Постанова Київський апеляційний суд № 364/233/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 33/824/2428/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 364/233/26 16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Володарського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , - в с т а н о в и в: Постановою Володарського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року визнано винним громадянина ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Накладено на громадянина ОСОБА_2 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з громадянина ОСОБА_2 - 665 гривень 60 копійок судового збору в дохід держави. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанов суду першої інстанції. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що про дану постанову вона дізналась випадково 31 березня 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. З огляду на вище викладене просила суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 10 березня 2026 року закінчився 20 березня 2026року. За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України. Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України). З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2026 року апелянт вже зверталась до суду першої інстанції з заявою про видачу копії постанову суду першої інстанції, що в свою чергу свідчить про обізнаність апелянта з наявністю оскаржуваної постанови. Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що про дану постанову вона дізналась випадково 31 березня 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, не є обставиною, яка б свідчила про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, так як діючими нормами КУпАП не передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з моменту вручення копії постанови особі. Апелянтом в обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку не зазначено обставин, які перешкоджали представнику отримати копію постанови суду першої інстанції протягом строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин, враховуючи, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасну подачу до суду апеляційної скарги, а також не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, у х в а л и в: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови постанову Володарського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП стосовно ОСОБА_2 . Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя