Постанова Київський апеляційний суд № 759/9993/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/9993/25 номер провадження: 22-ц/824/6757/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року у складі судді Ул`яновської О.В., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг центрального опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 136 123 грн 88 коп. З урахуванням наведеного, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 28 423 грн 24 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 4 121 грн 37 коп., 3% річних у розмірі 992 грн 87 коп.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 29 888 грн 25 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 4 333 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 1 044 грн 04 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 31 614 грн 32 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 3 718 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 881 грн 66 коп., пеня у розмірі 492 грн 42 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 23 255 грн 69 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 2 715 грн 52 коп., 3% річних у розмірі 623 грн 67 коп., пеня у розмірі 374 грн 50 коп.; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 736 грн 02 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 251 грн 72 коп., 3% річних у розмірі 60 грн 64 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 913 грн 22 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 682 грн 10 коп.; судовий збір у справі у розмірі 3 028 грн 00 коп. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги у розмірі 136 123 грн 88 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у справі у розмірі 3 028 грн 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які надавалися КП «Київтеплоенерго», проте оплату таких послуг у повному обсязі не здійснював, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 136 123 грн 88 коп. Виходячи з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а доказів належного виконання зобов`язання матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримував ні копії позовної заяви, ні ухвали про відкриття провадження у справі, про постановлене рішення він дізнався із за стосунку «Дія». Вказує, що у порушення вимог ЦПК України позивачем пред`явлено позов до нього, тоді як одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , а зареєстрованими особами в квартирі є три особи. Тобто судом не було встановлено належності відповідача і належності обґрунтування позову, що призвело до постановлення незаконного рішення. Зазначає, що він не є споживачем послуг, оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що він не є належним відповідачем так як ще 13 серпня 2018 року за договором дарування відчужив належну йому частку у праві приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь свого брата - ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності від 06 січня 2026 року та копією договору дарування від 13 серпня 2018 року. Квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 серпня 2018 року (3/4 частини) та свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 2007 року (1/4 частина). Таким чином вважає, що оскільки він не будучи власником, співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та не будучи споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, то він не є належним відповідачем, що є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач КП «Київтеплоенерго» не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За змістом положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (далі - Закон № 1875-ІV) КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови. Відповідно до п.11 Правил та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Згідно з положеннями п.20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку Відповідно до п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: - з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; - з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Згідно з абз.1 п.30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з цим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до споживачів від ПАТ «Київенерго» згідно з договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення. Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість ПАТ «Київенерго» від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості. Тобто за період надання послуг до 01 травня 2018 року (надавач послуг ПАТ «Київенерго») заборгованість залишається незмінною, оскільки КП «Київтеплоенерго» позбавлене права проводити коригування заборгованості і прийнятої на підставі договору цесії № 602-18. Таким чином у справі беззаперечно встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до положень ст.32 ЦК України повна цивільна дієздатність настає з досягненням особою вісімнадцяти років. Тобто відповідач ОСОБА_1 є повнолітньою особою, яка зареєстрована у цій квартирі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (див. висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13). Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та в силу чинного законодавства є споживачем комунальних послуг, які надає КП «Київтеплоенерго», звертався до позивача із заявами про відмову від отримання послуг або з претензіями про неотримання чи неякісне отримання таких послуг. Однак належним чином такі послуги відповідачем не оплачувались. Із наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку заборгованості за спожиті послуги слідує, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем така заборгованість: з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 28 423 грн 24 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 4 121 грн 37 коп., 3% річних у розмірі 992 грн 87 коп.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 29 888 грн 25 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 4 333 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 1 044 грн 04 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 31 614 грн 32 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 3 718 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 881 грн 66 коп., пеня у розмірі 492 грн 42 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 23 255 грн 69 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 2 715 грн 52 коп., 3% річних у розмірі 623 грн 67 коп., пеня у розмірі 374 грн 50 коп.; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 736 грн 02 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 251 грн 72 коп., 3% річних у розмірі 60 грн 64 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 913 грн 22 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 682 грн 10 коп. (а.с.7-18). Вказаний розрахунок заборгованості містить усі складові тарифу, об`єми та періоди споживання. Нараховані 3% річних та інфляційні втрати відповідають приписам ч.2 ст.625 ЦК України. Також правильно обраховані суми пені. Розрахунок заборгованості має усі ідентифікуючі реквізити, складений уповноваженою особою та скріплений підписом і печаткою позивача. Період та способи нарахування компенсаційних виплат відповідають релевантному правовому регулюванню. Будь-яких доказів на спростування цього розрахунку заборгованості, як і власних контррозрахунків, відповідач не надав. Також відповідач не надано доказів, що вказані вище послуги позивачем не надавались або надавались не в повному обсязі чи неналежної якості. Отже, з огляду на встановлені у справі обставини, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 у спірний період залишався зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , до якої КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року надавало відповідні житлово-комунальні послуги, а відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів ані зняття з реєстрації, ані відмови від отримання послуг, ані їх ненадання чи неналежної якості, ані оплати нарахованих сум чи власного контррозрахунку, тоді як розрахунок позивача щодо заборгованості у розмірі 136 123 грн 88 коп. підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за надані послуги у вказаному вище розмірі. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг, оскільки фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 та 13 серпня 2018 року відчужив належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує, що у спірний період ОСОБА_1 залишався зареєстрованим у зазначеній квартирі, а відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відчуження частки у праві власності саме по собі не припиняє такого обов`язку, якщо особа надалі залишається зареєстрованою за адресою надання послуг. Доказів зняття з реєстрації, звернення до виконавця послуг щодо припинення їх надання, коригування нарахувань чи відмови від послуг, відповідач не надав. Не впливають на правильність вирішення спору і посилання на наявність іншого власника квартири та інших зареєстрованих у ній осіб, оскільки в силу статті 543 ЦК України кредитор має право звернути вимогу до будь-кого із солідарних боржників. За таких обставин підстав вважати ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі колегія суддів не вбачає. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що ці обставини самі по собі не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. Так, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Згідно з приписами ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, у цій справі положення п. 3 ч.3 ст.376 ЦПК України не підлягають застосуванню як безумовна підстава для скасування рішення суду, оскільки розгляд справи здійснювався без виклику сторін, а закон не вимагав обов`язкового повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 детально виклав свої доводи щодо неналежності його як відповідача, відсутності у нього статусу споживача послуг, а також щодо відчуження ним частки у праві власності на квартиру. Також у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 мав реальну можливість надати пояснення як особисто, так і через свого представника. Отже, право відповідача на доступ до правосуддя, подання заперечень та надання пояснень у межах апеляційного перегляду було забезпечено в повному обсязі, а тому наведені доводи не свідчать про наявність таких порушень норм процесуального права, які б тягли скасування оскаржуваного рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року. Головуючий Судді: