Постанова 4803 № 175/1549/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1238/26 Справа № 175/1549/26 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І.С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Томи Віталія Пилиповича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), за участю: захисника Томи В. П. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та судовий збір у сумі 665,60 гривень. Згідно з постановою суду першої інстанції, 05.12.2025 о 00-15 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська, у с. Новоолександрівка Дніпровського району з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимог п. 2.5 ПДР України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що з наявного у матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 погодився на проходження медичного огляду. Поліцейський не роз?яснив ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан сп?яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки та у випадку відмови від результатів такого огляду або у разі незгоди із результатами - про можливість пройти огляд в закладі охорони. ОСОБА_1 не роз`яснено право на захист, не повідомлено яким чином та де саме особа має право пройти медичний огляд, не роз?яснено, яка конкретна відповідальність настає у разі відмови від проходження огляду. Вважає, що працівники поліції діяли виключно з метою спонукання до висловлення відмови від проходження огляду. Разом з цим, захисник стверджує, що співробітниками поліції не роз?яснено, який прилад буде використаний для проведення огляду на стан сп?яніння, а лише озвучили його назву, не проінформували ОСОБА_2 про порядок застосування технічного засобу та про можливість на вимогу оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Захисник наголошує, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп?яніння з використанням технічних засобів, направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння (також складається при відмові) та роз?яснення про відсторонення права керування транспортним засобом в письмовому вигляді під підпис. Захисник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом. Позиції учасників апеляційного розгляду. В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що ОСОБА_1 обізнаний про апеляційний розгляд справи, проте в судовому засіданні брати участь не буде. У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду. Доповнень до апеляційної скарги, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП). Мотиви апеляційного суду. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, доходить наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису... Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 531967 від 05 грудня 2025 року; рапорті інспектора УПП в Дніпропетровській області Глушка М. Ю.; відеозаписі з портативних відеореєстраторів працівників поліції. На відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції зафіксовано момент зупинки автомобіля «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Транспортний засіб перебував з увімкненим двигуном, на місці водія за кермом знаходився ОСОБА_1 . У цей час один з інспекторів поліції знаходився попереду транспортного засобу в той час як автомобіль почав рухатися на нього. Після цього, іншим поліцейським висунуто законну вимогу вийти з транспортного засобу, встановлено особу ОСОБА_1 та роз`яснено, що його зупинили у зв`язку з тим, що він керував транспортним засобом під час комендантської години. Далі, за змістом відеозапису, ОСОБА_1 повідомлено, що у нього встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, неодноразово запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, вимогу пункту 2.5 ПДР України та надано час для прийняття рішення щодо проходження огляду або відмови від нього. На початку відеозапису ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, проте в подальшому відмовився. Окремо заслуговує на увагу й поведінка ОСОБА_1 на місці події, який повідомив поліцейським, що вживав одну банку пива, вибачався за свій стан та намагався домовитися з працівниками поліції, щоб вони не складали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він має на триманні двох дітей та одружений. Працівниками поліції на місці зупинки відносно ОСОБА_1 складено постанову у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 страхового поліса та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу співробітника поліції зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери та спростовує доводи сторони захисту в цій частині. З відеозапису події також вбачається, що ОСОБА_1 ніяким чином не висловлював заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом. На знайшли свого підтвердження висловлені стороною захисту твердження щодо згоди ОСОБА_1 на проходження огляду, не роз`яснення наслідків відмови від проходження огляду та відповідальність за таку відмову, не роз`яснення особі про його відсторонення від права керування транспортним засобом, що спростовано дослідженим відеозаписом з місця події, на якому чітко зафіксовано протилежні доводам захисника обставини. Доводи апеляційної скарги про те, що на 38 хвилині відеозапису поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що останній у будь-якому випадку отримає протокол про адміністративне правопорушення є вибірковими та не відображають всієї розмови, оскільки інспектор поліції роз`яснив, що протокол буде складе у разі, якщо позначка на технічному вимірювальному приладі покаже більше за встановлену норму 0,2 проміле або за відмову від проходження огляду. Вказані дії інспектора поліції не можуть свідчити про упередженість чи порушення процедури проходження огляду. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність. Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів про відсутність письмового направлення для проведення огляду у закладі охорони здоров`я та акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що, на думку захисника, виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Нормативні положення ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.20215 не містять вимоги щодо долучення працівниками поліції направлення на проходження медичного огляду на стан сп`яніння та акта огляду до матеріалів справи. Відповідно до положень пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, направлення на проходження огляду водія на стан сп`яніння в медичному закладі складається поліцейським у випадку, коли водій погоджується та виявив бажання пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Водночас, у цій справі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, тому у поліцейського були відсутні підстави для складення такого направлення. Також, згідно з пунктом 10 розділу ІІ вказаної Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. З наведеного слідує, що положення Інструкції не містять вимоги щодо обов`язкового долучення акта огляду у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, захисник у своїй апеляційній скарзі висловив незгоду з діями працівників поліції в частині ненадання під час проведення огляду сертифікату відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Проте, вимогами пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Як встановлено матеріалами справи, зокрема, наданим відеозаписом, вимоги щодо надання зазначених документів від ОСОБА_1 під час проходження ним огляду на стан сп`яніння не надходило. Апеляційний суд виснує, що працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно ОСОБА_1 протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015. Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи не наведено. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, про що наголошує у апеляційній скарзі захисник, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свою користь, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Томи Віталія Пилиповича залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун