Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/9184/24

ПОСТАНОВА Іменем України 17 квітня 2026 року м. Кропивницький справа № 404/9184/24 провадження № 22-ц/4809/579/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С.М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Савченко Яною Вікторівною, на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 листопада 2025 року у складі головуючого судді Іванової Н. Ю. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, заперечень на відзив, письмових пояснень і рішення суду першої інстанції. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №38593-03/2023 у розмірі 57 320 грн, з яких: 14 800 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 42 520 грн сума заборгованості за відсотками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем було укладено кредитний договір №38593-03/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача. Відповідно до п.п.1.1 п. 1 кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 03 липня 2023 року право вимоги за договором №№38593-03/2023 від 24 березня 2023 року перейшло до ТОВ «Стар Файненс Груп» на підставі договору факторингу №3072023, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп». Крім того, 27 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27102023, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27102023 від 27 жовтня 2023 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 57 320 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 14 800 грн, заборгованості за відсотками - 42 520 грн. Вказує, що з моменту отримання права грошової вимоги до відповіча, а саме з 27 жовтня 2023 року позивачем не здійнювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому ТОВ «ФК «ЄААПБ» звернулось до суду із цим позовом. Представник відповідача, адвокат Савченко Я. В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог. Вказала, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів щодо створення та існування особистого кабінету у відповідача. Не надано доказів на підтвердження виконання ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів умов договору щодо здійснення перерахування кредитних коштів відповідачу та їх зарахування. Не надано жодного акту прийому-передачі реєстру боржників за вказаними договорами факторингу. Зауважила, що надані представником позивача документи не містять доказів про отримання коштів відповідачем за вказаним договором, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на платіжну картку позичальника, як то виписки з особового рахунку, копії меморіального ордеру того, позивачем не надано. Вважає, що доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві коштів, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більш того, такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом. Зазначала, що відповідно до кредитного договору, кредит надавався строком на 25 днів. Отже, позивач має право на стягнення процентів за користування позики лише за 25 днів, а нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верхового Суду (а.с.50-56). Представник позивача подала відповідь на відзив та заперечила щодо доводів сторони відповідача. Зокрема, наголосила, що позивачем доведено факт укладання договору відповідачем в електронній формі, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Вказала, що Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Представник зазначила, що відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем до позовної заяви було додано детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за укладеним договором позики, наданий первісним кредитором. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нараховані відсотки, нараховувались виключно первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору позики, а саме кредитором: ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм». Звернула увагу, що у відповідності до умов договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні договорів, а саме позичальником при укладенні договору було вказано картку банку (маска картки):№ НОМЕР_1 (підтверджується довідкою вих. №2919_240206121005 від 06-02-2024 про успішне перерахування коштів наданою до позовної заяви) (а.с.60-69). Представник відповідача адвокат Савченко Я. В. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що позивач надав договір позики/кредиту без підпису відповідача. Звернула увагу, що позивачем не надано належних доказів того, що наявний в матеріалах справи договір було створено в порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він був підписаний електронним підписом уповноважених на те осіб, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Акцентувала увагу суду, що відповідач не укладав кредитний договір, який долучено в якості копій до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно відсутні докази погодження відповідачем вказаних в цих документах процентних ставок та інших умов кредитування. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію правочину, тощо. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір було створено в порядку визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та те, що він підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб. Вважає, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору, перерахування тіла кредиту, розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, не підтвердив перерахування коштів первісним кредитором за отримання грошових вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити (а.с.73-78). Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 листопада 2025 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором кредиту №38593-03/2023 у розмірі 57 320 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий судвважав доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору, в той час як відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти, а також відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, суд звернув увагу, що відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко Яна Вікторівна, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасуваннярішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Крім того, просить стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Представник відповідача зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Вказала, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо. Представник наголосила, що відповідач не укладав договір позики, який долучено в якості доказу до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача. Звернула увагу суду, що позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем як новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісних кредиторів. Зазначила, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту первісними кредиторами, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник позивача ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. Представник звернула увагу, що договір було підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор (міститься в кінці договору) було направлено позичальнику на номер мобільного телефону вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту по вищезазначеному договору +380955883178, даний номер телефону ідентичний номеру телефону зазначеного в апеляційній скарзі, як особистий номер телефону ОСОБА_1 . Зазначила, що одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства після чого позичальник натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту № НОМЕР_2 - позичальником особисто зазначена картка банку на яку йому краще перерахувати кошти. Зазначила, що сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи заявку, клієнт дає свою згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Товариство має право зателефонувати клієнту за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту. Товариство має право додатково вимагати від клієнта надання належним чином завірених копій документів, які Товариство визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту. Зауважила, що в матеріалах справи наявні докази, що за період з 24 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року на належну відповідачеві платіжну картку було зараховано суму 14 800 грн. Крім того, зазначила, якщо власнику картки незрозуміло джерело надходження коштів, він мав право звернутись до відповідного банку з метою отримання інформації необхідної для з`ясування надавача коштів за даною транзакцією та призначення платежу, але не скористався даним правом ні після зарахування коштів на картковий рахунок, ні під час судового розгляду справи. Також зазначила, що перехід права вимоги за договорами факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законним та таким, що відповідає законодавству, підтверджується договором факторингу та додатками нього (а.с.148-163). Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. 24 березня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 38593-03/2023. Відповідно до п.1.1. договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.2. визначено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 17 квітня 2023 року. Дата надання кредиту 24 березня 2023 року. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 547.5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1.50% (процентів) на добу (п.1.3 договору). Пунктом 1.4. договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (рахунок позичальника №:5375-41xx-xxxx-3497, зазначено п. 7 договору). Пунктом 1.5. договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства - https://www.zecredit.com.ua. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1. договору). Пунктом 2.3. договору визначено, що у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. Пунктом 6.4. передбачено, що підписанням цього договору клієнт дає свою згоду на те, щоб Графік платежів розміщувався в електронному вигляді в Особистому Кабінеті Клієнта, зареєстрованому на веб-сторінці Товариства - https://www.zecredit.com.ua. Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (п.6.7. договору.) Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (7 зворот -11). Відповідачем також підписано графік платежів, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 38593-03/2023. У графіку визначена варість кредиту, зокрема, сторони погодили, що відповідач має сплатити за період з 24 березня 2023 року по 17 квітня 2023 року 20 350 грн, з яких: 14 800 грн сума кредиту за договором, 5 550 проценти за користування кредитом (а.с.12). 24 березня 2023 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація про умови кредитування (а.с.6-7). Згідно довідки/інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2919_240206121005 від 06 лютого 2024 року, згідно з укладеним договором на переказ коштів між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», було здійснено наступний переказ коштів: 24 березня 2023 року о 14:35:05 на суму 14 800,00 гривень, маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 214872422, призначення платежу зарахування 14 800,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.13). Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 14 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 520 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.14-15). 03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023. Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього Договору (а.с.17-19). Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30720223 від 03 липня 2023 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №38593-03/2023 на загальну суму 52 140 грн, з яких: 14 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 37 340 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 20). 27 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27102023, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.21-23). Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27102023 від 27 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 57 320,00 грн (а.с.24-25). Згідно платіжної інструкції в націоанальній валюті від 31 жовтня 2023 року №20399, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Стар Файненс Груп» 1 582 621, 93 грн, призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №№27102023 від 27 жовтня 2023 року (а.с.26). Відповідно до листа АТ «Універсал Банк`від 24 вересня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 станом на 24 березня 2023 року банком було емітовано платіжні картки, номер картки НОМЕР_3 . За період з 24 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року на вказану платіжну картку було зараховано суму 14 800 грн. Згідно руху коштів по картці відповідача встановлено, що 24 березня 2023 року на картковий рахунок було зараховано 14 800 грн. деталі операції IPAY_CREDIT_MC1 (а.с.100-103). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. В апеляційній скарзі відповідач заперечує укладення кредитного договору із ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм", зазначаючи про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту підписання відповідачем кредитного договору від 24 березня 2023 року, а також доказів направлення відповідачеві одноразового ідентифікатора, яким підписано кредитний договір. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи таке. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 24 березня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 38593-03/2023. Відповідно до п.1.1. договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. У розділі 7 договору реквізити та підписи сторін зазначена особиста інформація ОСОБА_1 : РНОКПП, паспортні дані, адреса, мобільний номер телефону, рахунок позичальника НОМЕР_4 хх-хххх-3497. Згідно довідки/інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2919_240206121005 від 06 лютого 2024 року, згідно з укладеним договором на переказ коштів між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», було здійснено наступний переказ коштів: 24 березня 2023 року о 14:35:05 на суму 14 800,00 гривень, маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 214872422, призначення платежу зарахування 14 800,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.13). Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 24 вересня 2025 року, наданого на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 станом на 24 березня 2023 року банком було емітовано платіжні картки, номер картки НОМЕР_3 . За період з 24 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року на вказану платіжну картку було зараховано суму 14 800 грн. Згідно руху коштів по картці відповідача встановлено, що 24 березня 2023 року на картковий рахунок було зараховано 14 800 грн. Деталі операції IPAY_CREDIT_MC1 (а.с.100-103). Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що кредитний договір № 38593-03/2023 укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів. Зокрема, суд враховує, що в кредитному договорі зазначена особиста інформація відповідача, що вказана ним в апеляційній скарзі, його мобільний номер телефону, адреса місця проживання. Крім того, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт перерахування грошових коштів за умовами договору у розмірі 14 800 грн на картковий рахунок відповідача.Відповідач не надав суду доказів, якими б спростував факт укладення кредитного договору та перерахування за його умовами коштів у розмірі 14 800 грн на його особистий рахунок. ОСОБА_1 не довів порушення його прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надав належних доказів того, що він не був ознайомлений із умовами кредитування під час підписання кредитного договору. Приписами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, також не надав доказів, які б підтвердили зарахування коштів на його рахунок з інших підстав ніж укладення між ним та первісним кредитором кредитного договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 38593-03/2023, укладеного 24 березня 2023 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Інвеструм». У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач виконував прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором, а відтак колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення вимог позивача. З огляду на викладене, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між відповідачем та ТОВ «ФК «Інвеструм» кредитного договору у електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. Позивач просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 57 320 грн, з яких: 14 800 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 42 520 грн сума заборгованості за відсотками. Місцевий суд вважав, що заявлений позивачем розмір відсотків 42 220 грн є обгрунтованим, оскільки відбулась автопролонгація строку кредиту на 180 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача підлягає зменшенню, враховуючи таке. Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договорами про надання фінансового та споживчих кредитів, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки. Пунктом 1.2. укладеного між первісним кредитором та відповідачем договору визначено, що кредит надається строком на 25 днів, тобто до 17 квітня 2023 року. Дата надання кредиту 24 березня 2023 року. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 547.5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1.50% (процентів) на добу (п.1.3 договору). Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1. договору). Пунктом 2.3. договору визначено, що у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. Відповідачем підписано графік платежів, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 38593-03/2023. У графіку визначена варість кредиту, зокрема, сторони погодили, що відповідач має сплатити за період з 24 березня 2023 року по 17 квітня 2023 року 20 350 грн, з яких: 14 800 грн сума кредиту за договором, 5 550 проценти за користування кредитом (а.с.12). Тобто сторони договору погодили строк дії договору до 17 квітня 2023 року, разом з тим, судом встановлено, що первісний кредитор здійснював нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування. При цьому, позивачем не надано доказів пролонгації кредитного договору. Водночас, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту в повному обсязі, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що за змістом ст.1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі №300/438/18. Отже, нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду, а тому рішення в цій частині слід змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №38593-03/2023 від 24 березня 2023 року у загальному розмірі 20 350 грн, з яких: 14 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 550 грн заборгованість за відсотками, в межах строку кредитування, згідно графіку платежів. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів правонаступництва, колегія суддів зазначає таке. Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. 03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023. Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього Договору (а.с.17-19). Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №30720223 від 03 липня 2023 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №38593-03/2023 на загальну суму 52 140 грн, з яких: 14 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 37 340 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 20). 27 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27102023, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.21-23). Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27102023 від 27 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 57 320,00 грн (а.с.24-25). Згідно платіжної інструкції в націоанальній валюті від 31 жовтня 2023 року №20399, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Стар Файненс Груп» 1 582 621, 93 грн, призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №№27102023 від 27 жовтня 2023 року (а.с.26). За встановлених вище обставин відсутні підстави вважати, що позивачем не доведено право вимоги до відповідача за кредитним договором №38593-03-2023 від 24 березня 2023 року, оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало до суду належні докази на підтвердження свого права вимоги до відповідача за вищезгаданим кредитним договором. Більш того, у матеріалах справи відсутні докази про визнання вказаних договорів факторингу недійсними. За викладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №38593-03/2023 від 24 березня 2023 року та стягненні судового збору підлягає зміні, а з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №38593-03/2023 у розмірі 20 350 грн та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (35,5%) у розмірі 1074, 94 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 листопада 2025 року в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає зміні, а із відповідач на користь позивача слід стягнути заборговість за договором кредиту №38593-03/2023 у розмірі 20 350 грн, з яких: 14 800 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 550 грн сума заборгованості за відсотками. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості підлягає зміні, шляхом зменшення розміру цієї суми, судовий збір за подачу позовної заяви також підлягає зменшенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ »задоволено на 35,5%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1074, 94 грн. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (на 64,5%) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 343, 67 грн. Застосувавши принцип взаємозаліку, остаточно, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 268, 70 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Савченко Яною Вікторівною, задовольнити частково. Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 листопада 2025 року змінити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальнісью «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №38593-03/2023 у розмірі 20 350 грн, з яких: 14 800 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 550 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 268, 70 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повна постанова складена 17.04.2026. Судді С. М. Єгорова О.Л. Карпенко С.І. Мурашко