Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/17564/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1487/26 Справа № 205/17564/24 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір № 75815498, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики. Відповідно до пункту 2 договору сума позики складає 6 030,00 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених договором. Крім того, 16 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4884443, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в терміни, визначені договором. Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту складає 12 000,00 грн.; проценти за користування кредитом становить 36,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Вказаний договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти порядку передбаченому умовами договору. Станом на час звернення до суду строк повернення грошових коштів наступив. 27 січня 2022 року було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 75815498. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75815498. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 4884443. В порушення умов договорів відповідач свої зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви розмір заборгованості за договором № 75815498 від 08 липня 2021 року становить 18 728,29 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 6 030,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 12 587,94 грн.; інфляційні втрати 96,48 грн.; 3 % річних 13,87 грн. Розмір заборгованості за договором № 4884443 від 16 серпня 2021 року становить 100 236,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 88 236,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути відповідача заборгованість в розмірі 48 036,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 36 036,00 грн. Загальний розмір заборгованості за вказаними договорами станом на день формування позовної заяви становить 66 764,29 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 18 030,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 48 623,94 грн.; інфляційні втрати 96,48 грн.; 3 % річних 13,87 грн. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики № 75815498 від 08 липня 2021 року та договором про споживчий кредит № 4884443 від 16 серпня 2021 року в розмірі 66 764,29 грн., а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00грн. Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 75815498 від 08 липня 2021 року та договором про споживчий кредит № 4884443 від 16 серпня 2021 року в розмірі 66 764,29 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У поданій 14 жовтня 2025 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитних договорів та перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а також існування заборгованості за кредитними договорами. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги докази, які були подані позивачем. Крім того, вважав, що розрахунки заборгованості не є первинними документами, які би підтверджували отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем. Також посилався на те, що позивачем не надано відповідних доказів виконання договору факторингу, укладеного між ним та попереднім кредитором, а саме сплати ціни продажу права грошової вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, через те, що обставини якими відповідач обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 08 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 75815498, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики. Відповідно до пункту 2 договору сума позики складає 6 030,00 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених договором. 16 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4884443, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в терміни, визначені договором. Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту складає 12 000,00 грн.; проценти за користування кредитом становить 36,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Вказаний договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти порядку передбаченому умовами договору. Станом на час звернення до суду строк повернення грошових коштів наступив. 27 січня 2022 року було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 75815498. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75815498. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 4884443. В порушення умов договорів відповідач свої зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви розмір заборгованості за договором № 75815498 від 08 липня 2021 року становить 18 728,29 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 6 030,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 12 587,94 грн.; інфляційні втрати 96,48 грн.; 3 % річних 13,87 грн. Розмір заборгованості за договором № 4884443 від 16 серпня 2021 року становить 100 236,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 88 236,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути відповідача заборгованість в розмірі 48 036,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 36 036,00 грн. Загальний розмір заборгованості за вказаними договорами станом на день формування позовної заяви становить 66 764,29 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 18 030,00 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 48 623,94 грн.; інфляційні втрати 96,48 грн.; 3 % річних 13,87 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство та відповідач уклали в електронній формі договір, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Товариством розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті, а тому наявні підстави для захисту прав кредитора зі стягненням основної суми боргу та відсотків за користування кредитом. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора. З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у сво їй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегією суддів встановлено, що 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитними договорами № 75815498 від 08 липня 2021 року та № 4884443 від 16 серпня 2021 року. Відповідно до пункту 7.1 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитним договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн. без ПДВ (ціна договору). Проте, ТОВ «Коллект Центр» не довів переходу права вимоги за кредитними договорами № 75815498 від 08 липня 2021 року та № 4884443 від 16 серпня 2021 року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів. Доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року позивачем не надано. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Наданий позивачем акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний акт не може бути достовірним та достатнім доказом на підтвердження виконання зобов`язань за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023року та здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки вказаний акт не є належним доказом здійснення господарських операцій, складений самими сторонами укладеного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та правильність відображених в ньому даних не підтверджена платіжними інструкціями чи іншими видами платіжних документів. Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати новим кредитором на користь первісного кредитора ціни продажу за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги позивачем суду не надано. Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду з`ясувати обставини здійснення повної оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги на час або після його укладення в обумовлені цим договором строки, а тому суд не може зробити достовірний висновок про належне виконання ТОВ «Коллект Центр» свого зобов`язання як нового кредитора за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору факторингу та його невід`ємними частинами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитними договорами № 75815498 від 08 липня 2021 року та № 4884443 від 16 серпня 2021 року, укладеними між первісними кредиторами та ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. При цьому наведена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з позичальника заборгованості за кредитними договорами на користь правонаступника первісного кредитора. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог, з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 906,88 грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 906,88 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.О. Макаров М.М. Пищида