Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/2876/25

Справа № 307/2876/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Кожух О.А., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року у складі судді Бобрушко В.І., у справі за позовом неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявлять самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Тячівської міської ради, орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради про позбавлення батьківських прав,- встановив: Неповнолітня ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Тячівської міської ради, орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовано тим, що батьки неповнолітньої ОСОБА_2 уклали шлюб 12 лютого 2002 року. У цьому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2019 році мати позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 виїхала на заробітки в Чеську Республіку. Позивач зазначає, що протягом 2019 року - першої половини 2020 року спілкування відповідача з дітьми було рідкісним по телефону, а у червні 2020 року відповідач приїхала додому і відразу подала до суду позов про розірвання шлюбу з батьком позивача ОСОБА_4 та знову виїхала за кордон. Рішенням суду шлюб між батьками позивача було розірвано в кінці 2020 року. Своє рішення жити за кордоном відповідач ОСОБА_2 з позивачем не обговорювала, не обіцяла приїздити та спілкуватися по телефону. З того часу сторони не спілкувались, відповідач не цікавилась її життям. На початку 2021 року батько позивача ОСОБА_4 подав до суду позов про стягнення аліментів з відповідача, проте від сплати аліментів вона ухилялася. Крім цього, неповнолітня ОСОБА_1 зазначає, що до розірвання шлюбу з її батьком відповідач передала на її з братом утримання 200 доларів США, та з моменту розірвання шлюбу і до цього часу грошових коштів не надавала. Протягом 2020-2025 років відповідач жодного разу не навідувалась до позивача додому, в школу, не телефонувала, не надсилала жодної копійки на її утримання, тобто не сплачувала аліменти, не піклувалась про неї, що завдавало їй болю. Позивач вказує на те, що коли постало питання виготовлення їй першого паспорту (ІД-картки та визначення місця реєстрації) відповідач відмовилась надати таку згоду, ці документи виготовили родичі, скориставшись копією паспорту відповідача, яку вона долучила до позову про розірвання шлюбу. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання для виховання, розвитку, проживання батьком, бабусею та дідусем неповнолітньої позивачки створені необхідні умови. Позивач успішно завершила навчання в Лазівському ліцеї Тячівської міськради, продовжує навчатись в КЗ «Тячівський професійний ліцей» за денною формою навчання. З досягненням 16-ти років вона має намір побачити інші країни, подорожувати, а відтак не бажає залежати від відповідача. За вказаних обставин позивач просила суд позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Лази, Тячівського району, Закарпатської області, України, батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові. Вкакзує, що суд першої інстанції проігнорував правовий висновок Верховного Суду, що підлягав застосуванню у цій справі, а саме визначений Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, де вказано, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечила апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилася. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлені. Від представника позивача - адвоката Марич Івана Юрійовича надійшла заява, в якій просить розглянути справу без участі позивача та представника позивача. Апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити. На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно з ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до роз`яснень викладених в п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно п.16 вказаної Постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Судом встановлено, що батьки неповнолітньої ОСОБА_1 : ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 12 лютого 2002 року у виконкомі Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом №11, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.16). У шлюбі у ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (а.с.11, 17). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2020 року в цивільній справі №307/517/20 шлюб між батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.20). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2021 року у справі № 307/3990/20, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1200 грн., щомісячно, починаючи з 28 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.21). Згідно довідки відділу державної реєстрації Тячівської міської ради від 09 листопада 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстровані наступні громадяни: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.18). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2021 року у справі №307/572/21 ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житлом в будинку АДРЕСА_2 (а.с.22-23). Згідно табелю успішності за 2023/2024 року Округлянської філії Лазівського ліцею Тячівської міської ради Цьока К.І. має середній бал успішності (а.с.24). З характеристики Комунального закладу Тячівського професійного ліцею Закарпатської обласної ради №173 від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 вбачається, що з 02 вересня 2024 року навчається в групі №7 Комунального закладу «Тячівський професійний ліцей» Закарпатської обласної ради за професією «Секретар керівника (організації, підприємства, установи), адміністратор». За час навчання проявляє цікавість отриманню професійних знань та навичок, освоєнню комп`ютерних технологій, виявляє схильність до гуманітарних наук, регулярно відвідує заняття. Успішність відповідає достатньому рівню знань. Середній бал успішності за перший рік навчання 7.2, бере участь у культурно-масових заходах, які проводяться у групі, ліцеї. У ОСОБА_1 добре розвинене образне і творче мислення, має хист до малювання. За типом темпераменту ОСОБА_1 більше флегматик, врівноважена, спокійна, терпляча, характер відповідає творчому типу особистості здатністю мислити нестандартно виявляти гнучкість і відкритість до нових ідей, бути чутливою до емоцій як власних, так і оточуючих. Вона комунікативна, користується повагою серед товаришів, має власну думку і вміє відстояти її, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Дівчина добре розвинена. ОСОБА_1 виховується в неповній сім`ї, вихованням дочки займається батько (а.с.25). Згідно характеристики старости Лазівського старостинського округу Тячівської міської об`єднаної територіальної громади № 41 від 04 серпня 2025 року ОСОБА_4 є постійним мешканцем с. Лази Тячівського району Закарпатської області, закінчив Округлянську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. На теперішній час він постійно виїжджає на сезонні роботи за межі області. Розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку, з якою проживають разом з батьками-пенсіонерами в їхньому будинку. В склад його сім`ї входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В с. Лази ОСОБА_4 характеризуються позитивно, в громадських місцях поводить себе ввічливо, з повагою ставиться до всіх громадян села. З боку сусідів та жителів села на його поведінку скарг або заяв не надходило (а.с.26). Згідно характеристики старости Лазівського старостинського округу Тячівської міської об`єднаної територіальної громади №12 від 04 серпня 2025 року ОСОБА_2 являлася постійною мешканкою с. Лази Тячівського району Закарпатської області, закінчила Лазівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, розлучена, її неповнолітня донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після розлучення залишилась на утриманні та проживанні разом з батьком ОСОБА_4 . Вже близько п`яти років ОСОБА_2 проживає за кордоном, де має іншу сім`ю. В громадських місцях поводила себе ввічливо, з повагою ставилась до всіх громадян села, з боку сусідів та жителів села на її поведінку скарг або заяв не надходило (а.с.27). В акті обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного 04 серпня 2025 року депутатом Тячівської міської ради, зазначено, що ОСОБА_1 проживає в будинку дідуся та бабусі по АДРЕСА_3 , в якому є всі належні умови для проживання. Вихованням дитини займається батько ОСОБА_4 , так як мати покинула дітей та не спілкується з ними протягом восьми років, утриманням та вихованням дитини займається батько. Вся відповідальність в утриманні та вихованні дитини лягла на батька (а.с.28). З довідки Комунального закладу Тячівського професійного ліцею Закарпатської обласної ради від 29 липня 2025 року, вбачається що ОСОБА_1 навчається в Комунальному закладі «Тячівський професійний ліцей» Закарпатської обласної ради на ІІ курсі з професії «Секретар керівника (підприємства, організації, установи) адміністратор з 02.09.2024 року по 22.02.2027 року. Денна форма навчання (а.с.29). Згідно довідки Лазівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №122 від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 , на момент огляду, на диспансерному обліку не знаходиться (а.с.29). Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Тячівської міської ради від 18 вересня 2025 року за №05-26/1135, рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 17 вересня 2025 року за №267 дано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47, 48). Колегія суддів вважає, що даний висновок Органу опіки та піклування не є достатньо обґрунтованим та не свідчить про умисне ухилення відповідача від виховання своєї неповнолітньої доньки, у зв`язку з чим потребує застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення зазначено і в ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV. Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/158, 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21). При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100). Обґрунтовуючи заявлений позов неповнолітня позивач посилається на те, що відповідач ніяким чином не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток позивача та не надає матеріальної допомоги. Однак, позивачем, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано достатніх доказів на підставі яких можна дійти до безперечного висновку про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від участі у її вихованні. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 категорично заперечила доводи позивача щодо позбавлення батьківських прав. Зокрема, зазначила, що неодноразово робила спроби налагодити відносини зі своєю донькою, відправляла їй грошові кошти, пропонувала переїхати до себе в Чеську Республіку, на що донька відповіла відмовою. Вказує, що з неповнолітньою донькою у неї не прості відносини, так як донька не йде на контакт, проте це не є підставою для позбавлення батьківських прав. Та обставина, що перебування ОСОБА_2 за кордоном протягом останніх років створює певні труднощі в участі у житті дитини, сама по собі не свідчить про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками. Категоричне заперечення відповідача проти позбавлення її батьківських прав, явка у судове засідання, може свідчити про її інтерес до неповнолітньої дитини, про бажання брати участь у вихованні доньки. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 по справі № 601/928/22. До відповідача заходи реагування не вживалися і вона не попереджалася органами опіки та піклування про необхідність зміни своєї поведінки щодо виховання дитини. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач притягувалася до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, або жорстоке поводження з дитиною, веде аморальний спосіб життя, що негативно впливає на інтереси дитини. Оскільки поведінка відповідача загалом свідчить про її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки, а також з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, апеляційний суд не встановив, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно доньки. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: