Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6257/25

Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2026 р. Справа № 480/6257/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, по справі № 480/6257/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по дату здійснення виплати 27.06.2025; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати належної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по дату здійснення виплати 27.06.2025. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.06.2025. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018 по 27.06.2025 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з публічної служби, до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Таким чином, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не входить до структури заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби. Отже, позивачем був пропущений строк для звернення до адміністративного суду з цим позовом. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.04.2020 № 69 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та позивача виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 480/7024/24 27.06.2025 на користь позивача військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.04.2020 у розмірі 74351,89 грн. Позивач, не погоджуючись із невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходу на суму індексації грошового забезпечення згідно рішення суду, за період з 01.03.2018 по дату виплати індексації 27.06.2025, звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку й підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050). Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов`язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу. Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом. До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів. Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується). Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок: - власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування; - коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів. Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації. Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на

100. Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер. Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін. Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати. Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20. Колегією суддів встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 480/7024/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.04.2020 у фіксованій величині 3051,80 грн. в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум. 27.06.2025 відповідач на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 480/7024/24 відповідач виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.04.2020 у розмірі 74351,89 грн. Таким чином, судовим розглядом встановлено, що оскільки з вини відповідача нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.04.2020 не була виплачена своєчасно, а лише 27.06.2025 відбулася її виплата без суми компенсації, невиплата компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.06.2025. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача стосовно дотримання позивачем строків звернення із розглядуваним позовом, колегія суддів виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця, та враховує останню правову позицію Верховного Суду щодо застосування строків у цій категорії справ. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Як зазначалось вище, частиною першою статті 2 Закону України № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За правилами статті 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Отже, саме з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічний підхід застосований, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4246/24, від 26.06.2025 у справі № 120/2830/24, від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24-а, від 30.10.2025 у справі № 420/28674/24, від 03.12.2025 у справі № 600/214/25-а, від 26.12.2025 у справі № 560/16507/24, від 29.01.2026 у справі № 420/19035/25. Оскільки виплату позивачу індексації грошового забезпечення, на виконання судового рішення у справі № 480/7024/24, відповідач здійснив 27.06.2025, то саме з цієї дати позивач був обізнаний про порушення свого права на отримання компенсації і саме з цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Матеріали справи свідчать, що з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 07.08.2025, тобто в межах тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом є помилковими Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі № 480/6257/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло