Постанова 4824 № 753/4553/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/4553/25 Головуючий у І інстанції Заставенко М.О. Провадження №22-ц/824/1536/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 11 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Приходька К.П., за участі секретаря Кононової Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради(Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Лопатіна Костянтина Олександровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради(Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 147 190,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ). З 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем теплової енергії і зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Відповідач не вносив плату своєчасно за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.12.2024 складає 126 546,82 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 68 242,55 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 466,45 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45 524,22 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 327,03 грн. Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 106,82 грн, у період з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 237,90 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних. Окрім того, позивач просив стягнути витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43,00 грн та судовий збір. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Лопатін К.О. в інтересах КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 є власником та споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартиру АДРЕСА_2 . Зазначає, що відповідач кожного місяця отримувала платіжні документи в яких зазначались: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, площа, тощо. Відповідач не звертався до позивача щодо неправомірного нарахування заборгованості чи перерахунку у спірний період, до того ж відповідач не відмовлявся від послуг позивача. На підтвердження вимог заявленого позову позивачем було надано розрахунок заборгованості, який відображає щомісячні нарахування за кожну послугу окремо, щомісячні оплати споживача, спожиті об`єми послуг. Відповідачем не було надано доказів на спростування правильності розрахунків позивача чи доказів, які підтверджують оплату за надані послуги у спірний період та не враховані позивачем в розрахунку заборгованості. Крім того, зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не застосовані норми, які регулюють правовідносини між виконавцем послуг та споживачами, а саме щодо обов`язку споживача щомісячно передавати показники лічильника. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» свого представника для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тоцький Б.А. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив закрити провадження по справі за відсутністю спору. Вказав, що заборгованість, яка є предметом спору, виникла внаслідок неповірки лічильників. У квітні 2025 року лічильники в квартирі відповідача пройшли повірку, в результаті якої позивачем здійснено коригування нарахувань, після чого відповідач сплатив різницю, яка підлягала сплаті. Просив приєднати до матеріалів справи докази, які підтверджують погашення відповідачем заборгованості. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та долучені на стадії апеляційного розгляду докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником та споживачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Посилаючись на порушення зобов`язань щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» порушило питання про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, яка станом на 01.12.2024 складає 147 190, 38 грн: - за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 68 242,55 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 466,45 грн; - за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45 524,22 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 327,03 грн. Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 106,82 грн, у період з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 237,90 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 являється власником та споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартиру АДРЕСА_2 , оскільки не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували її право власності на вказану квартиру, а відповідно до інформації Реєстру територіальної громади м. Києва у вказаній квартирі відсутні зареєстровані особи. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки суд дійшов їх за неповного з'ясування обставин, що мають значення по справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, вирішуючи даний спір без повідомлення сторін, суд першої інстанції, керуючись ч. 6 ст. 279 ЦПК України, залишив без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тоцького Б.А. від 07.04.2025 року, про розгляд справи в загальному провадженні з повідомленням сторін. Поряд із цим, у своєму клопотання представник відповідача зазначав про те, що відповідач не проживає в Україні останні 8 років, квартира, щодо якої виник спір, новобудова, без ремонту, в ній ніхто не проживає. Нарахування заборгованості з постачання гарячої води та теплової енергії виникли внаслідок непроведення повірки квартирних лічильників гарячої води та теплолічильників. Про здійснення нарахуваннь за загальним тарифом після спливу строку повірки лічильників відповідача ніхто не повідомляв, як і про нарахування боргу. Суд першої інстанції зазначені обставини належним чином не перевірив, не взяв до уваги, що відповідач не заперечувала факт належності їй квартири АДРЕСА_2 на праві власності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведення позивачем права власності відповідача на вказану квартиру. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила). Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 власником квартири та споживачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , надання яких з 01 травня 2018 року забезпечує КП «Київтеплоенерго». КП «Київтеплоенерго» також набуло право вимоги щодо стягнення заборгованості, яка утворилася до 01 травня 2018 року. За змістом ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентувався чинними на момент виникнення між сторонами правовідносин Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630. Пунктами 9, 30, 32 Правил №630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Пунктом 10 Правил №630 встановлено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Згідно п. 7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою КМУ від 08.07.2015 №474 (далі Порядок №474), виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Отже, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що за наявності у квартирі позивача засобу обліку гарячої води, оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню. Апеляційним судом встановлено, що внаслідок непроживання відповідачки за вказаною адресою понад 8 років, повірка лічильників з гарячого водопостачання та теплолічильників не була проведена у визначені Порядком строки. Відсутність повірки приладів, що забезпечує індивідуальний облік гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , позбавила можливості позивача здійснювати нарахування обсягів використаних послуг на підставі показань таких приладів, у зв`язку з чим, у період з 2018 року за цією адресою здійснено нарахування за встановленими нормами споживання. Як вбачається зі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №ПЗЗМ0058502752025 від 15.04.2025 року, в квартирі, належній на праві власності відповідачу, проведено повірку лічильників холодної та гарячої води, встановлено, що засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам. (а.с. 193) Актом №1859514 від 30.04.2025 року прийнято на абонентський облік засоби обліку води за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 (а.с. 194) Встановлено також, що 16.04.2025 року за вказаною адресою проведено повірку теплолічильника, що підтверджується відповідними свідоцтвом та актами монтажу та опломбування вузла обліку теплової енергії. (а.с. 197) 13 травня 2025 року Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» листом №02/РЦ-4484 повідомив ОСОБА_1 про актуалізацію даних щодо встановлених індивідуальних приладів обліку теплової енергії та гарячої води №№53781205, 5909880 за адресою: АДРЕСА_1 , їх метрологічну повірку та показники, а також про здійснення коригування нарахувань за відповідні послуги, що буде відображено у рахунку-повідомленні в графі «перерахунок» за розрахунковий період «травень 2025 року».(а.с. 199) Як вбачається з рахунку-повідомлення за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Київтеплоенерго» проведено перерахунок заборгованості, нараховано до сплати станом на 01.06.2025 року за послугу гарячого водопостачання: 0,98 грн; за послугу надання теплової енергії - 28255,85 грн; за абонентське обслуговування ГВ - 760,10 грн; за абонентське обслуговування ТЕ - 1544,17 грн. З наданих представником відповідача квитанцій про оплату вбачається, що 09.06.2025 року відповідачем проведено оплату за послуги гарячого водопостачання та постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування, в результаті чого вищевказана заборгованість була погашена в повному обсязі. Вирішуючи заявлене представником відповідача про закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо відсутній предмет спору. При цьому, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті вищенаведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. З матеріалів даної справи вбачається, що станом на дату звернення КП «Київтеплоенерго» до суду з даним позовом, 05.03.2025 року, спір між сторонами щодо погашення заборгованості за спожиті послуги постачання гарячої води та теплової енергії, існував. Фактично, після проведення перерахунку, остаточно заборгованість була погашена відповідачем 09.06.2025 року. З огляду на вказане, відсутні підстави для закриття провадження у справі за відсутності предмета спору. Поряд із цим, станом на дату подання позивачем КП «Київтеплоенерго» апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження заборгованість за спожиті послуги постачання гарячої води та теплової енергії відповідачем вже була погашена в повному обсязі, тому станом на дату перегляду апеляційним судом оскаржуваного рішення відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Лопатіна Костянтина Олександровича задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді : С.А. Голуб К.П. Приходько