Постанова 4820 № 669/923/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 669/923/25 Провадження № 22-ц/820/906/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Заворотна А. В., з участю: представника відповідача Опейди А. В., представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року (суддя Бараболя Н. С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 липня 2024 року у справі № 669/246/24 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 статті 191, частинами 1, 2 статті 366, частинами 1, 2 статті 209 КК України, та із застосуванням частин 1-3 статті 70 КК України, частини 4 статті 72 КК України засуджено до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю та обіймати посади у банківській сфері, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, з конфіскацією усього належного їй майна та зі штрафом у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Він мав процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні. ОСОБА_3 як працівник АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) шляхом вчинення службового підроблення та зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами 29 березня 2021 року в сумі 100000 грн та протягом червня - липня 2021 року в сумі 10816,08 доларів США, які він вніс за договорами банківського вкладу. У зв`язку з вчиненням працівником Банку кримінального правопорушення йому заподіяно матеріальну шкоду. Крім того, діями ОСОБА_3 заподіяно також моральну шкоду, яка полягає у тривалому позбавленні можливості користуватися своїми коштами, що створює суттєві незручності, порушився його звичайний життєвий уклад, постійно переслідує відчуття тривоги. Факт заволодіння працівником Банку його коштами став для нього психологічно важким, виникло почуття безпорадності, зневірився в справедливості. Тому позивач просив стягнути з АТ «Ощадбанк» на відшкодування матеріальної шкоди 100000 грн і 10816,08 доларів США, на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 100000 грн і 10816,08 доларів США та 20000 грн моральної шкоди. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 8991,89 грн. АТ «Ощадбанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що договір № 19724637723 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією)» від 29.03.2021 між клієнтом ОСОБА_2 та Банком не укладався. Договір є підробленим документом, що свідчить про відсутність договірних відносин з позивачем. Суд не встановив обставини прийняття Банком коштів у сумі 100000 грн. В автоматизованій банківській системі відсутні операції, що свідчили б про внесення або зарахування грошових коштів на депозитний рахунок, а також відсутні первинні касові документи, що підтверджували б внесення коштів. Кошти в сумі 100000 грн позивач передав ОСОБА_3 як фізичній особі на підставі особистої довіри, а не як уповноваженому представнику Банку. Договір банківського вкладу є укладеним з моменту прийняття банком від особи грошової суми (вкладу). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Такий договір не створює правових наслідків для банку. Вирок суду не підтверджує укладення депозитного договору № 19724637723. За договором банківського вкладу № 19368212323 від 17.09.2018 на суму 10360,00 доларів США Банк виконав договірні зобов`язання щодо повернення вкладу шляхом перерахування коштів на поточний картковий рахунок ОСОБА_2 . ОСОБА_3 за цим договором отримала від позивача кошти у сумі 240000 грн і заволоділа коштами у національній валюті шляхом зняття в банкоматах. У кримінальному провадженні установлено, що ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода на суму 286200 грн. Суд безпідставно стягнув кошти у доларах США. Шкода завдана позивачу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 і підстав для її відшкодування Банком немає. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд не встановив причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) АТ «Ощадбанк» та ймовірними моральними переживаннями позивача. Навіть за умови припущення факту певних емоційних переживань, суд не з`ясував і не обґрунтував чому такі переживання спричинені діями саме Банку, а не злочинними діями ОСОБА_3 , які й стали причиною настання негативних наслідків. Суд не правильно застосував статтю 1172 ЦК України, оскільки не дослідив питання виконання ОСОБА_3 трудових (службових) обов`язків та підмінив предмет доказування преюдиційністю вироку. Дії винної особи вчинені поза межами посадових повноважень. Розмір стягнутого судового збору визначений неправильно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 липня 2024 року встановлено, що злочин ОСОБА_3 вчинила як службова особа АТ «Ощадбанк», зловживаючи своїм службовим становищем. Банк має нести відповідальність перед ним. У відповіді на відзив АТ «Ощадбанк» підтримує доводи апеляційної скарги та заперечує проти аргументів, викладених у відзиві. У засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача її не визнав. ОСОБА_3 відбуває покарання у Державній установі «Збаразька виправна колонія № 63», про розгляд справи повідомлена належним чином. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції правильно установив, що вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 липня 2024 року у справі № 669/246/24, який залишено без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частинами 2, 3, 4, 5 статті 191, частинами 1, 2 статті 366, частинами 1, 2 статті 209 КК України та їй призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права займатися діяльністю та обіймати посади в банківській сфері, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, з конфіскацією усього належного їй майна та зі штрафом в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вироком суду установлено, що 29 березня 2021 року о 08 год 21 хв. ОСОБА_3 , будучи завідувачем сектору роздрібного бізнесу (Білогір`я) Філії Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, довірою та необізнаністю ОСОБА_2 , під приводом укладення договору банківського вкладу фізичної особи, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100000 грн. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_2 ОСОБА_3 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, повторно як службова особа АТ «Ощадбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, з метою приховання своєї злочинної діяльності та надання вигляду законності проведених дій склала і видала ОСОБА_2 завідомо неправдивий офіційний документ - договір № 19724637723 на вклад «Мій депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) від 29.03.2021 і таким чином заволоділа грошовими коштами в сумі 100000 грн, якими розпорядилась на власний розсуд. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_2 спричинено майнову шкоду на суму 100000 грн. Своїми діями ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 3 статті 191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно. Також 29 березня 2021 року ОСОБА_3 , перебуваючи на своєму робочому місці в територіально відокремленому безбалансовому відділенні № 10022/064 Філії Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк», використовуючи службовий комп`ютер, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, повторно як службова особа АТ «Ощадбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, ввела в оману ОСОБА_2 та з метою приховання своєї злочинної діяльності та надання вигляду законності проведених дій склала та видала йому завідомо неправдивий офіційний документ - договір № 19724637723 на вклад «Мій депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) від 29.03.2021, який затвердила виконаним власноручно підписом та печаткою територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/064 філії Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк», попередньо заволодівши грошовими коштами в сумі 100000 грн, якими розпорядилась на власний розсуд. Своїми протиправними діями, що виразились у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 1 статті 366 КК України. 17 вересня 2018 року (точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено) ОСОБА_3 , будучи завідувачем сектору роздрібного бізнесу (Білогір`я) Філії Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк», отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 240000 грн та уклала дійсний строковий договір № 19368212323 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) від 17.09.2018 на ім`я ОСОБА_2 строком на 3 місяці у валюті долар США, що на момент укладення договору склало в еквіваленті 10360 доларів США. Вказаний строковий договір неодноразово пролонговувався до 18.06.2021 з капіталізацією відсотків (загальна сума 10816,08 доларів США). Після завершення дії вказаного договору ОСОБА_3 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів повторно як службова особа АТ «Ощадбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами в загальній сумі 286200 грн шляхом їх зняття з банкоматів АТМ А2201875, АТМ А2200069 (смт ОСОБА_4 ), а саме 23.06.2021 в період часу 15.27 год - 15.38 год в сумі 77000 грн, 06.07.2021 в період часу 19.02 год - 19.06 год в сумі 22700 грн, 07.07.2021 о 16.56 год в сумі 4000 грн, 09.07.2021 в період часу 14.57 год - 15.10 год в сумі 53000 грн, 19.07.2021 в період часу 17.06 год - 17.08 год в сумі 24000 грн, 20.07.2021 в період часу 14.18 год - 14.20 год в сумі 70000 грн, 27.07.2021 в період часу 08.40 год - 14.25 год в сумі 21500 грн, 29.07.2021 о 15.24 год в сумі 14000 грн, якими розпорядилась на власний розсуд. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на суму 286200 грн. Своїми протиправними діями, що полягали у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 191 КК України. Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 липня 2024 року у справі № 669/246/24, який набрав законної сили, установлено, що ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з АТ «Ощадбанк» і кримінальні правопорушення вчинила як службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем. Отже, преюдиційним фактом, який встановлений вироком суду в кримінальному провадженні є факт прийняття в банку готівки від позивача як вкладника та видача йому документів про оформлення договору банківського вкладу. Ці обставини не потребують доказування в цивільній справі. Тому не заслуговує на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 заволоділа коштами позивача як фізична особа, а не як уповноважена особа АТ «Ощадбанк». Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач має право на отримання коштів, якими заволоділа працівниця Банку під час виконання своїх службових обов`язків. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду. Установлено, що завідувач сектору роздрібного бізнесу (Білогір`я) Філії Хмельницького обласного управління АТ «Ощадбанк» Гуц Л. М., прийнявши кошти від ОСОБА_2 склала письмові договори, підписала їх від імені Банку і завірила печаткою, та видала позивачу. Та обставина, що ОСОБА_2 вніс грошові кошти свідчить про укладення між ними та Банком договорів банківського вкладу. Письмова форма додержана, договори не розірвані в судовому порядку, не визнані недійсними, відтак їх чинність презюмується. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц за аналогічних обставин справи дійшла висновку, що відносини між клієнтом та банком з приводу банківського вкладу варто розглядати через призму договірних. При цьому на встановлення факту укладення договору банківського вкладу не впливає проведення відповідних облікових операцій по рахунках в банку. Визначальним для встановлення факту укладення договору є прийняття від вкладників коштів у банку. Вкладники правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками банку посадових інструкцій лежить на банківській установі. Особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність Банку. З моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода злочином його працівників. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх. Зобов`язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Позивачі мають право вимоги до банку про повернення вкладів за договорами банківського вкладу, нарахованих процентів згідно умовами договорів. В разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх. Отже, відносини між ОСОБА_5 та АТ «Ощадбанк» з приводу банківських вкладів необхідно розглядати через призму договірних. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. На підставі частини 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Оскільки позивач за договором № 19724637723 на вклад «Мій депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) від 29.03.2021 вніс кошти у сумі 100000 грн, а за строковим договором № 19368212323 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) від 17.09.2018 (у валюті долар США), кошти в сумі 240000 грн, що на момент укладення договору становило в еквіваленті 10360 доларів США, який неодноразово пролонговувався до 18.06.2021 з капіталізацією відсотків, загальна сума 10816,08 доларів США, то він вправі вимагати стягнення з АТ «Ощадбанк» коштів у сумі 100000 грн і 10816,08 доларів США. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення вказаних коштів, але помилково послався на статтю 1172 ЦК України, якою унормовано відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником. Проте це не призвело до неправильного вирішення справи. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Апеляційний суд, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, вважає, що позов підлягає задоволенню саме на підставі правових норм цивільного законодавства, які регулюють договірні зобов`язання (банківського вкладу (депозиту)). Колегія суддів погоджується з вирішенням судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Згідно з частинами 1, 2 і 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням характеру заподіяння моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_2 правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність позивачем обставин заподіяння моральної шкоди і розміру морального відшкодування. З урахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд припустився помилки, пославшись пп. 5 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при визначенні ставки судового збору за подання позовної заяви, що містить вимогу про відшкодування моральної шкоди. Ця норма регулює сплату судового збору за подання позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи (немайнового характеру та про відшкодування моральної шкоди). Відповідно до пп. 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюються у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. У пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 роз`яснено, що порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Сума судового збору має розраховуватись на дату подання позову 18 жовтня 2025 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Ціна позову в справі складає 570381,57 грн (10816,08 доларів США х 41,64 грн + 100000 грн + 20000 грн). За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплаті підлягав судовий збір у сумі 5703,82 грн Оскільки ОСОБА_2 як споживач фінансових послуг звільнений від сплати судового збору, його позов задоволено, то відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України цей судовий збір мав бути стягнутий з відповідача на користь держави. З огляду на викладене рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат необхідно змінити і зменшити стягнуту з АТ «Ощадбанк» на користь держави суму судового збору до 5703,82 грн. В решті рішення суду потрібно залишити без змін. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити і зменшити стягнуту з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави суму судового збору до 5703,82 грн (п`ять тисяч сімсот три грн 82 коп.). В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта