Постанова Одеський апеляційний суд № 523/25083/25

Номер провадження: 33/813/670/26 Номер справи місцевого суду: 523/25083/25 Головуючий у першій інстанції Шкуренков М. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500057, 01 листопада 2025 року о 09-й годині 55 хвилини в м. Одесі по вул. Одарія, 16, водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідала дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху -відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП. Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 18.02.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Лук`янова А.О. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що під час винесення оскаржуваної постанови скаржник та його захисник не були присутні. В особистий Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд захисника вказана постанова не надходила. Копію постанови захисник ОСОБА_1 Лук`янова А.О. отримала 17.02.2026 у приміщенні Пересипського районного суду м. Одеси. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин у їх сукупності, не дав належної оцінки доказам та не мотивував відхилення позиції захисту. Судом першої інстанції залишено поза увагою фактичне безпідставне обвинувачення працівниками поліції ОСОБА_1 у перебуванні останнього в стані наркотичного сп`яніння, оскільки, на думку скаржника, поліцейські не мають медичної освіти та знань у цій галузі, отже не могли достовірно встановити цей факт лише за зовнішніми ознаками. ОСОБА_1 не висловив відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, направлення на огляд в медичний заклад йому не вручалося. Поліцейськими не було роз`яснено ОСОБА_1 його права і обов`язки під час затримання, окрім того, поліцейські не надали змогу останньому відповісти на питання щодо проходження медичного огляду, а самовільно прийняли рішення, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась від проходження огляду. Крім того, ОСОБА_1 через запровадження воєнного стану на території України, перебуває у стані постійного стресу, у сукупності з поведінкою поліцейських, які на думку скаржника давили на ОСОБА_1 , останній був у паніці та у стані страху, тому не зміг швидко відповісти на питання поліцейських. Наголошує, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Зазначає що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Лук`янова підтримала доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та просила їх задовольнити. Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. Встановлено, що ОСОБА_1 не брав участі в засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови, копія судового рішення йому та його захиснику не надсилалася. Копію оскаржуваної постанови захисник ОСОБА_1 Лук`янова А.О. отримала 17.02.2026 у приміщенні Пересипського районного суду м. Одеси. За цих обставин клопотання про поновлення строку є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) передбачає, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до п.п. 7-8, 15 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. З відеозапису зупинки ОСОБА_1 видно, що під час керування транспортним засобом ним не виконано вимоги про зупинку на блокпосту, внаслідок чого його переслідували працівники поліції. Після зупинки працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено про наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння, що обумовлено його неадекватною поведінкою втечею на швидкості та створенням аварійної обстановки для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого декілька разів йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, але останній відповідає: «я не пив», «зачем?», «ну а що воно дасть?» та ухиляється надалі від надання чіткої відповіді. Викладені обставини підтверджені записом подій, ОСОБА_1 не спростовані, поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про виявлення ознак наркотичного сп`яніння, неодноразово запропоновано пройти огляд в найближчому медичному закладі, але він відмовився, тому суд дійшов вірного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому мотиви відмови від проходження огляду до уваги не приймаються та правового значення не мають, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається, якщо вона висунута в межах його повноважень, у цій справі ОСОБА_1 не зупинився на вимогу працівників поліції здійснити зупинку, тому його транспортний засіб переслідували, що надало підстави працівникам поліції вважати його поведінку неправомірною та такою, що не відповідала обстановці. Способом спростування висунутих звинувачень щодо перебування у стані сп`яніння є проходження огляду, водій вправі оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги, не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про нехтування водієм встановленого законодавством порядку. В порядку перевірки дідоводів апеляційної скарги апеляційним судом допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що в той день вони їхали по роботі та розвозили вантаж, ОСОБА_1 керував автомобілем, не зупинився на блокпосту; надалі транспортний засіб зупинили працівники поліції та ТЦК, направили зброю та наказали вийти з машини. ОСОБА_1 з цього моменту свідок не бачив; ОСОБА_1 не приймає жодних наркотичних засобів. Проте такі пояснення свідка не спростовують факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, та, оскільки йому інкримінується відмова від проходження огляду, пояснення свідка щодо не перебування у стані сп`яніння не можуть бути підставою звільнення від відповідальності. Встановлені обставини не дають підстав для висновку про те, що невручення направлення стало причиною відмови від проходження огляду, а тому підставою звільнення від відповідальності бути також не можуть. Доводи скарги про не роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків та наслідків відмови від проходження огляду спростовуються відеозаписом подій. Доводи скарги про неправомірну телефонну розмову працівника поліції щодо впевненості у виявленні ОСОБА_1 стану сп`яніння наперед на зміст встановлених обставин не впливають, оскільки склад його правопорушення складає відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова