Постанова 4855 № 580/11588/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11588/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Харечко Ю.В., за участі представника позивача - Чуганської Л.Г., представника відповідача - Левенець А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «ФГ «Терра» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство «ФГ «Терра» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2025 №11610/23-00-07-08-01. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зовнішньоекономічних правовідносинах підлягають застосуванню норми п. 52-1 підрозділу 10, п.п. 69 а, 69 розділу XX «Перехідні положення» Прдаткового кодексу України, а пеня за порушення строків розрахунків за ЗЕД за період з 22.04.2022 по 01.08.2023 нарахована відповідачем неправомірно. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ні Законом України "Про валюту і валютні операції", ні нормативними документами НБУ не визначено, що відкриття кримінальної справи з приводу шахрайства є підставою для ненарахування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД. Апелянт стверджує, що в ході проведення перевірки не надавалися документи, які можуть бути підставою для ненарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції". Щодо неможливості нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД під час карантину, апелянт просить суд врахувати правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 240/25642/22. З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 та від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Від представника позивача до суду 18.02.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судове засідання з`явився представник позивача. Представник апелянта приймав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції. Учасники процесу надали свої пояснення та аргументи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками здійснення документальної позапланової перевірки Фермерського господарства «ФГ «Терра», відповідач склав акт від 03.06.2025 №7856/23-00-07-08-01/35425932, в якому зазначив про порушення частин 1, 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами та доповненнями), з урахуванням пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, за контрактом постачання від 20.04.2021 №27/21, укладеним з компанією «Oy Ahelp Ab» (Фінляндія), в розмірі 216 145,00 дол. США на 1125 днів. На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.07.2025 №11610/23-00-07-08-01, яким за порушення частини першої, третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції" нарахував пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 6 323 300, 36 грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, плодавши 24.07.2025 скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС від 17.09.2025 №27036/6/99-00-06-01-03-06 скаргу Фермерського господарства «ФГ «Терра» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.07.2025 №11610/23-00-07-08-01 без змін. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 191.1.4 статті 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Згідно положень п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до п.п. 78.1.1 п.п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом №2473-VIII. Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 2473-VIII у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Отже, норми статті 3 Закону № 2473-VIII не виключають можливості регламентування окремих сфер валютного регулювання і нагляду приписами інших актів права (у тому числі і нормами ПК України) за виключенням недоторканності саме основ валютного регулювання та нагляду. При цьому, механізми реалізації суб`єктами владних повноважень заходів контролю, процедури притягнення винних учасників суспільних правовідносин до запровадженої законом міри юридичної відповідальності, склад протиправних діянь та обставини, що виключають відповідальність Закону №2473-VIII не віднесені ані до основ валютного регулювання, ані до основ валютного нагляду. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Частинами п`ятою, шостою статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію. За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Відповідно до п. 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Згідно з вимогами частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Частина п`ята цієї норми визначає, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Аналіз вказаних положень вказує, що за операціями з експорту та імпорту товарів має бути здійснений розрахунок у межах граничного строку (365 календарних днів). При цьому, поставка товару за операціями резидентів з імпорту товарів має здійснюватися не пізніше 365 календарних днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). За порушення резидентом строку розрахунків, встановленого згідно із ст. 3 Закону № 2473-VIII нараховується пеня. З матеріалів справи вбачається, що до Головного управління ДПС у Черкаській області надійшла інформація НБУ про виявлені агентом валютного нагляду факти ненадходження у встановлені НБУ граничні строки розрахунків за імпортними операціями товарів щодо фермерського господарства «ФГ «Терра», яка отримана ДПС відповідно до п.12 статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції». Перевіркою встановлено, що фермерське господарство ФР «Терра» в особі голови господарства ОСОБА_1 уклало з компанією «Oy Ahelp Ab» (Фінляндія) контракт постачання від 20.04.2021 №27/21, згідно якого постачальник зобов`язується поставити та зібрати 12 комплектів дерев`яних будиночків із клеєного бруса. Умови оплати: 70% від загальної суми контракту (виготовлення, доставка, митний збір) становить 216 145,00 дол. США. 22.04.2024 на виконання умов контракту постачання від 20.04.2021 №27/21 ФР «Терра» перерахувало 216 145,00 дол. США компанії «Oy Ahelp Ab» (Фінляндія) попередню оплату за 12 комплектів дерев`яних будиночків із клеєного бруса. Граничний строк розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлений НБУ 21.04.2021. Станом на 20.05.2025 або на 1490 день з дати здійснення попередньої оплати 22.04.2021 товар з-за кордону не отримано, у зв`язку з чим порушено граничні строки розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановлені НБУ на 1125 днів. Таким чином, пеня за порушення строків розрахунків на суму 216 145,00 дол. США за 1125 дні (за період з 22.04.2022 по 20.05.2025) складає 21 341 138,72 грн. Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону № 2473-VIII загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). У зв`язку з цим, максимальна сума пені, яка може бути донарахована за даним порушенням складає 6 323 300,36 грн (216 145,00 дол.США * 29,2549). Позивач стверджує про незаконність нарахування йому пені у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також у період запровадження воєнного стану. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків і зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглядав справи №240/25642/22, №520/2941/24 у подібних правовідносинах та у постановах від 23.07.2024 року, від 27.02.2025 року сформулював такі правові висновки: - пеня, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; - положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду; - з огляду на те, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків, врегульована спеціальним Законом України "Про валюту і валютні операції", відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються і положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; - саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів. У постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 Верховний Суд констатував, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються виключно Законом № 2473-VIII, який є спеціальним законом. Зміна положень Закону № 2473-VIII здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону№ 2473-VIII, застосовуються положення саме Закону № 2473-VIII. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом № 2473-VIII, та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, Судова палата дійшла висновку, що підпункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 (стосується ненарахування/анулювання нарахованої пені внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану), абзац 11 пункту 52-1 (стосується ненарахування/списання нарахованої пені протягом дії карантину), підпункт 69.9 пункту 69 (стосується зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, та на пеню, нараховану за порушення вимог цього законодавства. Суд враховує зазначений правовий висновок Верховного Суду при розгляді вказаної справи та не вбачає у спірних правовідносинах наявності таких обставин, які б зумовили інше правозастосування Закону № 2473-VIII та ПК України. Також суд відхиляє доводи позивача про те, що останнім вжито достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства в частині розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності, виходячи із такого. Відповідно до частини четвертої, шостої та сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку. Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно. У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. Виходячи із зазначеного, колегія суддів дослідила, що у спірних правовідносинах не встановлено передбачених частинами четвертою, шостою та сьомою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» обставин для продовження строків розрахунків за цим контрактом (видачі позивачу відповідного висновку Мінекономіки) чи для зупинення перебігу цих строків (як-то: зупинення виконання договору у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, підтверджених відповідною довідкою; прийняття до розгляду судом/міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення заборгованості з нерезидента). Так, в ході проведення перевірки позивачем не надавалися документи, які можуть бути підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції». Фактичними обставинами справи встановлено, що відповідно до листа Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04.07.2022 №931/14-7 фермерському господарству «Терра» повернуто позовні матеріали за позовом компанії «Oy Ahelp Ab» (Фінляндія) про стягнення 2016 145,00 дол. США, які надійшли до МКАС при ТПП України 29.06.2022 (т.1, а.с.35). Позовні матеріали ФГ «Терра» не були прийняті до провадження у МКАС при ТПП України, оскільки згідно із статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 4 Регламенту МКАС при ТПП України Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України приймає спори на розгляд лише за наявності письмової угоди сторін про передачу йому всіх або окремих спорів, пов`язаних з конкретними правовідносинами. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді окремої арбітражної угоди. У пункті 8.4 контракту постачання від 20.04.2021 № 27/21 сторони передбачили, що «якщо можливі суперечки і розбіжності не можуть бути вирішені мирним шляхом, вони підлягають розгляду в Арбітражному суді». Така редакція ніяк не вказує на Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (навіть не зазначено країну знаходження арбітражного суду), а тому правові підстави для прийняття МКАС при ТПП України позовних матеріалів ФГ «Терра» до провадження відсутні. У зв`язку з відсутністю відповідного арбітражного застереження позовні матеріали повернуто ФГ «Терра». Суд зазначає, що позивачем не надавалися контролюючому органу документи, які можуть бути підставою для зняття імпортної операції з валютного контролю у випадках, передбачених пунктами 9 та 10 розділу III Інструкції №7, або зменшення вартості товарів, що імпортуються, у випадках, передбачених пунктом 12 розділу III Інструкції №7. Колегія суддів зазначає, що подання представником позивача заяви про підозру у вчиненні кримінального злочину керівником компанії «Oy Ahelp Ab» до поліції у Фінляндії, направлення позовної заяви до Міжнародного комерційного Арбітражного суду, а також вчинення певних дій щодо встановлення факту шахрайських дій компанії-нерезидента свідчить про застосування позивачем міри щодо повернення коштів. Водночас жодних дій щодо уникнення відповідальності про нарахування пені позивачем не вчинялося. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення таких дій. Колегія суддів зазначає, що ні Законом України «Про валюту і валютні операції», ні нормативними документами Національного банку України не визначено, що відкриття кримінальної справи з приводу шахрайства є підставою для ненарахування пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції на вищевказані обставини увагу не звернув, у зв`язку із чим прийшов до хибних висновків щодо задоволення позову. З огляду на це, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що з боку Головного управління ДПС у Черкаській області обґрунтовано висновки акту перевірки від 03.06.2025 №7856/23-00-07-08-01/35425932 в частині порушення фермерським господарством «ФГ «Терра» встановлених граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України, за контрактом постачання від 20.04.2021 №27/21, з чого слідує правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.07.2025 №11610/23-00-07-08-01, та, відповідно, відсутність підстав для його скасування та задоволення позову. Відповідно до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №580/11588/25 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фермерського господарства «ФГ «Терра» - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Т.Р.Вівдиченко О.В.Карпушова