Постанова 4805 № 295/14936/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №295/14936/25 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М. Категорія 84 Доповідач Панкеєва В. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Панкеєвої В.А., суддів: Григорусь Н.Й., Галацевич О.М., за участю секретаря Добровольської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/14936/25 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зосименка О.М. у м. Житомирі, встановив: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Богунського районного суду м. Житомира із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "ЖОЕК", відповідач) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 24.07.2024 працівниками ТОВ "ЖОЕК" без судового рішення було відрізано дроти від електролічильника до її квартири АДРЕСА_1 , в якій вона проживає. Відбулося повне відключення її житла від енергопостачання, за яке вона щомісяця сплачувала "винагороду", "добровільні внески". Таке відключення працівники РЕМ намагалися здійснити 10.06.2024 та 01.07.2024, але вона відмовила їм у доступі до електролічильника. 01.08.2024, 29.08.2025 направляла на адресу відповідача письмові звернення з приводу надання їй інформації про наявність її заборгованості перед ТОВ "ЖОЕК" та відповідних документів на припинення електропостачання вказаної квартири, на які отримала відповідь не по суті. 16.09.2024 Богунським районним судом м. Житомира за заявою ТОВ "ЖОЕК" було видано наказ про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за фактично спожиту в період з 01.04.2023 по 01.08.2024 електричну енергію у розмірі 3997,72 грн, який ухвалою судді від 18.11.2024 було скасовано на підставі її заяви. Позивач зазначає, що жодного договору між нею та ТОВ "ЖОЕК" про енергопостачання, згідно ст.ст.629, 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не існує, зобов`язальні правовідносини між ними фактично не виникли, що свідчить про безпідставність вимог на стягнення з неї будь-яких коштів. Крім того, позивач вказує, що 02.11.2024 інспекторами РЕМ без належних документів, рішення суду та акту вилучення інспекторами РЕМ демонтовано її електролічильник № 829/433 2018. У грудні 2024 року та січні 2025 року вона зверталася до заступника начальника ЦОК Макарчука О.С. та менеджера ТОВ "ЖОЕК" Рожанчук І.В. з проханням (вимогою, претензією) поновити енергопостачання за відсутності заборгованості, згідно з рішенням суду, надання копій оригінального акту припинення постачання електричної енергії до квартири та акту вилучення електролічильника, на що повідомлено, що за її адресою постачання електричної енергії було припинене, в зв`язку з наявною заборгованістю у сумі 3997,72 грн, а скасування судового наказу не звільняє від обов`язку її сплати. Така поведінка відповідача завдала їй моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 100000 грн. Розмір шкоди є співмірним із тривалістю та інтенсивністю її страждань, характером допущених порушень, а також суспільною небезпекою вчинених відповідачем дій, що порушили її конституційні права та принципи справедливості. Викладені обставини, дії та бездіяльність відповідача позивач вважає такими, що обмежують її права, не можуть служити правовою підставою для нарахувань, відключень, санкцій та інших рішень щодо неї, у зв`язку з чим вона просила: -зобов`язати ТОВ "ЖОЕК" негайно відновити електропостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок ТОВ "ЖОЕК"; -визнати дії ТОВ "ЖОЕК" щодо припинення електропостачання без рішення суду неправомірними та такими, що порушують її права; -зобов`язати ТОВ "ЖОЕК" утриматись від повторного відключення електропостачання без рішення суду; -стягнути з ТОВ "ЖОЕК" на її користь моральну шкоду в сумі 100000 грн. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "ЖОЕК" про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, враховуючи наявність у позивача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію та завчасне попередження про припинення постачання електричної енергії, дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам закону та не порушують права позивача. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, 08 грудня 2025 року вона подала до суду заяву про долучення до матеріалі справи належного доказу (відеофіксації). Проте така заява не була розглянута судом, оскільки відсутня будь-яка згадка про неї у рішенні суду. Таким чином, суд порушив вимоги ст. ст.12, 43, 81, 89 ЦПК України фактично позбавивши позивача права на реалізацію принципу змагальності та права на доказування. Зазначає, що суд створив штучні перешкоди для реалізації права на апеляційне оскарження, оскільки повний текст рішення не було своєчасно виготовлено та вручено. Це істотно обмежило можливість своєчасного подання апеляційної скарги та порушує ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принцип доступу до правосуддя. Пояснює, що суд визнав правомірність відключення електропостачання без належного встановлення факту заборгованості. При цьому не дослідив первинні бухгалтерські документи, не перевірив правильність нарахувань. Посилання суду на оплату 41 грн як підтвердження боргу є безпідставним, оскільки цей платіж мав інше призначення. Суд також безпідставно виходив із наявності договірних відносин, хоча підписаний позивачем договір відсутній, а наданий відповідачем договір містить підпис, що не належить позивачу. Також суд не дослідив факт приєднання до публічного договору, не встановив умови, редакцію та момент виникнення прав та обов`язків сторін, помилково поклав на позивача обов`язок доводити факт оплати електроенергії, хоча предметом спору є законність дій відповідача щодо відключення електропостачання та дотримання процедури такого відключення. Відповідно до принципів цивільного процесу саме відповідач зобов`язаний довести правомірність своїх дій. Між тим вказує, що суд формально відмовив у задоволенні вимог про моральну шкоду, не врахувавши характер та тривалість порушення істотне втручання у нормальні умови життя, статус позивача як особи з інвалідністю та психоемоційні наслідки відсутності електропостачання. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:00 год 16 квітня 2026 року. 04 березня 2026 року представник ТОВ "ЖОЕК" подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року - без змін. Зазначає, що послуги з постачання електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг - п.2. ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором - ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Відносини з постачання електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - Правила), що є обов`язковими для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. В порядку передбаченому положеннями пунктів 4.12. Правил, Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію, не пізніше 20 числа наступного місяця. Також згідно з нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Пунктами 5.5.5. Правил визначено, що споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та несе відповідальність згідно із законом за прострочення термінів внесення платежів за спожиту електричну енергію. Пунктом 7.5 Правил визначено право електропостачальника на припинення постачання електричної енергії споживачу у разі наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником. Враховуючи зазначене, постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 було припинене у зв`язку з наявною заборгованістю. Станом на дату розгляду справи заборгованість апелянтом погашена не була. У відповідності до норм чинного законодавства, відновлення електропостачання можливе лише після погашення заборгованості. З огляду на зазначене та на всебічне дослідження судом всіх обставин справи, вважає доводи апелянта, наведені у апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними. 10 березня 2026 ОСОБА_1 подала до Житомирського апеляційного суду відповідь на відзив, де вона зазначає, що відповідачем не було спростовано її доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених в ній. Представник відповідача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відносини між споживачами електричної енергії (фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами, у тому числі тими, що фінансуються за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів) з електропостачальниками, операторами систем розподілу та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються ЦК України, Законами України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та іншими нормативно-правовими актами України та договорами. Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. До житлово-комунальних послуг належать, серед іншого, послуги постачання та розподілу електричної енергії (п.2 ч.1 ст.5 Закону № 2189-VIII). За положеннями ст.9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Статтею 12 Закону № 2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). На підставі частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1 Закону № 2019-VIII електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Непобутовий споживач - фізична особа-підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання. Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. Стаття 2 Закону № 2019-VIII передбачає, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження Закону України "Про ринок електричної енергії", зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами. Правила ринку, кодекс системи передачі та кодекс комерційного обліку розробляються і адмініструються оператором системи передачі та затверджуються Регулятором. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором. Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Згідно з ч.2 ст.3 Закону № 2019-VIII функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів; відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку. Відповідно до положень ст.4 вказаного Закону, яка визначає договірне забезпечення функціонування ринку електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу (п.14 ч.1). Згідно з положеннями частин 6-7 статті 56 Закону № 2019-VIII постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до статті 60 Закону № 2019-VIII з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння. Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах. Колективний побутовий споживач не може перешкоджати встановленню споживачами колективного побутового споживача приладів обліку, що забезпечують диференційований облік спожитої електроенергії окремо за різними період ами часу (зонами доби). Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами. Відключення захищених споживачів здійснюється з дотриманням вимог порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, затвердженого Кабінетом Міністрів України, який визначає: 1) порядок складення переліку захищених споживачів; 2) порядок обмеження, відключення електропостачання захищених споживачів; 3) механізми забезпечення повної поточної оплати захищеними споживачами електричної енергії шляхом забезпечення попередньої оплати прогнозованого обсягу споживання електричної енергії та/або надання фінансової гарантії оплати спожитої захищеним споживачем електричної енергії власником такого захищеного споживача або в інший спосіб, передбачений законодавством. Згідно з ч.4 ст.63 Закону № 2019-VIII договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Відповідно до абз.5 п.13 розділу XVII Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, пункту 7 Правил фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Згідно із Переліком постачальників універсальних послуг на закріпленій території, який є Додатком 3 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1268 від 26.10.2018 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функцій універсальної послуги на закріпленій території" ТОВ "ЖОЕК" є постачальником універсальної послуги на території Житомирської області. Так, ТОВ "ЖОЕК" розміщено на офіційному веб-сайті (https://www.ztoe.com.ua/ukldog.php) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Стаття 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII визначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом. Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) постановою від 14 березня 2018 року № 312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). Відповідно до пункту 1.1.1. ПРРЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Пункт 1.2.1. вказаних вище ПРРЕЕ визначає, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку. За змістом пункту 1.2.5. ПРРЕЕ оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зміст якого визначається оператором системи на основі Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, який є додатком 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи. Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих ПРРЕЕ) та укладається в установленому цими Правилами порядку (пункт 1.2.7. ПРРЕЕ). Відповідно до пункту 1.2.15. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). Тобто, законодавством передбачено можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору останнім. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі у застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладених у постановах Верховного Суду. Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.02.2018 у справі № 639/10591/14-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 27.11.2019 у справі № 641/2630/16-ц. Судом встановлено та неспростовано позивачем, що вона у спірних правовідносинах є побутовим споживачем, як власник квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Для постачання електричної енергії на об`єкт побутового споживача за вказаною адресою та проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Таким чином місцевим судом правильно встановлено, що позивач приєднана до умов договору постачання універсальних послуг, отримувала та користувалася послугами ТОВ "ЖОЕК", чим підтверджено виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно п.5.7. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Несплата боржником в повному обсязі за спожиту електроенергію, яка поставлена ТОВ "ЖОЕК" є порушення умов Договору, вимог Правил роздрібного ринку, ст. ст.509, 526, 530 ЦК України. Відповідно до п.7.5. розділу VІІ ПРРЕЕ попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, при наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником, є обов`язковою умовою. Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , у 2023 році вона повідомила директора ТОВ "ЖОЕК", що відмовляється сплачувати кошти за енергопостачання квартири АДРЕСА_1 , після чого в її поштовій скриньці почали з`являтися письмові повідомлення ТОВ "ЖОЕК" з вимогами сплатити борг за послуги енергопостачання та про від`єднання квартири від енергопостачання. Також позивач вказувала, що 10.06.2024 на її адресу були відправлені електромонтери РЕМ ОСОБА_2 , посвідчення № 692, інша особа не пред`явила документи, які намагалися без рішення суду, без належних документів від`єднати квартиру від енергопостачання. Як правильно встановлено судом першої інстанції, з 10.06.2024 позивачу було відомо про наявність у неї заборгованості по оплаті спожитої електричної енергії та про наміри відповідача з приводу припинення постачання електричної енергії, у разі не погашення боргу. Після чого, 24.07.2024, більше ніж як через сорок днів, працівниками ТОВ "ЖОЕК" було відрізано дроти від електролічильника до квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку із заборгованістю по сплаті за спожиту електричну енергію. Позивачем не спростована та не сплачена нарахована заборгованість, відтак ТОВ "ЖОЕК" правомірно були вжиті заходи для припинення послуги з постачання електричної енергії. Доводи апелянта про те, що вона "жінка: ІНФОРМАЦІЯ_1 " та відокремлює себе від "фікції - штучної персони, фізичної особи, юридичної особи та торгового ім`я [Камінська Тетяна Казимирівна]", а також твердження про те, що "жодного договору між персоною [Камінська Тетяна Казимирівна] та АТ "Житомиробенерго" та іншою юридичною особою ТОВ "ЖОЕК" укладено не було, що свідчить про відсутність правових підстав вважати її боржником та вчиняти дії щодо відключення електроенергії", не ґрунтуються на нормах права та не підтверджуються матеріалами справи. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач є побутовим споживачем електричної енергії, власником житлового будинку, на який відкрито особовий рахунок для обліку споживання електроенергії. Надіслані апелянтом "декларація волі" чи інші документи не є юридичними фактами, які змінюють цивільну правосуб`єктність особи або порядок застосування українського законодавства. Законодавство України не передбачає можливості односторонньої зміни особою свого правового статусу. Отже, суд першої інстанції правомірно не врахував зазначені доводи, оскільки вони не мають правового значення у спорі про постачання електричної енергії. Посилання на норми закріплені в міжнародних нормативно-правових актах, зокрема Європейської конвенції з прав людини та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, не скасовують обов`язку споживача оплачувати фактично спожиті комунальні послуги і не впливають на правовідносини з енергопостачальником. Правильно суд першої інстанції вказав, що між сторонами виникли цивільні відносини у сфері постачання електричної енергії, які регулюються Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про житлово-комунальні послуги", ПРРЕЕ та ЦК України. Апелювання заявника до його самовизначення не впливають на обсяг його обов`язків як споживача. Суд першої інстанції правильно встановив, що постачання універсальної послуги здійснюється на підставі публічного договору приєднання (ст.63 Закону "Про ринок електричної енергії"), а факт приєднання підтверджується фактичним споживанням електроенергії, оплатою та відкриттям особового рахунку (п.13 розд. XVII Закону України "Про ринок електричної енергії"). Ці положення прямо передбачають можливість постачання електроенергії без підписання договору на паперовому носії, що не порушує прав споживача та не є підставою для нікчемності правочину. Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного трактування міжнародного та національного права, заперечення загальновизнаної правосуб`єктності громадянина України, хибного тлумачення законодавства про ринок електричної енергії, недоведених тверджень про незаконність дій відповідачів. Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те що місцевий суд не розглянув її заяву про долучення до матеріалі справи належного доказу (відеофіксації), чим порушив вимоги ст.ст.12, 43, 81, 89 ЦПК України, фактично позбавиши її права на реалізацію принципу змагальності та права на доказування, оскільки така заява була подана позивачем 08 грудня 2025 року, а Богунським районним судом м. Житомира ухвалено рішення у даній справі 27 листопада 2025 року. Крім того, оскільки апеляційний суд визнав причини пропуску строку поважними та відкрив провадження, посилання скаржника на несвоєчасне вручення рішення не може бути підставою для скасування судового акта по суті, адже це не вплинуло на можливість захисту його прав у суді вищої інстанції. Жоден із цих доводів не спростовує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини і не впливає на правову оцінку спору. Щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу. З урахуванням вищевикладеного, оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено неправомірність дій відповідача, у зв`язку з чим йому було заподіяно моральну шкоду та наявність його вини, а відтак наявності підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Заразом, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v. Finland ("Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В.А. Панкеєва Судді: Н.Й. Григорусь О.М. Галацевич Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.