Постанова Одеський апеляційний суд № 496/3637/25

Номер провадження: 33/813/783/26 Номер справи місцевого суду: 496/3637/25 Головуючий у першій інстанції Портна О. П. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.04.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року встановив: Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вирішено питання щодо судового збору. Судом встановлено, що 05 червня 2025 року о 03:30 год. за адресою: Одеська область Одеський район, траса М05 Київ - Одеса 462 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , та після того як був зупинений на блок посту вживав алкогольні напої до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком алкотестеру Drager 6820 № 0516 тест №12 результат 2.47 %, чим порушив п. 2.10. є ПДР. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року та прийняти нову, якою визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. За доводами апеляційної скарги у справі відсутні докази того, що він вживав алкогольний напій після зупинки транспортного засобу та до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зважаючи на те, що в період часу з 05 вересня 2024 року по 05 червня 2025 року він не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він не приймав участі в судовому засіданні, копію оскаржуваної постанови отримав лише 02 березня 2026 року. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з`явився. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Так, 11 лютого 2026 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 12 лютого 2026 року і закінчився 15 грудня 2026 року. Копію цієї постанови суду захисниця отримала 23 лютого 2026 року. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні, відомості про отримання ним копії оскаржуваної постанови у справі відсутні, тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке. Диспозиція частини четвертої статті 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Санкцією вказаної вище статті передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року). Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд в основу постанови поклав відомості, зафіксовані зокрема у: протоколі про адміністративне правопорушення, результатах тесту за допомогою технічного приладу "Драгер", акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відеозаписах, та інших документах, долучених до справи. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351717, складеного відносно ОСОБА_1 поліцейськими зафіксовано, що: «05 червня 2025 року о 03:30 год за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05 Київ-Одеса 462 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford» днз НОМЕР_1 та після того, як був зупинений на блок посту вживав алкогольні напої до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком алкотестеру «Drager 6820» №0516 тест №12 результат 2,47%, чим порушив вимоги п.2.10 є ПДР». Від підписання вказаного вище протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що у протоколі поліцейським відповідно до ч.3 ст. 256 КУпАП зроблено записи про це. З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що під час дії комендантської години (03:30 год) транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинено на блокпосту на в`їзді у напрямку м. Одеси. Під час спілкування з поліцейським, ОСОБА_1 зазначив, що він їхав за кермом автомобіля з Київської області у напрямку м. Одеси, де був зупинений на блокпосту та після зупинки автомобіля він вживав алкоголь, а саме пиво (03:42:59 час вказаний на відеозаписі). На вимогу поліцейського ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою використання спеціального технічного засобу (алкотестеру), цифровий показник якого зафіксував результат 2,47 проміле (03:45:22 час вказаний на відеозаписі). Після проходження огляду, ОСОБА_1 повторно надав пояснення про те, що вживав алкоголь саме після того, як автомобіль під його керуванням був зупинений на блокпосту. З роздрукованих результатів спеціального технічного засобу від 05 червня 2025 року, отриманих за результатами проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, убачається, що у крові ОСОБА_1 зафіксовано 2,47 проміле алкоголю, при максимально допустимій нормі 0,20. Ці ж відомості щодо результатів проведення огляду, зафіксовані поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, вживав алкоголь після зупинки автомобіля до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт вживання ним алкоголю після зупинки транспортного засобу та до проведення огляду, апеляційний суд відхиляє, як такі, що спростовуються відеозаписом, доданим до матеріалів справи на якому зафіксовано обставини за яких ОСОБА_1 неодноразово повідомляв правоохоронців про те, що він вживав алкоголь вже після зупинки транспортного засобу під його керуванням та до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Аргументи апелянта про те, що його дії мають кваліфікуватися за ч.1 ст. 130 КУпАП з підстав, наведених в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки для кваліфікації дій особи за ч.4 ст. 130 КУпАП у даному випадку не має правового значення факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки диспозиція ч.4 ст. 130 КУпАП не передбачає настання юридичної відповідальності за обов`язкової умови встановлення у діях особи такої кваліфікуючої ознаки, як повторність. Частина четверта статті 130 КУпАП встановлює самостійні (окремі) види адміністративних правопорушень, одним із яких є вживання особою, яка керувала транспортним засобом після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Отже суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційній суд, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП. Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована. Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП є вірним. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко