Постанова Київський апеляційний суд № 759/21534/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/6802/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/21534/24 16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пугачова Євгена Костянтиновича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби на свою користь 1 645 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, з урахуванням вимог ст. ст. 1-3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позов мотивовано тим, що унаслідок протиправних дій службових осіб Київської міської прокуратури, яка полягає у перебуванні позивача під слідством та судом з 17.07.2017 по 24.01.2024 з необґрунтованим, на думку позивача, обвинуваченням при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100080006280 від 16.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, позивачу завдана моральна шкода. Так, 24.01.2024 постановою Верховного суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, залишено без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 04.07.2023, якою залишено в силі вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2022, яким в свою чергу визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано ОСОБА_1 , у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення. У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що у нього виникло право на відшкодування завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди в рамках Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної Казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 114 559,94 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 266/94 відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено мінімальну заробітну плату, зокрема, у місячному розмірі 8000,00 гривень. Однак, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Враховуючи період перебування позивача під слідством і судом, який становить 71 місяць та 18 днів, з урахуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», суд дійшов висновку, щорозмір завданої позивачу моральної шкоди становить 114 559.94 гривень (71*1600)+ (1600:30*18). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пугачов Є. К. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції неправильно застосував Закон № 266/94 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме помилково взяв за основу розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, - 1 600,00 грн, замість 8 000,00 грн. Крім того, суд безпідставно зменшив кількість місяців, за які позивачу було визначено відшкодування моральної шкоди, не врахував період з рішення Київського апеляційного суду 04.07.2024 року і до винесення рішення Верховним Судом 24.01.2024 року. У березні 2026 року Прокуратура міста Києва подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні. В судове засідання з`явився представник Київської міської прокурату Котляр Т.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача адвокат Пугачов Є.К. про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 17.07.2017 року позивачу пред`явлено повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення. 24.01.2024 постановою Верховного суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалу Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року залишено без змін. Період перебування позивача під слідством та судом складає 71 місяць і 18 днів, починаючи з 18.07.2017 (дата повідомлення про підозру) до 04.07.2023 (проголошення судового рішення апеляційної інстанції). Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом №266/94. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно із статтею 1 Закону № 266/94 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Так, відповідно до статті 2 Закону 266/94 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята та шоста статті 4 Закону № 266/94). Згідно зі статтею 13 Закону № 266/94 питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Законом № 266/94 не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду. Конституційний Суд України у своїх рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Отже, Закон № 266/94 є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносились. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону № 266/94 зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у редакції, чинній на час розгляду справи, установлено з 01 квітня 2024 року мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн. Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8 000,00 грн. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23, від 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24, від 05 березня 2025 року у справі № 166/789/24. Таким чином, оскільки період перебування позивача під слідством і судом становить 71 місяць (з 18.07.2017 до 04.07.2023), то розмір морального відшкодування не може бути меншим за 568 000,00 грн (8000,00 грн х71 місяців). Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного перебування під слідством, що підставно констатував і суд першої інстанції. Зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, розмір завданої позивачу моральної шкоди колегія суддів визначає у сумі 568 000,00 грн, оскільки такий розмір не менший від мінімального і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону та не призводить до його збагачення. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При формуванні змісту резолютивної частини постанови апеляційний суд враховує, що незважаючи на те, що вимоги позивача заявлені безпосередньо до Державної казначейської служби України, прокуратури міста Києві, фактично відповідачем у цій справі є Держава Україна в особі правоохоронних органів, які незаконно повідомили позивачу про підозру, яка в подальшому була скасована, а кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, що заподіяло моральної шкоди позивачу. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20. Отже, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 568 000,00 грн з урахуванням вимог закону, засад розумності, виваженості та справедливості. Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пугачова Євгена Костянтиновича задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 568 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року Головуючий: Судді: