Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/4345/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4345/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 16 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила: - визнати відмову відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену рішенням від 25.11.2024 року, в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 6-ть років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту звернення до відповідача, тобто з 19.11.2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Досягнувши віку 54 роки, вона звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 25.11.2024 їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.11.2024 №063550006611 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці колгоспника серії серії НОМЕР_1 від 01.08.1985, та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням перерахованого страхового стажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 19.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після реєстрації заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення 25.11.2024 №063550006611 про відмову призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці книжки ім`я не відповідає паспортним даним. Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.11.2024 № 0600-0214-8/149315. Позивач, вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, звернулася до суду за захистом порушеного права. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів виникає необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з згідно записів трудової книжки колгоспника від 01.08.1985 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці ім`я особи не відповідає паспортним даним. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій та надання соціальних послуг визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV). Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 5 частини 2статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням №063550006611 від 25.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, страховий стаж заявника становить 23 роки 2 місяці 14 дні, а тому, право на призначення пенсії відповідно до вказаного вище закону відсутнє, оскільки відсутній страховий стаж 25 років. Матеріалами справи встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.05.1994 позивачка має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3) та станом на 01 січня 1993 року період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю складає 03 роки 09 місяців 01 день. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 19.11.2024 до страхового стажу було не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці книжки ім`я не відповідає паспортним даним. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Система персоніфікованого обліку запроваджена з 01.01.2004, а отже періоди трудової діяльності до цієї дати підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі документів, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. До набрання чинності зазначеним Законом правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору, а також робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру і тривалості роботи. Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить, що для періодів трудової діяльності до 01.01.2004 саме трудова книжка є основним і визначальним доказом наявності відповідного стажу, а необхідність підтвердження стажу іншими документами виникає лише у разі її відсутності або відсутності у ній необхідних записів. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пунктів 2, 3 зазначеного Порядку, лише у випадку відсутності трудової книжки або належних записів у ній трудовий стаж може підтверджуватися іншими документами. Отже, за наявності належним чином оформленої трудової книжки орган Пенсійного фонду зобов`язаний враховувати зазначені в ній відомості при визначенні страхового стажу особи. Порядок ведення трудових книжок регламентовано Інструкцією №58, відповідно до пункту 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Водночас положеннями пунктів 2.112.13 Інструкції №58 визначено порядок внесення відомостей про працівника, а також порядок внесення змін до таких відомостей, у тому числі у разі зміни імені. Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язок щодо правильного заповнення трудової книжки, у тому числі її титульної сторінки, покладається на роботодавця, а не на працівника. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 на титульній сторінці ім`я позивачки зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у паспорті - « ОСОБА_3 ». Разом з тим, інші відомості, що містяться у трудовій книжці, зокрема записи про прийняття на роботу та звільнення, містять чіткі дати, посилання на відповідні накази та засвідчені належним чином, що відповідає вимогам Інструкції №58. Факт здійснення позивачкою трудової діяльності у відповідні періоди сторонами не заперечується та частково підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність відмінності у написанні імені позивачки на титульній сторінці трудової книжки не спростовує належність цієї книжки саме їй та не може бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу. Водночас, колегія суддів зауважує, обов`язок щодо ведення, обліку та належного оформлення трудових книжок покладено на роботодавця, а недоліки їх ведення не можуть покладатися у вину працівникові та позбавляти його права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу і реалізацію права на пенсійне забезпечення. Зазначений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 02.02.2018 у справі №677/277/17, від 26.06.2019 у справі №423/3762/16-а, від 11.07.2019 у справі №683/737/17, відповідно до якої відповідальність за організацію ведення, облік, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, а недотримання правил їх ведення може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. З огляду на наведене, позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а його право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від якості виконання відповідних обов`язків посадовими особами роботодавця. На особу не може покладатися тягар доведення достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, орган Пенсійного фонду не позбавлений права та можливості витребувати додаткові документи або перевірити обґрунтованість поданих документів у разі виникнення сумнівів щодо їх достовірності, однак відмова у зарахуванні стажу виключно з формальних підстав без вжиття таких заходів є протиправною. Водночас, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення остаточного розміру страхового стажу позивачки та вирішення питання про наявність у неї права на призначення пенсії належить до повноважень органу Пенсійного фонду. Як убачається з матеріалів справи, частина періодів трудової діяльності позивачки вже врахована за даними персоніфікованого обліку, при цьому інша частина, зазначена у трудовій книжці, не була зарахована, що унеможливлює для суду самостійно визначити загальний страховий стаж. За таких обставин, обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивачки є обґрунтованим, таким, що відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне відновлення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.