Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/7911/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/910/26 Справа № 182/7911/25 Суддя у 1-й інстанції - Ступак Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 31.10.2019, громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ст.124 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови обставини, установлені під час розгляду справи: 23.11.2025 о 09-55 год. в м.Нікополь по вул.Шевченка біля буд.195/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота ВЕРСО», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом по проїзній частині, не переконався у безпечності свого маневру, не звернувся за допомогою до інших учасників дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді 80», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від`їздив з місця стоянки. У наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.1.5, 10.1 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.124 КУпАП. Обставини визнані судом не доведеними згідно протоколу про адміністративну відповідальність: 23.11.2025 о 09-55 год. в м.Нікополі по вул.Шевченка 195/1, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Ауді 80», д.н.з. НОМЕР_3 , від`їжджаючи на дорогу заднім ходом, з місця стоянки, не переконався у безпечності свого маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота ВЕРСО», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався заднім ходом по смузі на яку він виїжджав під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги 1.5, 10.2 ПДР. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.124 КУпАП. Постановою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року справи №182/7911/25, №182/7914/25 об`єднати в одне провадження присвоївши унікальний номер справи 182/7911/25 (провадження №3/0182/132/2026). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст.124 КУпАП України - закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи та порушив вимоги щодо всебічного, повного й об`єктивного дослідження доказів. Вказує, що суд не врахував можливість взаємної вини обох водіїв. Зазначає, що обидва водії здійснювали рух заднім ходом та мали однакові обов`язки щодо забезпечення безпеки, однак суд не встановив ключові обставини: хто першим розпочав рух, відстань між транспортними засобами та наявність технічної можливості уникнення зіткнення кожним із водіїв. Вважає, що відсутнє належне встановлення складу правопорушення, оскільки не доведено конкретне порушення правил, причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками, а також вину. Зазначає, що суд не дослідив можливість уникнення ДТП кожним із водіїв. Вказує, що суд обмежився формальними доказами (протокол, схема, фотоматеріали), не призначив автотехнічну експертизу, не встановив механізм і траєкторію руху транспортних засобів, не усунув суперечності у матеріалах справи та не надав належної оцінки поясненням сторін. Зазначає, що відсутні беззаперечні докази його вини, а наявні сумніви щодо обставин ДТП були витлумачені не на його користь. Вважає, що рішення суду ґрунтується на припущеннях та не відповідає принципу презумпції невинуватості. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані. Судом першої інстанції встановлено фактичні обставини справи, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, фототаблицею, поясненнями учасників події. Зазначені докази узгоджуються між собою, є взаємопов`язаними та в сукупності підтверджують, що саме порушення ОСОБА_1 вимог п.1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та порушив вимоги ст.280 КУпАП, є необґрунтованими та безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи та змісту постанови, суд першої інстанції дослідив усі наявні докази, надав їм належну правову оцінку та встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилання апелянта на можливість взаємної вини обох водіїв також є безпідставними. Суд першої інстанції перевірив доводи щодо дій ОСОБА_2 та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, що підтверджується сукупністю доказів, зокрема: Схемою місця ДТП, яка відображає розташування транспортних засобів; Фототаблицею, яка свідчить про характер пошкоджень (у автомобіля «Ауді 80» задня ліва частина, у автомобіля «Тойота Версо» задня права частина), що узгоджується з механізмом ДТП; Поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що зупинився та вживав заходів для попередження зіткнення; Поясненнями самого ОСОБА_1 , який визнав, що під час руху заднім ходом не дивився назад. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необхідності встановлення взаємної вини сторін спростовуються матеріалами справи та є лише припущеннями. Твердження апелянта про те, що суд не встановив, хто першим розпочав рух, відстань між транспортними засобами та технічну можливість уникнення ДТП, не впливають на правильність висновків суду, оскільки вирішальним у даному випадку є факт порушення ОСОБА_1 вимог п.10.1 ПДР України обов`язку переконатися у безпечності маневру, чого ним зроблено не було. Доводи про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями апелянта та наслідками ДТП також є необґрунтованими. Суд першої інстанції встановив та належним чином мотивував, що саме виконання ОСОБА_1 небезпечного маневру заднім ходом без належного контролю дорожньої обстановки призвело до зіткнення транспортних засобів. Посилання апелянта на необхідність призначення автотехнічної експертизи є безпідставними, оскільки наявні у справі докази є достатніми для встановлення всіх істотних обставин справи, а призначення експертизи не є обов`язковим у кожній справі цієї категорії. Щодо доводів апелянта про недопустимість використання протоколу як доказу вини. Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є належним джерелом доказів, який містить фактичні дані щодо обставин події, особи правопорушника та суті порушення. Сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини, а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Складання протоколу спрямоване на фіксацію обставин правопорушення і не є вирішенням справи по суті. У даному випадку суд першої інстанції не обмежився лише протоколом, а дослідив також схему місця ДТП, фототаблицю та пояснення сторін, надавши їм належну оцінку, у зв`язку з чим підстави вважати протокол недопустимим доказом відсутні. Посилання апелянта на положення ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості також є безпідставними, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується достатньою сукупністю доказів, які не залишають розумних сумнівів у доведеності його вини. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи апеляційної скарги є внутрішньо суперечливими. Так, у своїх доводах апелянт фактично вказує на наявність вини обох учасників ДТП, однак у прохальній частині скарги просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення саме у його діях. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 фактично визнав свою вину у вчиненні ДТП, що також суперечить доводам апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що судовий розгляд в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачає рівність прав учасників процесу у поданні доказів та доведенні їх переконливості. Суд при цьому виступає як незалежний арбітр та приймає рішення на підставі досліджених доказів. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції об`єднав два провадження в одне та надав оцінку діям кожного з учасників ДТП. При цьому в межах одного провадження ОСОБА_1 виступав як особа, яка притягається до відповідальності, а в іншому як потерпілий. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вправі виходити за межі вимог апеляційної скарги та надавати оцінку діям іншої особи у спосіб, який може погіршити її становище, зокрема вирішувати питання про можливу вину ОСОБА_2 , оскільки такі вимоги апелянтом не заявлялися. Отже, враховуючи суперечливість доводів апеляційної скарги, їх невідповідність заявленим вимогам, а також фактичне визнання вини апелянтом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони є необґрунтованими та безпідставними. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги встановив, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, фототаблицю, пояснення сторін, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 . Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено. Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування постанови судді не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя