Постанова 4851 № 526/3598/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 р.Справа № 526/3598/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Киричок С.А., вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч, Гадяцький, Полтавська, 37300) по справі № 526/3598/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.05.2025 № 400 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . В обґрунтування позову (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) позивач посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 400 від 02 травня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Так, в кінці жовтня 2025 року, після встановлення додатку «Дія» він дізнався про розпочате Гадяцьким ВДВС щодо нього 09.09.2025 року виконавчого провадження № 79042422 про стягнення штрафу у сумі 34000 грн за постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.05.2005 № 400. 07 травня 2025 року позивача було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 , де у відношенні нього було складено протокол, який він підписувати та отримувати відмовився, після чого через 3 години він після адміністративного затримання він покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Повістку № 1769353 від 07.01.2025 на 20.01.2025 для уточнення даних позивач ОСОБА_1 не отримував, за викликом у визначений час не з`явився. Крім того, зазначав, що датою вчинення правопорушення є 20.01.2025, коли минув визначений законом строк для виконання обов`язку у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію‚ а отже оскаржувана постанова винесена поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених ст. 38 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча поштове відправлення, яке містило надіслану повістку позивачу на його зареєстровану адресу, повернулося з підстав відсутності за місцем проживання, з урахуванням відсутності доводів позивача про зміну місця проживання або поважних причин відсутності за зареєстрованим місцем проживання, дії відповідача щодо надіслання повістки на зареєстровану адресу позивача є правомірними. Крім того, суд першої інстанції врахував, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення належить до триваючих, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати щодо порушення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 у справі №526/3598/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що притягнення до адміністративної відповідальності позивача постановою від 07.05.2025 порушує встановлений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення не пізніше 3 місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення. Наголошує, що без попереднього виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого військовозобов`язаним, районний ТЦК та СП не має підстав для звернення до Національної поліції з відповідною заявою про примусове доставлення особи в ТЦК та СП. Відтак, доказом виявлення правопорушення у січні 2025, а не в день складання протоколу про адміністративне правопорушення 02 травня 2025 року є звернення відповідача до Національної поліції про здійснення розшукових заходів щодо позивача та застосування примусового доставлення, що мало місце 30 січня 2025 року. Таким чином, відповідачем пропущено строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Відповідач та третя особа не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 15.04.2026 о 12:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 30.01.2020, як військовозобов`язаний запасу та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією військово-облікового документу Резерв +. 07.01.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення була направлена повістка № 1769353, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за відомим задекларованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 20.01.2025 об 09:00 год. для уточнення даних. З копій квитанції про відправлення рекомендованого листа № 06 102 207 857 02, опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, копії повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки відділення поштового зв`язку про причини повернення/досилання поштового відправлення, зазначені обставини підтверджено, а також слідує, що направлена позивачу повістка була повернута відділенням зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою". У вказаний в повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, що сторонами у справі не заперечується. Після чого системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично його подано до Національної поліції в розшук. 02.05.2025 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол №400 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09.00 год 07.05.2025. Від пояснень та підписання протоколу відмовився у присутності свідків. Надалі 07.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 400 відносно ОСОБА_1 , в якій вказано, що він був доставлений нарядом Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При уточненні облікових даних встановлено, що 07.01.2025 першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендованим листом засобами АТ «Укрпошта» через Виконавчий комітет Петрівсько-Роменської сільської ради була направлена повістка №1769353-УП про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Повідомлення не було отримано та повернуте відправнику згідно з «Довідкою про причини повернення/досилання», так як адресат відсутній за вказаною адресою. Гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений час не прибув, про причину неприбуття не повідомив, тобто в особливий період не виконав вимоги абзацу 1, 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вказаною постановою на нього накладено штраф в сумі 17000,00 грн. Не погодившись з постановою про ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.05.2025 № 400 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту КУпАП). Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з положеннями статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. Статтею 279-9 КУпАП (введена Законом України від 13.03.2025 № 4316-IX, який набрав чинності 17.04.2025) визначено, що в постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. Частиною першою статті 210-1 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Відповідно до положень абзаців першого, третього частини першої статті 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на які є посилання в оскаржуваній постанові, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Отже, чинним законодавством визначений обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, або направлення для проходження медичного огляду. За приписами статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 400 по справі про адміністративне правопорушення від 07.05.2025 судом встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 1, 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» полягає в тому, що він не з`явився за викликом згідно з повісткою №1769353-УП до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, відповідно до якої позивача було викликано на 09:00 20.01.2025. Вказана повістка №1769353 була надіслана ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації поштовим відправленням, проте повернулася до органу ТЦК та СП у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. При цьому колегія суддів враховує, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові про накладення адміністративного стягненні не зазначено, які саме дані позивача підлягають уточненню. Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із військово-облікового документа «Резерв+» зазначено дату уточнення даних 12.02.2025. Доказів на підтвердження того, що позивач до моменту направлення йому повістки (07.01.2025) не уточнив облікові дані у визначений законом строк, матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративне правопорушення вважається вчиненим в той день, коли позивач не з`явився за викликом до органу - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто 20.01.2025. В цей же день порушення і було виявлено, оскільки було встановлено, що на визначений повісткою час 09:00 год. 20 січня 2025 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. Разом з тим, спірну постанову №400 за справою про адміністративне правопорушення було винесено лише 07.05.2025, тобто після закінчення трьохмісячного строку, встановленого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП. Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що неявка позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 є триваючим порушенням, оскільки вказане суперечить змісту повістки № 1769353. На переконання суду апеляційної інстанції, трьохмісячний строк для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід обчислювати із 20 січня 2025 року, дня вчинення та виявлення порушення (неявки за викликом), а не дня доставки позивача нарядом Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 02 травня 2025 року. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржувана постанова відповідача є правомірною і винесена з дотриманням законодавства. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки за приписами пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо строків притягнення до відповідальності знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строк накладення адміністративного стягнення сплив, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Згідно з частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи здійснено з неповним встановленням обставин у справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 та ухвалення нового рішення з урахуванням приписів статті 286 КАС України. VІІ. Судові витрати. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 484,48 грн (квитанція про сплату №6392-6557-6896-3382), за подання апеляційної скарги 726,72 грн (платіжна інструкція № 1.589274875.1 від 25.03.2026). Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.03.2026 по справі №526/3598/25 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову №400 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 07.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , та закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 484,48 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 726,72 грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 20.04.2026 року