Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/21918/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/21918/24 пров. № А/857/21511/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, головуючий суддя Андрусів У.Б., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650012123 від 16.09.2024 року про встановлення 01.10.2024 року ОСОБА_1 пенсії по віку за Законом України «Про державну службу» у розмірі 8028,04 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії по віку відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» та п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 23610,00 грн, яка була призначена ОСОБА_1 згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України області №134650012123 від 30.01.2024 року при переведенні її з 16.01.2024 року на пенсію по віку відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» та п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу»; виплату відновити з 01.10.2024 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 16.01.2024 року отримує пенсію за віком згідно з нормами ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» та Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу», яка призначена відповідно до рішення від 30.01.2024 року №134650012123. Розмір пенсії з 16.01.2024 року до 01.04.2024 року (з урахуванням максимального розміру пенсії) становив 23610,00 грн. Стверджує, що зі змісту наданого відповідачем рішення від 16.09.2024 року №134650012123 вбачається, що розмір пенсії з 01.10.2024 становитиме 8028,04 грн, що є меншим за попередній. Підставою для прийняття такого рішення слугувало уточнення даних у зв`язку з внесенням змін до постанови №622. Позивачка не погоджується з діями відповідача щодо зменшення розміру її пенсії, оскільки така призначена 30.01.2024 року відповідно до діючих на той час норм права щодо визначення заробітної плати для обчислення пенсії. Вважаючи прийняте рішення щодо зменшення розміру пенсії протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.09.2024 №134650012123 про перерахунок пенсії з 01.10.2024 року ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01.10.2024 року виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, визначеному згідно з рішенням від 30.01.2024 року №134650012123, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 року, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" з 16.01.2024 року, з урахуванням положень Постанови №823. Покликається на те, що відповідно до п. 4-1 Порядку № 622 у редакції Постанови № 823, стверджує, що зважаючи на те, що позивачка працювала з 01.01.2024 року у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посади яких було класифіковано, то для призначення пенсії повинні подаватися довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з Додатком 1; розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з Додатком 2; середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з Додатком

3. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 16.01.2024 року призначено пенсію за віком згідно зі ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Обчислення розміру пенсії проведено на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.01.2024 року №65-ф станом на 31.12.2023 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 16.01.2024 року №67-Ф за грудень 2023 року, виданих ГУ ПФУ у Львівській області. Розмір пенсії з надбавками становив 23830,93 грн, однак з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн. 12.09.2024 року ГУ ПФУ у Львівській області видало довідку №365-Ф про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 25.01.2024 року. На підставі цієї довідки ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 року, унаслідок якого її розмір становить 8028,04 грн, що підтверджується рішенням від 16.09.2024 року №134650012123. У відповідь на адвокатський запит від 10.10.2024 року, листом від 16.10.2024 року №1300-5903-8/174149 ГУ ПФУ у Львівській області надало представниці позивачки копії розпорядження про перерахунок пенсії від 16.01.2024 року та від 01.10.2024 року. Вважаючи рішення відповідача №134650012123 від 16.09.2024 року про перерахунок пенсії протиправним та такими, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, позивачка пред`явила цей позов до суду. Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії, унаслідок проведеного перерахунку пенсії з 01.10.2024 року. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що порядок №622 зі змінами, внесеними постановою №823, не підлягає застосуванню до правовідносин щодо призначення і перерахунку пенсій державних службовців, які були призначені до набрання чинності постановою № 823, тобто до 19.07.2024 року включно. Отже, приймаючи рішення про перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 року з урахуванням оновленої довідки ГУ ПФУ у Львівській області діяло протиправно. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 09.07.2003 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723). 01.05.2016 року набрав чинності Закон України №889, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889 з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Так, пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 передбачено , що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV (60 років), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622). Так, Порядок №622 визначає, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності (01.05.2016 року) Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу»: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. 17 січня 2017 року правлінням Пенсійного фонду України затверджено постанову №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, якою затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», а саме: - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. 20.07.2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 (далі Постанова №823), якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Згідно з пунктом 3 Постанови №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024 року. Постановою №823 доповнено Порядок №622 пунктом 4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням: посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом); розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 року до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 року, середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 року як за повний місяць. Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії. Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць. Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1; розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2; середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком

3. Також Постановою № 823 доповнено Порядок №622 пунктом 4-2, який передбачає, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком

6. Пунктом 5 Порядку №622, у редакції Постанови №823, передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до заяви додав довідки, які були додані до заяви про перехід на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», були складені відповідно до Постанови № 1-3 та відповідали затвердженій формі, згідно вимог постанови КМУ від 14.09.2016 року №622. Враховуючи вищезазначені норми законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що Порядок №622 зі змінами, внесеними постановою №823, не підлягає застосуванню до правовідносин щодо призначення і перерахунку пенсій державних службовців, які були призначені до набрання чинності постановою № 823, тобто до 19.07.2024 року включно, через що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №380/21918/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська