Постанова 4857 № 380/14553/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14553/24 пров. № А/857/24806/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 380/14553/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Кравців О.Р., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 16 травня 2025 року, ВСТАНОВИВ : У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ), у якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу та пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №l періоду роботи з 01.01.2022 по 22.02.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львівугілля» та відмови у перерахунку пенсії відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; - зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу та пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.01.2022 по 22.02.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львівугілля» та зарахувати заробіток за вказаний період; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 23.04.2024 (дата призначення пенсії) перерахунок і виплату призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, згідно із абзацом 8 частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням раніше виплаченої пенсії та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №380/14553/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Окрім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу призначено пенсію по III групі інвалідності внаслідок професійного захворювання з 23.04.2024 по 30.04.2025 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці». При призначенні пенсії період роботи позивача з 01.01.2022 по 22.02.2024 не зараховано до страхового та до пільгового (підземного) стажу за Списком №1, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5, за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля». Таким чином, на день призначення пенсії позивача його страховий стаж склав менше 35 років, тому у позивача були відсутні підстави для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 23.04.2024. Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 23.04.2024 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії позивача обчислений відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої з урахуванням положень абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (середньомісячний заробіток * 80% * 50%). Позивач звернувся до ГУ ПФУ зі заявою від 06.06.2024 про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, в розмірі пенсії за віком, з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 21.06.2024 відповідач повідомив позивача, що його страховий стаж, при призначенні пенсії обчислений по 31.12.2021 відповідно до даних про сплачені підприємством страхові внески, становить 19 років 10 місяць 10 днів (13 років 11 місяців 29 днів стаж роботи на підземних роботах за Списком №1). Період роботи з 01.01.2022 по 22.02.2024 на ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та до підземного стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та за даний період не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Частиною 1 статті 33 Закону України №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 зазначеного Закону. При цьому, абзац 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV встановлює, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 Закону України №1058-IV. Відповідно до абзаців 1, 3 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої таким Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону України №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Згідно із абзацом 10 частини 3 статті 24 Закону України №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Таким чином, непрацююча особа з інвалідністю III групи має право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком (80% заробітної плати), за умови наявності 35 років страхового стажу (для чоловіків), з яких на підземних роботах не менш як 15 років. При цьому, для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. У свою чергу, пункт 10 цього Порядку передбачає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведенні атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.1998 та довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №153 від 23.05.2024 у спірний період позивач: - 06.04.2017 переведений після закінчення курсів на попереднє місце роботи гірником підземним з ремонту гірничих виробок третього розряду на ділянці шахтового транспорту з повним робочим днем в шахті ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» (наказ №135-к від 05.04.2017), запис №25; - 22.02.2024 звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає подальшій роботі, з оплатою місячної вихідної допомоги згідно із статтею 44 КЗпП України (наказ №71-к від 22.02.2024), запис №27. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами, підтверджено, що позивач дійсно працював на ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з 01.01.2022 по 22.02.2024 гірником підземним з ремонту гірничих виробок третього розряду на ділянці шахтового транспорту з повним робочим днем, що віднесено до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином ГУ ПФУ протиправно відмовило позивачу у зарахуванні спірного періоду його роботи до пільгового стажу за Списком №1. Щодо твердження скаржника про відсутність пільгового стажу, оскільки відомості по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні, апеляційний суд зазначає таке. Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV). Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV. Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно із частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії. Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №380/14553/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар