Постанова Одеський апеляційний суд № 521/3855/25

Номер провадження: 22-ц/813/2007/26 Справа № 521/3855/25 Головуючий у першій інстанції Леонов О. С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2025 року у складі судді Леонова О.С., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ордеру №671 серії ПР від 06.08.1976 на підставі рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів від 02.07.1976 № 412, квартира під АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_5 на праві заселення з членами сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В подальшому, після смерті ОСОБА_5 , згідно Договору найму житла від 02.08.2018, укладеного між Малиновською районною адміністрацією та ОСОБА_1 , остання стала наймачем спірної трикімнатної квартири житловою площею 39,25 кв.м, загальною площею 63,34 кв.м. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі понад 10 років не проживають без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, квартирою не цікавляться, тому утримання квартири є для неї надмірним тягарем. Позиція відповідачів та третіх осіб в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 . З доводами позивачки про те, що вони не проживають в квартирі безпричинно понад 10 років та не приймають участь у сплаті комунальних платежів не згодні. Вважають, що позовні вимоги суперечать закону та фактичним обставинам справи (а.с. 17-21). У відповіді на відзив, позивачка зазначила, що вона не погоджується з обставинами, вказаними відповідачами у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 92-93). Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 письмових заяв, заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву до суду не надійшло. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2025 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт вибуття відповідачів зі спірного житлового приміщення на інше постійне місце проживання та втрати ними права користування ним. Суд виходив із того, що непроживання відповідачів у квартирі зумовлене створенням позивачкою перешкод у користуванні житлом, зокрема шляхом зміни замків і виникнення конфліктних ситуацій, що унеможливлювало спільне проживання. При цьому суд врахував, що відповідачі залишаються зареєстрованими у спірному житлі, їх зацікавленість у користуванні ним не спростована, а доказів набуття ними права користування іншим житлом та наміру змінити місце проживання позивачем не надано. За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність відповідачів у квартирі має поважні причини, а тому підстави для застосування статті 107 ЖК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовлено Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було з`ясовано, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі тривалий час понад 10 років, та постійним місцем її проживання із сім`єю наразі є с. Ширяєве, що не заперечувалось відповідачами. ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 протягом 2021 - 2022 років, що також не заперечувалось відповідачами. Наразі за вказаною адресою ОСОБА_9 не проживає понад 2 роки без поважних причин. При цьому, відповідачами підтверджено той факт, що вони не проживають та не спілкуються з ОСОБА_1 понад 2 роки. Зазначене підтверджено довідкою про результати розгляду звернення ОСОБА_10 від 12.02.2025, складеною Березівським РВП ГУНП в Одеській області та довідкою про результати розгляду матеріалів від 08.01.2025, складеною Одеським районним управлінням поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Судом також було встановлено, що згідно квитанцій ПАТ АБ «Південний» за період 2021-2022 роки та довідки ПАТ АБ «Південний» від 01.04.2025 за №33/001/9564/2025-БТ з поточного рахунку ОСОБА_3 здійснені платежі по оплаті комунальних послуг, а саме Одеське УЕГГ послуги з розподілу газу, ТОВ «Інфоксводоканал», ТОВ «Одесагазпостачання», КП ЖКС «Хмельницький» Одесліфт, вивіз сміття, УБДП, ТОВ «ООЕК», КП «Теплопостачання м.Одеса» за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Акту приймання виконаних робіт №57086-і до Договору №558412 від 15.06.2021 про надання телекомунікаційних послуг абоненту ОСОБА_3 були надані послуги щодо здійснення комплексу робіт з установки, конфігурації обладнання та налагодження програмного забезпечення комп`ютера «Абонента» до мережі Інтернет за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, наданими доказами підтверджено той факт, що з боку ОСОБА_3 була часткова сплата комунальних послуг у період її проживання протягом 2021-2022 років. Крім того, судом враховано квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2025 від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо сплати комунальних послуг за УБПТ та «Теплопостпачання м.Одеса» за адресою АДРЕСА_2 у розмірі від 56 до 89 грн. Однак суд не взяв до уваги той факт, що зазначені платежі були здійснені вже після подання позовної заяви, а також вони не є пропорційними кількості зареєстрованих осіб та, очевидно, проведені з метою створення видимості виконання обов`язків за договором найму житла. Таким чином, надані відповідачами квитанції про оплату комунальних послуг за 2021 2022 та 2025 років, не є належними доказами участі відповідачів у сплаті комунальних послуг протягом останнього року. Можна зробити висновок, що інтерес до житла з боку відповідачів виник лише після надходження позовної заяви до суду. Також судом прийнято до уваги довідку АТ «Укрпошта» №57/04-25 від 23.04.2025, згідно якої ОСОБА_2 відправляла поштовий переказ 10.11.2023 на адресу: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 у сумі 3000 гривень. Однак, судом не встановлювався факт та підстави здійснення зазначеного переказу, та не підтверджено факт його отримання. Важливим є те, що ОСОБА_1 нічого не відомо про такий переказ, крім того, вказаного грошового переказу вона не отримувала, він був повернутий відправнику, що судом не було прийнято до уваги. Згідно з довіреністю від 01 квітня 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Забалуєвою Г.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 157, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником перед усіма третіми особами з широким колом повноважень, у тому числі з питань, пов`язаних із приватизацією будь-якого нерухомого майна на її ім`я. Довіреність видана строком на три роки. Таким чином, ОСОБА_1 не лише не перешкоджала проживанню відповідачів у спірній квартирі, а фактично надала згоду на вчинення дій від її імені, що підтверджує відсутність заперечень з її боку щодо користування житлом та участі представника у відповідних правовідносинах. Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 вбачається зареєстроване місце провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 та взята на облік в Малиновській державній податковій інспекції ГУ ДПС в Одеській області. Судом не прийнято до уваги, що формально реєстрація місця провадження діяльності як СПД можлива за адресою реєстрації особи і дана обставина не підтверджує факт постійного проживання за вказаною адресою. Крім того, призначення житлового приміщення виключає комерційну діяльність без окремої згоди власника або наймача. Судом не встановлювався факт згоди власника або наймача при реєстрації місця провадження підприємницької діяльності ОСОБА_3 . Таким чином, враховуючи факт відсутності відповідачів за вищевказаною адресою протягом тривалого часу, а саме понад 1 рік, вони є такими, що втратили право користування житловим приміщенням. У доводах скарги, ОСОБА_1 також звертає увагу на Акти про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.03.2025, в яких вказано, що відповідачі за адресою: АДРЕСА_2 фактично не проживають понад 10 років. Судом надано критичну оцінку зазначеним вище Актам, оскільки ці документи не відповідають вимогам до правил посвідчення та підпису документів, які врегульовані нормами ДСТУ 4163:2020. Проте Закон не вимагає, щоб такі акти відповідали вимогам саме ДСТУ 4163:2020, адже цей стандарт регламентує діловодство установ, а не визначає допустимість доказів у судовому процесі. Доводи скарги також мотивовані тим, що судом не враховані докази та факти відсутності спілкування відповідачів із позивачкою, відсутності сплати комунальних платежів, відсутності речей в квартирі та як наслідок, відсутності участі в утримані житла. Крім того, не прийнято до уваги і той факт, що відповідачі протягом останніх двох років не з`являлись до спірної квартири, заходів щодо вселення не вживали, що свідчить про їх небажання на проживання у спірній квартирі, а зацікавленість вказаною квартирою виникла після початку судового провадження. Разом з тим, позивач досить похилого віку, 76 років, перешкод у користуванні квартирою не може чинити в силу свого віку, а на мінімальну пенсію не може оплачувати комунальні послуги за осіб, які фактично за вказаною адресою не проживають та не виконують свої обов`язки по утриманню житлового приміщення. Враховуючи вищевикладене, факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, перешкоджає повноцінно розпоряджатися своєю власністю, та вона вимушена нести додаткові витрати по сплаті послуг. Позиція відповідачів та третіх осіб в суді апеляційної інстанції На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від відповідачів та третіх осіб не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Явка сторін в суді апеляційної інстанції В судове засідання, призначене на 16.04.2026 з`явилися скаржниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Вейко А.В. Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Встановлено, що відповідно до ордеру №671 серії ПР від 06.08.1976 на підставі рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів від 02.07.1976 № 412, квартира під АДРЕСА_1 була виділена ОСОБА_5 на праві заселення зі складом сім`ї: ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_1 (невістка), ОСОБА_7 (син) та ОСОБА_11 (внучка). Згідно Договору найму житла від 02.08.2018, укладеного між Малиновською районною адміністрацією та ОСОБА_1 , остання стала наймачем спірної трикімнатної квартири житловою площею 39,25 кв.м, загальною площею 63,34 кв.м. Згідно п.1.1 Договору найму зазначена квартира була передана у безстрокове користування наймачу та членам сім`ї: доньці ОСОБА_2 та сину ОСОБА_4 . Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №С7-28716-ф/о від 10.02.2025, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані/задекларовані такі особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В Акті про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.03.2025 вказано, що мешканці будинку ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за ініціативою ОСОБА_1 склали акт, що за адресою АДРЕСА_2 громадяни ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не проживають понад 10 років. В нижньому правому куту цього документу наявний відбиток штампу дільниці №3 КП «Хмельницький» та підпис невідомої особи, без зазначення прізвища, імені, по-батькові і посади. В Акті про фактичне проживання осіб від 10.03.2025 за адресою АДРЕСА_2 зазначено, що мешканці будинку ОСОБА_15 та ОСОБА_13 склали акт, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 але фактично не проживають з ОСОБА_1 понад 10 років. Згідно довіреності від 01.04.2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Забалуєвою Г.М., реєстр№157 ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_3 бути її представником перед усіма третіми особами з широким колом повноважень, в тому числі з питань, пов`язаних із приватизацією будь-якого нерухомого майна на її ім`я. Довіреність видана строком на три роки. Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 вбачається зареєстроване місце провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 та взята на облік в Малиновській державній податковій інспекції ГУ ДПС в Одеській області. З рукописних листів, як вказують відповідачі, написаних ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звинувачуються у вчиненні неправомірних дій та злочинів. В заяві ОСОБА_16 до Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2025, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю.О., за реєстром №1216, зазначено, що в спірній квартирі постійно жила сім`я його однокласника ОСОБА_4 та відповідачі по справі. Також зазначив, що влітку 2020 року ОСОБА_4 його повідомив, що матір ОСОБА_1 вигнала його з квартири, а в грудні 2024 року відповідачі по справі біля будинку скаржилися йому, що бабуся вчергове замінила замки і вони не змогли потрапити в квартиру. В заяві ОСОБА_4 адресованої Хаджибейському районному суду м.Одеси від 01.05.2025, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю.О., реєстр№1602, зазначено, що в спірній трикімнатній квартирі постійно жили відповідачі, він зі своєю сім`єю та матір ОСОБА_1 . Також зазначив, що влітку 2020 року ОСОБА_1 вигнала його з квартири та постійно чинить всім членам сім`ї перепони в користуванні квартирою, оскільки змінює замки вхідних дверей квартири та перешкоджає всім здійснити приватизацію житла. Згідно квитанцій ПАТ АБ «Південний» за період 2021-2022 роки та довідки ПАТ АБ «Південний» від 01.04.2025 за №33/001/9564/2025-БТ вбачається, що з поточного рахунку ОСОБА_3 здійснені платежі по оплаті комунальних послуг, а саме Одеське УЕГГ послуги з розподілу газу, ТОВ «Інфоксводоканал», ТОВ «Одесагазпостачання», КП ЖКС «Хмельницький» Одесліфт, вивіз сміття, УБДП, ТОВ «ООЕК», КП «Теплопостачання м.Одеса» за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Акту приймання виконаних робіт №57086-і до Договору №558412 від 15.06.2021 про надання телекомунікаційних послуг абоненту ОСОБА_3 були надані послуги щодо здійснення комплексу робіт з установки, конфігурації обладнання та налагодження програмного забезпечення комп`ютера «Абонента» до мережі Інтернет за адресою : АДРЕСА_2 . Згідно довідки АТ «Укрпошта» №57/04-25 від 23.04.2025 ОСОБА_2 відправляла поштовий переказ 10.11.2023 на адресу: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 у сумі 3000 гривень. Згідно квитанцій АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2025 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили комунальні послуги за УБПТ та «Теплопостпачання м.Одеса» за адресою АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів перевірок Березівського РВП, відділення поліції №2 від 07.04.2025 за №12/аз ОСОБА_1 зверталася із заявою-скаргою на свою доньку ОСОБА_2 про те, що остання на протязі 10 років вживає та здійснює продаж алкогольних напоїв разом із своїм чоловіком та не віддає гроші заявниці та на свою онуку, яка 25 років краде у заявниці в квартирі. Згідно матеріалів Одеського РУП №1 відділення поліції №3 від 07.04.2025 за №60.8 ОСОБА_1 зверталася 03.01.2025 з заявою про вчинення ОСОБА_3 21.12.2024 крадіжок з спірної квартири: макаронів, банок ананасів, помідор, каструлі з нержавіючої сталі та інших речей. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Так, відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Право на житло одне з найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування спірною квартирою на підставі ст. 107 ЖК УРСР. Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками суду, що матеріали справи не містять належні, допустимі та достатні докази вибуття відповідачів зі спірного житлового приміщення. Так, судом встановлено, що позивачка неодноразово змінювала замки у вхідних дверях та створювала конфліктні ситуації, що об`єктивно унеможливлювало спільне проживання. Такі дії є перешкодами у користуванні житловим приміщенням. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова ВС від 28 липня 2021 року, справа № 754/15542/19), наявність таких перешкод є поважною причиною не проживання особи у житлі, оскільки її відсутність у такому разі є вимушеною, а не добровільною." Крім того, відповідачі зареєстровані в спірному жилому приміщенні, факт їх зацікавленості у цьому приміщенні не спростований. Відповідачі приймали участь в оплаті квартплати, комунальних послуг, телекомунікаційних послуг. В спірній квартирі знаходиться їх майно: меблі, особисті речі. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення. При цьому, саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК України. Доказуванню у цьому разі підлягають обставини, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання. Натомість позивачкою не було надано жодного доказу того, що відповідачі набули право постійного користування іншим житлом та мали намір змінити своє постійне місце проживання. Їхнє не проживання у спірній квартирі зумовлене поважними причинами, а не добровільним вибором іншого житла, що виключає застосування ст. 107 ЖК України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про необґрунтованість доводів позивача щодо втрати відповідачами права користування спірним житлом, їх вибуття на інше місце проживання та втрати інтересу до нього, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, які свідчать про наявність перешкод у користуванні квартирою, створених позивачем. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про тривале непроживання відповідачів у спірній квартирі та наявність у них іншого місця проживання не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки сам по собі факт непроживання не є безумовною підставою для втрати права користування житлом. Як встановлено судом, відсутність відповідачів у спірному житлі має вимушений характер та зумовлена наявністю перешкод у користуванні ним, створених позивачкою, що виключає можливість вважати їх вибуття добровільним. При цьому посилання скаржниці на довідки правоохоронних органів, а саме на довідку Березівського РВП ГУНП в Одеській області від 12.02.2025 та довідку Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області від 08.01.2025, не є належним доказом вибуття відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на інше постійне місце проживання, оскільки такі документи лише підтверджують факт непроживання, але не свідчать про втрату інтересу до житла чи набуття права користування іншим житловим приміщенням. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі обрали інше житло як постійне місце проживання, а отже підстави для застосування статті 107 ЖК УРСР відсутні. Безпідставними є і твердження ОСОБА_1 про те, що надані відповідачами квитанції про оплату комунальних послуг не підтверджують їх участі в утриманні спірного житла, оскільки сам по собі розмір здійснених платежів або їх періодичність не свідчать про відсутність інтересу до житла, а відображають фактичну участь особи в утриманні житлового приміщення. Як вірно встановив суд, виконання обов`язку по утриманню житла свідчить про намір зберегти право користування ним, а добровільна сплата комунальних послуг є доказом збереження інтересу до житла. Посилання ОСОБА_1 на довіреність від 01.04.2021, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Забалуєвою Г.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 157, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником перед усіма третіми особами з широким колом повноважень, у тому числі з питань, пов`язаних із приватизацією будь-якого нерухомого майна на її ім`я, не свідчить про надання позивачем згоди на право користування відповідачами житлом, оскільки її видача є лише наданням повноважень на представництво в окремих правовідносинах і не регулює питання проживання чи користування житловим приміщенням. Так само і реєстрація місця провадження підприємницької діяльності ОСОБА_3 також не може підтверджувати факт її постійного проживання за цією адресою, оскільки така реєстрація має формальний характер і не може ототожнюватися з фактичним проживанням. Доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції належним чином не оцінені Акти про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.03.2025 є також необґрунтованими, оскільки суд дійшов відповідного висновку з урахуванням сукупності встановлених обставин та вимог процесуального закону. Зокрема судом вірно встановлено, що у нижньому правому куті вищевказаного документа міститься відбиток штампу дільниці №3 КП «Хмельницький» та підпис невстановленої особи без зазначення її прізвища, імені, по батькові та посади, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка склала та підписала акт, а також перевірку її повноважень, а тому відсутня можливість встановити належне походження зазначеного документа, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність викладених у ньому відомостей. Посилання суду на ДСТУ 4163:2020 має допоміжний характер і не є самостійною підставою для оцінки таких документів, оскільки вирішальним є не формальне дотримання стандарту діловодства, а можливість встановлення походження документа та перевірки його змісту в контексті вимог ЦПК України. Твердження ОСОБА_1 про те, що судом також не враховані докази та факти відсутності спілкування відповідачів із позивачкою, відсутність речей в квартирі та як наслідок, відсутності участі в утримані житла є також необґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються з установленими судом першої інстанції обставинами справи. Зокрема, судом було встановлено, що відсутність проживання відповідачів у спірній квартирі була зумовлена наявністю перешкод у користуванні житлом з боку позивачки, тому їхня відсутність не може розцінюватися як добровільна відмова від права користування житлом. Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність особистих речей відповідачів у спірній квартирі, що свідчить про збереження ними зв`язку з житлом і спростовує доводи про втрату інтересу до нього або вибуття зі спірного житла. Посилання ОСОБА_1 на її похилий вік саме по собі не має правового значення для вирішення спору та не впливає на встановлення наявності чи відсутності підстав для втрати права користування житлом. Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи вищевикладене, суд вірно дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.04.2026 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе