Постанова 4805 № 274/3950/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/3950/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 69 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М., за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/3950/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 жовтня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м.Бердичеві, в с т а н о в и в: У червні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Пастух Ю.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №2024. Позов обґрунтований тим, що 12 листопада 2016 року зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_2 . Від спільного шлюбу мають дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу сторони сімейне життя не ведуть. Мають різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Шлюбних стосунків не підтримують. Між ними відсутнє взаєморозуміння. Фактично сім`я припинила своє існування та шлюб носить лише формальний характер. Спроби примиритися свого результату не принесли, сімейні стосунки не відновилися, шлюб остаточно припинив своє існування. Спору щодо виховання дитини та аліментів немає. Шлюб суперечить інтересам позивача, нормальному розвитку в умовах свободи і гідності та інтересам дитини, яка має зростати в любові та гармонії. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 жовтня 2025 року розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12 листопада 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №2024. Відповідач ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Сухомлинову Н.І. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким зупинити провадження у справі на підставі п.2 частини першої ст.251 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ухвалою суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження на підставі п.2 частини першої ст.251 ЦПК України. Суд зазначив, що ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Оскаржуване рішення суду та ухвала, зокрема, мотивовані тим, що підстави, наведені відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі, не входять до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження по справі, встановленого частиною першою ст.251 ЦПК України. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Суд послався на те, що відповідач в обґрунтування клопотання зазначає, що він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в ЗСУ з 18 травня 2016 року по теперішній час. За період із 24 лютого 2022 року по 09 жовтня 2024 року неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Луганській та Донецькій областях. Згідно довідки від 15 вересня 2025 року №38, виданої начальником 1 центру інформаційно комунікаційної підтримки Міністерства оборони України, наразі перебуває на військовій службі за контрактом в 1 центрі інформаційно-комунікаційної підтримки з 10 грудня 2024 року по теперішній час. Суд неуважно дослідив всі надані відповідачем докази і прийшов до помилкового висновку, порушивши норми матеріального права та процесуального права. Відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в ЗСУ з 19 травня 2016 року по теперішній час. За період з 24 лютого 2022 року по 09 жовтня 2024 року неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією рф проти України, перебуваючи в Луганській та Донецькій областях. Викладене вище свідчить про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої ст.251 ЦПК України. Суд має обов`язок зупинити провадження у справі про розірвання шлюбу на підставі пункту 2 частини першої ст.251 ЦПК України, оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави саме на підставі наказів та бойових розпоряджень командира військової частини. В постанові Верховного Суду від 14 лютого 2025 року в справі №405/1261/24 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу з огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок суду зупинити провадження у справі про розірвання шлюбу на підставі пункту 2 частини першої ст.251 ЦПК України, оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави саме на підставі наказів та бойових розпоряджень командира військової частини. Слід зазначити, що в тексті пункту 2 частини першої ст.251 ЦПК України вживається вираз «суд зобов`язаний», що означає обов`язок суду вирішити питання саме у спосіб, передбачений вказаною нормою при наявності визначених нею умов. Тобто, при перебуванні сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд не вправі ухвалити інше рішення ніж як зупинити впровадження в справі. Враховуючи, що відповідачем підтверджено обставини щодо його перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, тому у суду відповідно до п.2 частини першої ст.251 ЦПК України виникає обов`язок зупинити провадження. Вважає, що у суду є всі підстави та достатні докази для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення щодо задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пастух Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому посилається на те, що відповідач не скористався правом на подання відзиву чи клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні. Відповідач вирішив замінити процесуальні можливості відзиву, шляхом подання клопотання про зупинення провадження у справі, де вирішив висловити свої заперечення щодо позовної заяви. Своїми діями відповідач вирішив замінити відзив своїм клопотанням, оскільки усвідомлював про те, що ним були пропущені строки на подання такого відзиву. Відповідач не надав докази перебування в зоні ведення бойових дій. На підтвердження своєї позиції щодо залученості відповідача на теперішній час до участі в бойових діях, ОСОБА_2 надав відповідні документи, зокрема довідку №38 від 15 вересня 2025 року, де вказано, що відповідач перебуває на військовій службі в 1 центрі інформаційно-комунікаційної підтримки. Відповідач надіслав своє клопотання із застосування функціоналу ЄСІТС Електронний суд, що додатково підтверджує відсутність залученості ОСОБА_2 до участі в бойових діях станом на день розгляду судової справи. Відповідач не надав доказів того, що поточний військовий підрозділ, у якому він проходить службу, залучений до виконання бойовий завдань, а надав лише витяг із наказу командира ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині) від 09 червня 2025 року №167, актуальність якого втрачена, оскільки з моменту винесення цього наказу вже пройшло більше 3 місяців. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань. Разом із тим, до клопотання відповідача не надано доказів того, що підрозділ, в якому він зараз проходить службу, переведений на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України, а також, що відповідач перебуває у зоні бойових дій, у зв`язку з чим не має можливості брати участь у розгляді справи. Крім того, у клопотанні не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження відповідача на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав, а також може надати письмові пояснення та долучити письмові докази, шляхом направлення до суду поштовою кореспонденцією та через ЄСІТС Електронний суд, як це вже було встановлено раніше. Жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість клопотання відповідача не надано. Посилання на неможливість розгляду справи без участі відповідача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У цьому контексті слід звернути увагу, що принцип пропорційності цивільного судочинства та заборони зловживання процесуальними правами визначає для учасників справи певні вимоги до стандарту їх процесуальної поведінки, відповідно до яких учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, тобто їх процесуальні дії мають відповідати ознакам послідовності та допустимої передбачуваності. Подібна поведінка має ознаки недобросовісного використання процесуальних прав, а відтак суперечить вимогам ст.ст.2,11, частині першій ст.44 ЦПК України. У судовому засіданні представник відповідача Божок А.О. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.155,157,180). Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пастух Ю.С. спрямувала до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. У клопотання одночасно зазначено, що сторона позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Відповідно до частини третьої ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість. Згідно з ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 12 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №2024 (а.с.6). Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 сторони від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12). Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірваний в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не зупинив провадження у справі на підставі п.2 частини першої ст.251 ЦПК України у зв`язку з тим, що відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в ЗСУ з 18 травня 2016 року по теперішній час не можуть слугувати беззаперечною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, а примушування перебувати у шлюбі та зупинка розгляду справи може порушувати право на розлучення та суперечити моральним засадам. Відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, оскільки шлюб є добровільним сімейним союзом жінки та чоловіка, який має ґрунтуватися на вільній згоді подружжя (ст.ст.21,24 СК України). Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а протилежне суперечило б моральним засадам суспільства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим. Підстави для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами відсутні. Судом першої інстанції встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, що має за встановленими обставинами істотне значення. Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Пункт 4 частини шостої ст.19 ЦПК України відносить справу про розірвання шлюбу до малозначних. За пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: