Постанова 4821 № 395/1710/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/982/26Головуючий по 1 інстанції Справа №395/1710/25 Категорія: 305010000 Сивокінь С.С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т. Л. судді секретар Василенко Л. І., Карпенко О. В. Любченко Т.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвокат Бабіч Т. Г. на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 (повний текст складено 18.02.2026, суддя в суді першої інстанції Сивокінь С. С.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за вимогами ст. 625 ЦК України, в с т а н о в и в : у вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Факторінгс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за період з 02.04.2017 по 30.01.2022 включно 24324,32 грн 3% річних та 77432,29 грн інфляційних втрат, а всього 101765,61 грн, мотивуючи про таке. 25.07.2006 між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1. Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 у справі № 1115/2-180/2012 стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 167769,79 грн. Судове рішення відповідачем досі не виконано. 15.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі за №834, та додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення банком прав вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором. 20.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено договір №20/07/2020 про відступлення зазначених прав вимоги за кредитом, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрованого у реєстрі за №852. Отже з 20.07.2020 новим кредитором відносно відповідача є ТОВ «ФК «Факторінгс». Станом на день звернення, ТОВ «ФК «Факторінгс» із зазначеним позовом, рішення суду відповідачем не виконано, що обумовило за вимогами ст. 625 ЦК України нарахування на прострочену суму заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на те, що боржник прострочив виконання грошових зобов`язань щодо сплати кредитного боргу, що є підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Бабіч Т. Г. 23.03.2026 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі. Зазначає, що на час постановлення ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020 у справі № 1115/2-180/2012, якою замінено стягувача «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Факторінгс», не було відкрите виконавче провадження щодо стягнення кредитної заборгованості, а виконавчий лист № 2-180/2012 від 20.10.2012 був повернутий стягувачу 25.06.2018. Після повернення відлік строку пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 25.06.2021. З цих підстав судом було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 68352798 від 25.01.2022. Суд першої інстанції не врахував, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі №754/511/23 факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Відзиву на апеляційну скаргу суд суду не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що 25.07.2006 між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1 (а.с.13-14). Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі № 1115/2-180/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором 401/24/07/2006/978-3506/КФ/1 у розмірі 167769,79 грн (а.с.15-17). Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2020 у справі № 1115/2-180/2012 замінено стягувача «КБ «Надра» у виконавчому провадженні з виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 по справі №1115/2-180/2012 на його правонаступника ТОВ «ФК «Факторінгс» (а.с.18-19). Так 15.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі за №834, та додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення банком прав на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором (а.с.20-21). 20.07.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрованого у реєстрі за №852 (а.с.24). Станом на день звернення з позовом ТОВ «ФК «Факторінгс» рішення суду про стягнення кредитного боргу відповідачем не виконано та з цих підстав позивач здійснив нарахування 3% та сум інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 30.01.2022 включно за вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, загальний розмір яких становить 101765,61 грн, з яких 24324,32 грн 3% річних, 77432,29 грн інфляційне збільшення боргу. Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведені в частині другій статті 11 ЦК України, серед яких законодавець розрізняє: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статей 524, 533535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604609 ЦК України. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України). Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зробила ВП ВС у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Водночас за правовим висновком ВП ВС у постанові від 11.02.2026 у справі №754/511/23 щодо застосування приписів ч.2 ст.625 ЦК України вказано, що зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі. Тобто таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким хоч і позбавлені примусового захисту, проте їх добровільне виконання визнається належним. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку згідно з рішенням) не можна застосовувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України. За обставин даної справи заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2012 у справі № 1115/2-180/2012 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів позов задоволено повністю та стягнуто солідарно із відповідачів на користь позивача 169447,49 грн у рахунок заборгованості за кредитним договором та судовий збір. Відповідно до відмітки приватного виконавця виконавчий лист № 2-180/2012 від 20.10.2012 повернутий стягувачу 25.06.2018 (а.с.15). Після повернення виконавчого листа № 2-180/2012, виданого 20.10.2012, відлік строку пред`явлення виконавчого листа до виконання був поновлений та склав три роки, які закінчилися 25.06.2021. При цьому з матеріалів цивільної справи № 1115/2-180/2012 вбачається, що стягувач ПАТ КБ «Надра» або його правонаступник ТОВ «ФК «Факторінгс» не зверталися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Указані обставини установлено ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15.02.2022 у справі №1115/2-180/2012 за скаргою боржника на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, що набрала законної сили. Отже у даному випадку на час вирішення спору судом першої інстанції має місце неможливість примусового виконання рішення суду, яким засвідчено наявність грошового зобов`язання відповідача, у зв`язку із пропуском відповідних процесуальних строків щодо початку виконавчого провадження. При цьому кредитором не порушувалося перед судом питання про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання після їх пропуску. За таких обставин згідно правового висновку ВП ВС у постанові від 11.02.2026 у справі №754/511/23 до відповідних грошових вимог стосовно яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку згідно не можна застосовувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України, що свідчить про безпідставність відповідних позовних вимог, чого суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відхилення позовних вимог. На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням позовних вимог та наявністю у відповідача пільг по сплаті судового збору як у особи з інвалідністю ІІ групи за приписами п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з позивача на користь державного бюджету за апеляційний перегляд справи слід стягнути 3028 грн * 150% * 0,8 = 3633,60 грн судового збору. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 у даній цивільній справі скасувати. Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за вимогами ст. 625 ЦК України відхилити. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Факторінгс» на користь державного бюджету 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 14.04.2026. Суддя-доповідач Судді