Постанова 4857 № 460/10888/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/10888/25 пров. № А/857/33517/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сала П. І., суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 460/10888/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду до суду з адміністративним позовом щодо оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР), виходячи із шести мінімальних пенсій за віком. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 вказаний позов задоволено. У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пенсія по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII правомірно виплачується позивачці у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, з урахуванням норм Закону № 1584-ІХ від 29.06.2021. При цьому відповідач вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, оскільки Верховною Радою України було виконано Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)2021 шляхом внесення відповідних змін до Закону № 796-XII, які на сьогодні є чинними. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи першої категорії, є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ. У відповідь на звернення позивачки щодо здійснення перерахунку та виплати їй пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідач листом повідомив про відсутність правових підстав для цього. Відтак, вважаючи надану відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав можливим застосувати до спірних правовідносин норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, відповідно до яких особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи гарантовано право на одержання пенсії у розмірах, не нижче 10 мінімальних пенсій за віком для I групи, 8 - для II групи та 6 - для III групи інвалідності. Такі висновки відповідають нормам матеріального права та є правильними. Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 54 Закону № 796-XII, у редакції до 01.01.2015, було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Водночас порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. В подальшому, а саме 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, яким текст ст. 54 Закону № 796-ХІІ викладено в редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796XII у редакції Закону України № 76-VIII щодо уповноваження Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано неконституційною, із вказівкою на те, що така редакція втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення. Водночас Верховній Раді України у цей же строк запропоновано привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. 29.06.2021 на виконання зазначеного рішення Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021 та яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.". Визначаючись щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1584-ІХ, на чому наголошує апелянт, колегія суддів враховує, що у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю. Тим часом, як можливо встановити зі змісту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, визначені нею розміри пенсій по інвалідності є нижчими, аніж були закріплені редакцією Закону № 230/96-ВР. Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. У вказаному Рішенні, за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України та Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми ст. 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, колегія суддів вважає, що, незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені Законом № 1584-IX нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Отже, прийняттям Закону № 1584-IX всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту для потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо обґрунтованості нарахування позивачці пенсії відповідно до Закону № 1584-IX, зважаючи на те, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ хоч і визнана такою, що суперечить Конституції України, однак Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цієї норми (через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану). Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині. Крім того, змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має враховуватись судом. Водночас у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України підтвердив повторне запровадження законодавцем такого правового регулювання пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи з обмеженням (зменшенням) пенсійної виплати, яке у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 вже визнано неконституційним. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто відповідні правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Повертаючись до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, колегія суддів зауважує, що згідно із цим Рішенням, у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Також у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10, по ІІ групі - 8 та по III групі - 6 мінімальних пенсій за віком. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23 та інших. Крім того, така позиція була додатково підтверджена й Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, яка не знайшла підстав для відступлення від наведеного вище правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у згаданих вище постановах Верховного Суду. Отже, позивачка має право на отримання пенсії виходячи із шести мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021. Тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у здійсненні перерахунку та виплаті позивачці пенсії у вказаному розмірі є протиправною. При вирішенні справи колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про необхідність відмови у задоволенні вимог позивачки з тих підстав, що вона в установленому законодавством порядку не зверталася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії. Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмови в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму. Оскільки процес надання особі відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправною відмови пенсійного органу, викладеної у листі, та зобов`язання вчинити певні дії (або ж відмовити в задоволенні цих вимог). Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 460/10888/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя П. І. Сало судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха