombank.ua. Тип та мета кредиту: кредит на власні потреби/кредит на рефінансування заборгованості в іншій установі. Загальна сума кредиту 52450,00 грн; комісія за надання кредиту 4,9% що складає 2450,00 грн. Сума кредиту без комісії за надання кредиту 50000,00 грн; спосіб надання кредитних коштів: кредитні кошти перераховуються на поточний рахунок № НОМЕР_1 , операції за яким здійснюються із використанням електронних платіжних засобів; строк кредиту 60 місяців; проценти за користування кредитом 0,01% річних. Комісія за обслуговування кредиту 4,9% щомісячно. (п.п. 1.2.1 1.2.6, 1.2.9, 1.4 Договору). Додатком № 1 до Заяви-договору є графік платежів, в якому визначено дати сплати кредиту, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту. Відповідно до детального розпису складових загальної вартості кредиту та графіку платежів, який є додатком № 1 до заяви-договору, позичальнику встановлено основні умови користування кредитом та порядок повернення заборгованості за кредитом. У вказаному розписі у рядку 7 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 2570,05 грн. Крім того, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка Максимум», в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Згідно платіжної інструкції банку №851562076 від 14.01.2022, АТ «Таскомбанк» перерахував ОСОБА_1 кошти у розмірі 52540,00 грн, призначення платежу: перерахування коштів зг. кредитної угоди №2787238-510 від 14.01.2022. З розрахунку заборгованості видно, що станом на 27.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 116843,30 грн, з яких: 57421,40 грн- заборгованість по тілу кредиту; 10,70 грн - заборгованість по відсотках; 59411,20 грн - заборгованість по комісії. Відповідно до виписки по особових рахунках кредитного договору №2787238-510, ОСОБА_1 користувалася наданими у кредит коштами, що вбачається із руху коштів по конкретному банківському рахунку, записів про деталі операції, їх суму та залишок після операції. Оскаржуване судове рішення переглядається виключно в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісії у розмірі 59411,20 грн, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «…у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Відмовляючи у стягненні комісії у розмірі 59411,20 грн, суд виходив з того, що нарахована банком плата за обслуговування кредиту фактично не є самостійною банківською послугою, замовленою позичальником, а стосується дій банку, які він вчиняє у власних інтересах у межах виконання кредитного договору (ведення обліку, супровід договору, нарахування заборгованості тощо), у зв`язку з чим покладення обов`язку її сплати на позичальника суперечить вимогам закону та принципам справедливості і добросовісності; відтак відсутні правові підстави для стягнення такої комісії З таким висновком суду першої інстанції слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи. Зокрема, у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у стягненні комісії. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту колегія суддів відхиляє виходячи із наступного. У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі 727/5461/23 де стороною у справі було АТ «Таскомбанк», надавалась оцінка умовам договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту від основної суми кредиту. Зокрема Верховний Суд звернув увагу, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Інші доводи апеляційної скарги є аналогічні доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку, такі доводи не спростовують законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 квітня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О. Костів О.З.