Постанова 4856 № 560/15452/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/15452/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 16 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зокрема: - визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.08.2025 №222330007599 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, період роботи з 15.03.1984 по 26.08.1985 та призначити пенсію за віком з 24.06.2025; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки безпідставно зарахував до страхового стажу позивача періоди навчання та роботи за відсутності належних підтверджуючих документів, передбачених чинним законодавством, зокрема Порядком №637, а також не врахував, що наявні у трудовій книжці записи містять неточності, які унеможливлюють їх використання як належного доказу стажу. Крім того, апелянт вказує, що суд вийшов за межі своїх повноважень, втрутившись у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, зобов`язавши зарахувати відповідні періоди до страхового стажу та призначити пенсію, що належить виключно до компетенції пенсійного органу. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач досягнувши 60-ти річного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з прийняттям рішення від 08.08.2025 №222330007599 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Зі змісту рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 30 років 0 місяців 12 днів (із необхідних 32 років). Водночас за поданими документами до стажу позивача не зараховано: період навчання згідно із записами трудової книжки від 11.08.1983 №0873454 з 01.09.1982 по 20.07.1983, оскільки відсутній запис про дату видачі диплома; період роботи відповідно до записів 4-5 трудової книжки, оскільки некоректно зазначено дату прийняття на роботу. Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду. Приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії є протиправним, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача окремі періоди навчання та роботи, посилаючись на формальні недоліки записів у трудовій книжці, які самі по собі не можуть бути підставою для неврахування такого стажу, що призвело до порушення права позивача на пенсійне забезпечення. При цьому, суд першої інстанції вважає відсутніми підстави для зарахування інших періодів роботи позивача, про які йдеться у позовній заяві, оскільки такі не охоплюються спірним рішення пенсійного органу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ураховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги. Так, згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1). Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника. За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2025 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Серед інших документів до заяви позивач додала трудову книжку серії НОМЕР_1 з метою підтвердження страхового стажу. За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність в позивача достатнього страхового стажу. Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 30 років 0 місяців 12 днів. Водночас за поданими документами до стажу позивача не зараховано: період навчання згідно із записами трудової книжки від 11.08.1983 №0873454 з 01.09.1982 по 20.07.1983, оскільки відсутній запис про дату видачі диплома; період роботи відповідно до записів 4-5 трудової книжки, оскільки некоректно зазначено дату прийняття на роботу. Перевіряючи вказані доводи колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них. Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у записі № 4 трудової книжки міститься посилання на наказ № 74 від 13.03.1984, а тому зазначення дати « 03.15.1984» є технічною неточністю, допущеною особою, яка здійснювала заповнення трудової книжки, та саме по собі не спростовує факту прийняття позивача на роботу з 15.03.1984. В даному випадку орган пенсійного фонду не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а. Колегія суддів зазначає, що законодавством обов`язок ведення трудових книжок працівників покладено на уповноважених осіб підприємства, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, зокрема права на призначення пенсії. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10.10.2019 у справі № 304/877/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, у яких зазначено, що позивач не зобов`язаний здійснювати контроль за посадовими особами підприємства щодо правильності внесення записів до трудової книжки, а також за своєчасністю і повнотою нарахування податків та зборів. Поряд із цим, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці. Відсутність посилань або наявність неточностей у первинних документах щодо обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення відповідних періодів роботи зі стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Працівник не несе відповідальності за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежне ведення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для відмови у зарахуванні позивачу відповідного періоду роботи до його загального страхового стажу, оскільки такі недоліки мають формальний характер, не спростовують факту виконання позивачем трудових обов`язків та виникли не з його вини, а внаслідок неналежного ведення документації роботодавцем. Щодо періоду навчання згідно із записами трудової книжки від 11.08.1983 №0873454 з 01.09.1982 по 20.07.1983, в якому, як вказує пенсійний орган, відсутній запис про дату видачі диплома, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у відповідних навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками чи іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання. У разі відсутності в таких документах необхідних відомостей приймаються довідки про тривалість навчання за умови наявності даних про завершення відповідного навчального періоду. З огляду на наведене, до страхового стажу підлягають зарахуванню періоди навчання за денною формою, підтверджені належними документами. Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження навчання у професійно-технічному училищі № 20 м. Чернігова позивачем подано довідку від 28.08.2025 № 286/05-11, яка містить відомості про відповідний період навчання. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період навчання позивача з 01.09.1982 по 20.07.1983 теж підлягає зарахуванню до її страхового стажу як належно підтверджений. Отже, оскільки позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стражу спірних періодів згідно рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 08.08.2025 №222330004599, тому суд першої інстанції правомірно скасував таке рішення та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов`язав відповідача зарахувати до страхового стажу період проходження навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983 та період роботи з 15.03.1984 по 26.08.1985. При цьому, беручи до уваги те, що з урахуванням встановлених обставин та висновку про необхідність зарахування спірних періодів навчання і роботи, загальний страховий стаж позивача перевищуватиме 32 роки, що відповідає вимогам частини другої статті 26 Закону України № 1058-IV, то це є достатнім для призначення пенсії за віком з 24.06.2025, тобто з дня що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV). Таким чином висновок суду про наявність підстав для задоволення позову в цій частині є правомірним та повністю підтверджується судом апеляційної інстанції. Стосовно ж доводів апелянта про те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин. Дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень передбачають можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, однак у даному випадку відповідач не наділений свободою розсуду щодо зарахування до страхового стажу періодів, які підтверджені належними доказами та відповідають вимогам законодавства. Натомість, за наявності встановлених законом умов, орган Пенсійного фонду зобов`язаний діяти у чітко визначений спосіб, а саме врахувати відповідні періоди стажу та призначити пенсію, що свідчить про відсутність у нього дискреції у цьому питанні. З огляду на викладене, зобов`язання судом відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди та призначити позивачу пенсію є належним способом захисту порушеного права, а не втручанням у дискреційні повноваження. Отже, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.