Постанова 4803 № 201/5739/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2545/26 Справа № 201/5739/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В, Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення суми недоотриманої пенсії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 28 жовтня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: 12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, про стягнення суми недоотриманої пенсії, в якій позивач просила суд стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриману суму пенсії за померлим батьком ОСОБА_2 в розмірі 266 482,55 грн. (двісті шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 55 коп.); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що її батько ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 160/3606/22 зобов`язано ГУ ПФУ у Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ФД 104956 від 19 листопада 2021 року, складеної станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя ОСОБА_2 мешкав разом із своєю донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким остання є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з квартири. На лист приватного нотаріуса Щетілової О.В. від 12 січня 2023 року № 07/02-14 щодо надання інформації про наявність невиплаченої пенсії за померлим ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 24 січня 2023 року повідомило, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим Законом та члени їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачується тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. На заяву позивача від 11 квітня 2023 року, Пенсійний фонд листом від 13 грудня 2023 року повідомив, що розглянути питання про призначення одноразової виплати на сім`ю у зв`язку з втратою годувальника загибеллю батька, можливо після надання рішення судового органу. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Недоотримана пенсія відсутня. Одночасно, Пенсійний фонд повідомив, що згідно рішення суду по справі № 160/3606/22 була нарахована доплата пенсії ОСОБА_2 . Та зазначено, що особі, яка має право на отримання цієї доплати, необхідно звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідною заявою про заміну сторони по справі № 160/3606/22. На адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , відповідач листом від 18 листопада 2024 року № 0400-01202-8/229323 повідомило наступне: ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинилась у зв`язку зі смертю. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 160/3606/22 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року у розмірі 70% від грошового забезпечення 19 420,20 грн., яке зазначено у довідці від 19 листопада 2021 року за № ФД 104956, наданій ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року становить 266 482,55 грн. Зазначені суми підлягають виплаті належному заявнику (заявникам), якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, та незалежно від періоду, за який нараховано недоотримані суми. Враховуючи, що позивачу, як спадкоємцю, не була виплачена сума пенсії, яку спадкодавець не встиг отримати за життя, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з даним позовом (а.с.1-4). Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 28 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, про стягнення суми недоотриманої пенсії - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману суму пенсії за померлим батьком ОСОБА_2 в розмірі 266 482,55 грн. (двісті шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 55 коп.). Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 969,00 грн. (а.с.104-115). Не погодившись з таким рішенням суду, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.118-122). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що заявник є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 160/3606/22 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ФД 104956 від 19 листопада 2021 року, складеної станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат. За життя ОСОБА_2 мешкав разом із своєю донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким остання є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з квартири. На лист приватного нотаріуса Щетілової О.В. від 12 січня 2023 року №07/02-14 щодо надання інформації про наявність невиплаченої пенсії за померлим ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 24 січня 2023 року повідомило, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим Законом та члени їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачується тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. На заяву позивача від 11 квітня 2023 року, Пенсійний фонд листом від 13 грудня 2023 року повідомило, що розглянути питання про призначення одноразової виплати на сім`ю у зв`язку з втратою годувальника загибеллю батька, можливо після надання рішення судового органу. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члені сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Недоотримана пенсія відсутня. Одночасно, Пенсійний фонд повідомив, що згідно рішення суду по справі №160/3606/22 була нарахована доплата пенсії ОСОБА_2 та зазначено, що особі, яка має право на отримання цієї доплати, необхідно звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідною заявою про заміну сторони по справі №160/3606/22 . На адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , відповідач листом від 18 листопада 2024 року №0400-01202-8/229323 повідомило наступне: ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинилась у зв`язку зі смертю. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі №160/3606/22 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року у розмірі 70% від грошового забезпечення 19 420,20 грн., яке зазначено у довідці від 19 листопада 2021 року за №ФД 104956, наданій ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року становить 266 482,55 грн. Зазначені суми підлягають виплаті належному заявнику (заявникам), якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, та незалежно від періоду, за який нараховано недоотримані суми. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 оскаржував дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а суми пенсії, що належали останньому залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, тому його донька - позивачка у справі успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227ЦКУкраїни у розмірі 266 482,55 грн. Крім того, враховуючи принцип розумності, місцевий суд стягнув з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі № 160/3606/22 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ФД 104956 від 19 листопада 2021 року, складеної станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року становить 266 482,55 грн. Однак, суми пенсії, що належали батькові позивачки залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7678, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Аргументи апеляційної скарги про те, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не прийнято, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду з підстав не передбачених законом, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , а тому позивачка успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності та необґрунтованості визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу слід врахувати наступне. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, що прямо випливає з положень ч. 1 ст. 632 ЦК України. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому, адвокатам, враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 зі змінами 15.02.2019), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Виходячи з обсягу фактично заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, розумності розміру понесених витрат, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є правильним. Доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, оскільки задоволений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям розумності та справедливості. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу адвоката Мартинової Н.Ю., понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи. Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України). Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляє адвокат Мартинова Н.Ю., яка діє на підставі договору про надання правничої допомоги №14/01/26-2 від 14 січня 2026 року та ордеру від 19 січня 2026 року. 26 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинова Н.Ю. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому поставила питання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 5000 грн. До відзиву було додано копії договору про надання правничої допомоги №14/01/26-2 від 14 січня 2026 року, ордеру від 19 січня 2026 року, акту прийому-передачі наданих послуг до вказаного договору, та квитанцію № 01 від 15 січня 2026 року. Із вказаного акту вбачається надання адвокатом наступних послуг: складання та подання відзиву, витрачено 2 години вартість 5000 грн. Додано квитанцію №01 від 15.01.2026 року про оплату за договором про надання правової допомоги №14/01/26-2 від 14 січня 2026 року у розмірі 5000 грн. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, із врахуванням фактично виконаної адвокатом позивача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року. Судді: