Постанова Одеський апеляційний суд № 512/343/23

Номер провадження: 22-ц/813/1894/26 Справа № 512/343/23 Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Комлевої О.С., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: Савранської селищної ради Подільського району Одеської області, приватного нотаріуса Подільського нотаріального округу Ізосімової Катерини Борисівни про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст заяви про призначення повторної експертизи. Представник відповідача адвокат Салманова Ф.А. заявила клопотання про призначення повторної посмертної судової почеркознавчої експертизи, яку просила доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції, в обґрунтування посилалася на консультативний висновок ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 19 червня 2025 року , відповідно до якого висновок експерта № СЕ-19/112-25/2840- ПЧ від 24 квітня 2025 року викликає сумніви у його правильності. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року клопотання представника відповідача адвоката Салманової Ф.А. про призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експертизи поставлено питання: Чи виконано підпис в оригіналі заповіту, посвідченого 09 лютого 2017 року Капустянською сільською радою Савранського району Одеської області , номер в реєстрі нотаріальний дій: 4, від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 самою ОСОБА_3 чи іншою особою? Ухвалу про призначення експертизи для виконання направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції (м. Одеса, вул.Ришельєвська,8). Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 . На період проведення експертизи провадження по справі зупинено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про призначення експертизи, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що зі змісту оскаржуваної ухвали від 17.10.2025 року вбачається, що суд призначив повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу на підставі прийнятого до уваги консультативного висновку ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 19.06.2025 року та з метою усунення будь-яких суперечностей та сумнівів у справі. Викладене свідчить про невідповідність ухвали суду вищевказаним вимогам законодавства, оскільки в її мотивувальній частині суду не наведено достатніх підстав та обґрунтованих мотивів для висновку про необхідність призначення у цій справі повторної посмертної почеркознавчої експертизи, за наявності у ній висновку первинної посмертної почеркознавчої експертизи №СЕ-19/112-25/2840-ПЧ від 24.04.2025 року, що складений Кіровоградським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром МВС України. При цьому, ні суд першої інстанції, ні сторона Відповідача не скористалися процесуальним правом виклику експерта для надання усних пояснень щодо його висновку з метою його роз`яснення і доповнення або усунення будь-яких суперечностей та сумнівів, якщо такий висновок їх викликає. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 25 березня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 24 березня 2026 року надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою. Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Апеляційний суд зазначає, що заявником не надано до суду жодних належних і допустимих доказів своєї хвороби, а посилання на те, що довідка буде надано у наступному судовому засіданні не беруться до уваги з огляду на їх безпідставність. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Комлева О.С. перебувала у відпустці з 06 по 10 квітня 2026 року та з 13 по 17 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви відмовити. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, задовольняючи клопотання про призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції взяв до уваги висновок ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 19 червня 2025 року, з метою усунення будь-яких суперечностей та сумнівів у справі, а також для з`ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання. Однак колегія суддів повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Згідно з ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Відповідно до вимог ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 Постанови від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернута увага судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. З аналізу наведених приписів ЦПК України випливає, що призначення судом експертизи є обов`язком за наявності сукупності певних умов, при цьому, предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. В порядку з ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Відповідно пункту 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Згідно з пунктом 3.6 Інструкції № 53/5 у разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо). У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення. Таким чином, повторною призначається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав сторін чи інших осіб. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. У заяві про призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи заявник посилається на те, що згідно із висновку ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 19.06.2025 констатовано, що «судово-почеркознавча експертиза у цивільній справі №512/343/23, за результатами якого складено висновок експерта №СЕ-19/112-25/2840-ПЧ від 24.04.2025, проведена неповно і необ`єктивно, з порушенням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи, а зроблений у результаті дослідження категоричний висновок щодо виконання досліджуваного підпису від імені ОСОБА_3 у заповіті від її імені від 09 лютого 2017 року не ОСОБА_3 , а іншою особою, є необґрунтованим та викликає сумніви в його правильності. Вказане свідчить про порушення принципів об`єктивності та повноти експертного дослідження, визначених ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», а також приписів ч. 3 ст. 72 ЦПК України щодо обов`язку експерта провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на задані йому питання та ч. 1 ст. 102 ЦПК України щодо докладного опису проведених експертом досліджень, зроблених у результаті цих висновків та обґрунтованості відповідей на питання, поставлені судом». Даний Консультативний висновок №15261 від 25.06.2025, складений фахівцем, кандидатом юридичних наук Бондар М.Є., яка «має вищу юридичну освіту, була атестована за спеціальністю 1.1. «Дослідження почерку і підписів», є автором та співавтором більше ніж 100 наукових праць у галузі судової експертизи, брала участь у розробці 10 методик у галузі судово-почеркознавчої експертизи, має загальний стаж експертної роботи з 1980 року». Апеляційний суд зазначає, що відповідно до інформації з Реєстру атестованих судових експертів, який ведеться Міністерством юстиції України, свідоцтво № 19-11 про присвоєння кваліфікації експерта Бондар М.Є. з правом проведення почеркознавчої і авторознавчої експертизи, анульовано рішенням ЕКК КНДСІЕ від 03.02.2017 №1. Наразі Бондар М.Є. не є атестованим судовим експертом у галузі судової почеркознавчої експертизи, а тому Консультативний висновок №15261 від 25.06.2025 не може братись судом як належний і допустимий доказ необхідності проведення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи. Інших підстав для призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи судом першої інстанції не зазначено. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норму процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні клопотання адвоката Саламанової Ф.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року скасувати. У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Салманової Фатіми Акберівни про призначення повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда