Постанова Київський апеляційний суд № 370/1998/25

Справа № 370/1998/25 Головуючий в суді І інстанції Сініцина О.С. Провадження № 33/824/2425/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Писана Т.О., вирішуючи питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Струць Тетяни Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Постановою Макарівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 07 квітня 2024 року Струць Тетяни Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду. У апеляційній скарзі апелянт також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції. Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала разом з доданими до неї матеріалами, виходячи з наступного. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. Так, оскаржувану постанову винесено Макарівським районним судом Київської області 12 листопада 2025 року. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову було надіслано судом першої інстанції: 08.12.2025, оприлюднено: 10.12.2025. Апеляційну скаргу подано 06 квітня 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження постанови суду в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт послався на те, що повідомлення про дату та час судового засідання здійснювалося шляхом направлення повідомлення у месенджері Viber. Разом з тим, вважає такий спосіб повідомлення не належним. Вказує, що про зміст постанови дізнався лише після ознайомлення з інформацією про наявність в ЄДРСР, після чого звернувся за правовою допомогою. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України. Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, місце та час судового засідання шляхом направлення судової повістки-повідомлення у застосунок «viber», що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток, а відтак він був обізнаний про дату розгляду справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Доводи стосовно того, що про зміст постанови дізнався лише після ознайомлення з інформацією про наявність в ЄДРСР, не є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, так як діючими нормами КУпАП не передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з моменту ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»). Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 12 листопада 2025 року не вбачаю. Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Струць Тетяни Ігорівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Макарівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційну скаргу повернути адвокату Струць Тетяні Ігорівні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана