Постанова Київський апеляційний суд № 755/19609/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/1183/2026 Справа № 755/19609/25 Головуючий в суді І інстанції Бірса О.В. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 13 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 20 вересня 2025 року о 00:50 по мосту Патона у м. Києві керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за згодою водія проводився за допомогою приладу Drager, результат огляду 1,49 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 27 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року та закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилався на незаконність та необґрунтованість постанови, порушення судом ст. 252 КУпАП щодо оцінки доказів, вважав обґрунтування оскаржуваної постанови недопустимим, оскільки суд першої інстанції не оцінив представлені докази з кількох документів в сукупності, здійснив це неповно та необ`єктивно, через що припустився необґрунтованого і не підтвердженого висновку про порушення. Захисник Полянчук В.Б., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 9 КУпАП, ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, правові позиції Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року в справі № 537/2088/17 про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності, вказував, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Наводив зміст ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», п. 2.5 ПДР, зазначив, що порядок огляду водіїв на стан сп`яніння встановлено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, і ст. 266 КУпАП, вказував, що вищенаведені норми детально регламентують законний порядок огляду водіїв щодо виявлення стану алкогольного сп`яніння, а саме водіям пропонується пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Drager, а у разі відмови водія або незгоди з його результатом - у закладі охорони здоров`я. Водночас, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, на що він, будучи тверезим, погодився. Проте після того, як прилад показав позитивний результат, то ОСОБА_1 висловив свою незгоду з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння. При тому, після висловлювання ОСОБА_1 незгоди з результатами огляду за допомогою приладу Drager, інспектори патрульної поліції запропонували йому проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився. Проте замість того, щоб забезпечити проведення відповідного огляду в медичному закладі охорони здоров`я, інспектори патрульної поліції почали провокувати ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду в медичному закладі шляхом роз`яснення того, що при проведенні огляду в закладі охорони здоров`я використовується лише такий саме прилад Drager. На вищезазначену провокацію ОСОБА_1 не повівся, зазначивши, що бажає проїхати до медичного закладу охорони здоров`я, але бажає, щоб приїхала уповноважена особа для передачі транспортного засобу, щоб запобігти його евакуації. Надалі інспектори патрульної поліції почали тиснути на ОСОБА_1 та спонукати його до відмови, що підтверджується відеозаписом о 01:14:00 та 01:20:00. З огляду на вищевикладене вбачається, що працівники поліції, керуючись нормами чинного законодавства, зобов`язані були доставити ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я протягом двох годин з моменту висловлення незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду, чого зроблено не було. Натомість, п. 21 Інструкції № 1452/735 імперативно передбачає, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними, і такі ж положення містяться у ч. 5 ст. 266 КУпАП. Незабезпечення проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я після його незгоди з результатами огляду за допомогою приладу Drager свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103, п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 та недійсність результатів огляду. Посилався на положення ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 2, 8, 9, 14 Розділу 3 Інструкції № 1452/735, вказував, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями методом газорідинної хроматографії і полум`яно-іонізаційним детектором, результати яких зафіксовані в акті та висновку. Звертав увагу, що замість забезпечення проходження ОСОБА_1 відповідного огляду в медичному закладі охорони здоров`я інспектори патрульної поліції почали провокувати ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду в медичному закладі шляхом роз`яснення того, що при проведенні огляду в закладі охорони здоров`я використовується лише такий саме прилад Drager, що підтверджується відеозаписом о 44:30, 55:30, 57:30. Та обставина, що працівник поліції надає ОСОБА_1 неправдиві роз`яснення стосовно порядку проведення огляду і переконує його в правильності своїх доводів, незважаючи на згоду ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров`я та заперечення ОСОБА_1 стосовно неправдивості роз`яснень поліцейського, при тому достеменно усвідомлюючи свій обов`язок доставити ОСОБА_1 до медичного закладу охорони здоров`я, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає таку інформацію, отриману від суб`єкта владних повноважень, як правдиву та може відмовитись від проведення огляду у встановленому законом порядку. Наголошував, що ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. При цьому докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами. Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття, порушення Закону України «Про національну поліцію» та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також недопустимість доказів, якими обґрунтовано винуватість ОСОБА_1 . Вказував, що згідно п. 3-4 розділу 2 Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Так, відповідно до даних Інструкції/керівництва по використанню приладу Drager Alcotest 6820, калібрування зазначеного приладу здійснюється кожні 6 місяців, а з чеку приладу Drager вбачається, що останнє калібрування було здійснено 27 листопада 2024 року, тобто на 20 вересня 2025 року пройшов шестимісячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки. Вказані обставини ставлять під сумнів достовірність результату огляду з використанням приладу Drager. Вказував, що направлення на огляд є законним виключно за наявності у водія ознак сп`яніння, визначених Інструкцією № 1452/735. Згідно відеозапису, співробітник поліції зазначає ОСОБА_1 про наявність такої ознаки як запах алкоголю з транспортного засобу. Натомість згідно акту огляду, підставою для пропозиції проведення огляду відносно ОСОБА_1 на стан сп`яніння стало те, що у нього нібито було виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Однак вищезазначене твердження інспектора патрульної поліції є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки із пояснень ОСОБА_1 та наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що він протягом усього часу спілкування з працівниками патрульної поліції поводить себе спокійно, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці його рук не тремтять, має стійку впевнену ходу, має цілком природне забарвлення шкіряного покриву. Крім того, з наявного в матеріалах справи відеоазапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт вживання алкогольних напоїв, що виключає наявність у нього будь-яких ознак алкогольного сп`яніння. Зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, а тому у нього не виникло обов`язків його проходження, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо наявного в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, вказував, що після того як прилад Drager показав позитивний результат, то ОСОБА_1 висловив свою незгоду з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння і намагався зафіксувати це в акті огляду. Зазначив, що згідно п. 8 розділу 2 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції, отже, у разі направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я складається направлення суворої форми. З вищевикладеного вбачається, що особа, яка направляється на огляд, має бути ознайомлена зі змістом направлення, оскільки вказаний документ є документом суворої форми і містить інформацію про заклад охорони здоров`я, куди особу направляють на огляд, дані такої особи і підстави направлення на огляд. Проте в порушення вимог Інструкції № 1452/735 працівники поліції не ознайомлювали ОСОБА_1 зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я та не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння згідно направлення. Направлення, яке міститься в матеріалах справи, не містить жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом або ж воно було вручене йому під підпис. Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний судом як доказ невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в силу допущених порушень з боку працівників поліції, з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева» всі докази, що є додатками до протоколу у справи, є недопустимими. 09 березня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення захисника Клочкової А.О. до апеляційної скарги, у яких викладено доводи щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби. Також до пояснень долучено нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції, в тому числі копія витягу з наказу № 251 від 14 серпня 2025 року, копію виклику на підсумково-настановчий збір. Згідно ст. 294 КУпАП, апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Разом із тим, оскільки будь-яких доказів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції захисником не надано, апеляційний суд не приймає і не оцінює такі докази. У поясненнях захисник посилалася на те, що діяння, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яке керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого ст. 172-20 КУпАП - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, слід встановлювати факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців. Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого ст. 266-1 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії долучених до додаткових пояснень витягу з наказу в/ч НОМЕР_2 від 14 серпня 2025 року, копії виклику на підсумково-настановчий збір від 04 вересня 2025 року, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був та на теперішній час є військовослужбовцем та 20 вересня 2025 року перебував на службі та виконував обов`язки військової служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та під час зупинки керованого ним транспортного засобу виконував обов`язки військової служби, тому його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, а не працівник патрульної поліції. В судовому засіданні брав участь захисник Полянчук В.Б., який подані апеляційні скарги підтримав, підтвердив їх доводи та просив їх задовольнити. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , під час розгляду справи подані апеляційні скарги також підтримав, підтвердив їх доводи та просив їх задовольнити. Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби). Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено. Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 459281 від 20 вересня 2025 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала; - результатом проведення тесту на стан алкогольного сп`янінні за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат огляду позитивний 1,49 ‰, (тест 5509); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить аналогічні дані з посиланням на результат тесту, - відеозаписами з бодікамери інспектора патрульної поліції № 470552, 473702. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та захисник заперечували обставини, викладені в протоколі, пояснюючи це тим, що ОСОБА_1 приймав лікарський препарат, виписаний лікарем, а саме настоянку, на підтвердження чого надано довідку, видану сімейним лікарем 12 грудня 2025 року, також у своїх поясненнях посилалися на те, що працівниками поліції був використаний лише прилад Drager і не забезпечено проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Разом із тим, як вбачається із дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, 20 вересня 2025 року у період часу з 01:07 по 01:08 зафіксовано проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, а саме Drager Alcotest 6820, після отримання результатів працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що результат огляду є позитивним, становить 1,49 проміле, що перевищує допустиму дозу, на що ОСОБА_1 відповідає «я розумію це». На запитання працівника поліції, чи погоджується ОСОБА_1 з оглядом, проведеним на місці, останній відповідає «не зовсім, не хотілося б погоджуватися». О 01:09 працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що він має право пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я за допомогою спеціального технічного засобу, та пропонує пройти такий огляд. У відповідь ОСОБА_1 пропонує працівнику поліції відійти разом з ним, на що поліцейський попереджає, що працюють бодікамери, і повторно запитує, чи погоджується ОСОБА_1 з результатами огляду. ОСОБА_1 запитує про розмір штрафу, на що працівник поліції повідомляє, що вони штрафи не виписують, протокол направляється в суд, а санкція статті передбачає 17000 грн. штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. О 01:10 працівник поліції втретє запитує у ОСОБА_1 , чи він погоджується з результатами огляду, ОСОБА_1 відповідає, що не погоджується. Працівник поліції запитує, чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 відповідає, що бажає і сам пройде такий огляд, на що працівник поліції роз`яснює, що ОСОБА_1 повинен проїхати на огляд у супроводі поліції, і що обов`язком водія є проходження огляду на вимогу поліцейського, а також роз`яснює порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до положень Інструкції № 1452/735. О 01:11 ОСОБА_1 запитує, що буде з його машиною. Працівник поліції роз`яснює, що з машиною нічого не буде, але необхідний тверезий водій, який забере машину, та перепитує, що вирішив ОСОБА_1 стосовно проходження огляду, з урахуванням наданих роз`яснень. О 01:12 ОСОБА_1 відповідає, що погоджується з показниками, отриманими за результатами проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу, після чого працівники поліції починають складати матеріали огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу. Отже, з відеозапису, відзнятого на нагрудну камеру поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, встановлено, що водій ОСОБА_1 о 01:12 остаточно погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, в зв`язку з чим у працівників поліції не виникло встановленого законом обов`язку забезпечення доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду. За даних обставин доводи апеляційної скарги захисника Полянчука В.Б., що інспектори патрульної поліції тиснули та ОСОБА_1 та спонукали його до відмови від проходження огляду, а також вдалися до провокації, надавши неправдиві роз`яснення стосовно порядку проведення огляду, і не забезпечили проходження огляду ОСОБА_1 у медичному закладі охорони здоров`я впродовж двох годин з часу висловлення ним незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги захисника Полянчука В.Б., що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями методом газорідинної хроматографії і полум`яно-іонізаційним детектором, результати яких зафіксовані в акті та висновку, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки відповідно до п. 8 розділу 3 Інструкції № 1452/735 проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи проводиться лише у випадку позитивного результату тесту на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. При цьому цим же пунктом 8, а також пунктом 2 розділу 3 Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в тому числі із застосуванням спеціальних технічних засобів. Посилання захисника в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2020 року в справі № 823/1022/16 про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку, є нерелевантними та відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що у даній постанові Верховним Судом досліджено застосування вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 вересня 2009 року №400/666, яка втратила чинність. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що відповідно до даних Інструкції/керівництва по використанню приладу Drager Alcotest 6820, калібрування зазначеного приладу здійснюється кожні 6 місяців, і станом на 20 вересня 2025 року пройшов шестимісячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки, що ставить під сумнів достовірність результату огляду з використанням приладу Drager, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № 13 «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 (зі змінами та доповненнями) і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування). Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився працівниками поліції 20 вересня 2025 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування, яке мало місце 27 листопада 2024 року, що відповідає приписам закону. Відтак, показники застосованого спеціального технічного засобу є допустимими доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності - також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Доводи апеляційної скарги, що зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, а тому у нього не виникло обов`язків його проходження, зводяться до особистої інтерпретації стану особи, зафіксованого на відеозаписі, не ґрунтуються на положеннях Інструкції № 1452/735, відповідно до якої виявлення ознак сп`яніння відноситься до повноважень працівників поліції, які не залежать при реалізації цих повноважень від суб`єктивної оцінки інших осіб щодо наявності чи відсутності таких ознак, та відхиляються апеляційним судом як неспроможні. Оцінюючи доводи захисника, що після того як прилад Drager показав позитивний результат, ОСОБА_1 висловив свою незгоду з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння і намагався зафіксувати це в акті огляду, апеляційний суд констатує, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення в даному випадку у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння, проходження водієм такого огляду на місці зупинки транспортного засобу і згода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відтак, зміна водієм думки щодо результатів огляду після початку оформлення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення правового значення не має. Аргументи захисника, що працівники поліції не ознайомлювали ОСОБА_1 зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я, а направлення, яке міститься в матеріалах справи, не містить жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом або ж воно було вручене йому під підпис, відхиляються апеляційним судом, позаяк форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до Інструкції № 1452/735, не передбачає вручення копії направлення особі, яка направляється на огляд. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до статті 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , як військовослужбовця, мав проводитися посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а не працівниками патрульної поліції, тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, є безпідставними. Так, об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах. Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом. У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Так, відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. За змістом статті 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками сп`яніння до таких підстав не належить. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 не надавав працівникам поліції відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби, та не повідомляв про виконання бойових завдань. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль, який керував ОСОБА_1 , належить не військовій частині, а фізичній особі ОСОБА_3 , про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення і ОСОБА_1 не спростовано. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, не додано належних та допустимих доказів про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною і про те, що 20 вересня 2025 року ОСОБА_1 керуючи вказаним автомобілем, як водій, виконував обов`язки військової служби, відтак у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення мали право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисника мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, будь-яких доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість постанови, неповну та необ`єктивну оцінку доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд констатує, що такі доводи не містять обґрунтування, в чому, на думку ОСОБА_1 , полягає така незаконність та необґрунтованість, доводи є узагальненими, зводяться до незгоди ОСОБА_1 з постановою суду першої інстанції і не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та висновків щодо винуватості ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають. При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд враховує, що апеляційні скарги не містять доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Наведене вказує на необґрунтованість поданих апеляційних скарг та відсутність підстав для їх задоволення. Постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційні скарги - без задоволення Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.