Постанова ККС ВС № 206/4420/24
від 09.04.2026 · КримінальнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Київ справа № 206/4420/24 провадження № 51-2425 км 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги адвокатаОСОБА_6 як захисника засудженого ОСОБА_7 та як представника ОСОБА_8 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 22023040000000323 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі - КК). Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 204 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених горілчаних товарів. Застосовано спеціальну конфіскацію до автомобіля «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , та мобільного телефона «Iphone» imei НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 . Крім того, вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та долі речових доказів. Відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин ОСОБА_7 , діючи умисно, порушуючи встановлений законодавством порядок обігу підакцизних товарів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, незаконно придбав, транспортував і зберігав з метою збуту незаконно виготовлені алкогольні напої за наступних обставин. Так, не будучи особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, та не маючи права здійснювати оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями, діючи всупереч вимогам статей 1, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», та п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14 липня 2023 року, через мережу Інтернет відшукав осіб, у яких можна придбати незаконно виготовлені алкогольні напої, спирт етиловий та інші компоненти, необхідні для виготовлення алкогольних напоїв, після чого, переслідуючи корисливий мотив, у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав 92 коробки незаконно виготовлених алкогольних напоїв по 10 літрів у кожній, які з метою подальшого збуту перевіз на автомобілі «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , та почав тимчасово зберігати у нежитловому гаражному приміщенні № НОМЕР_5 , що у гаражному кооперативі «Експрес 1» на вул. Рибальській, 1 у м. Дніпро, до часу викриття його дій правоохоронними органами 28 серпня 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційні скарги адвокатаОСОБА_6 , діючої в інтересах засудженого ОСОБА_7 , а також в інтересах ОСОБА_8 , залишено без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року - без змін. Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи особи, яка їх подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_7 , ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а кримінальне провадження просить закрити. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що судами не надано належної оцінки доказам у справі, у зв`язку з чим суди дійшли хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом. Під час судового розгляду місцевий суд безпосередньо не дослідив речові докази, не взяв до уваги численні істотні порушення, допущені під час досудового розслідування в ході проведення слідчих дій та складання відповідних протоколів, а також інших процесуальних документів, зокрема щодо вилучених під час обшуку речей. Такі порушення захисник вбачає у тому, що: - під час проведення обшуку 28 серпня 2023 року не було зафіксовано процес упакування 92 коробок, а підписи на їх пакуванні та форма пакування відрізняються від тих, які зафіксовані у висновках експертів № 4190-23 від 20 грудня 2023 року та № 1939-24 від 19 серпня 2024 року; - самі ж експертизи були призначені у кримінальному провадженні № 22023040000000323 за ч. 3 ст. 110-2 КК, яке 20 серпня 2024 року було закрито, а не у № 22024040000000083 за ч. 1 ст. 204 КК; - слідчим у рамках кримінального провадження винесено 14 постанов про призначення експертиз, однак відповідні висновки за цими постановами в матеріалах відсутні; - в матеріалах кримінального провадження відсутній також протокол прийняття ОСОБА_9 28 серпня 2023 року речей на зберігання, а отримання зразків для експертизи відбувалося не у присутності відповідальної особи; - постанова про визнання речовими доказами датована 29 серпня 2023 року, тобто після передання речових доказів на відповідальне зберігання, а адреси у акті та протоколі про отримання зразків для експертизи є різними; - стороні захисту не було надано вилучені під час обшуку речові докази для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК, що підтверджується відповідним протоколом, та які безпосередньо не досліджувалися судом під час розгляду, що свідчить про їх недопустимість; - НСРД проведена у кримінальному провадженні № 22023040000000323 за ч. 3 ст. 110-2 КК стосовно інших осіб, ОСОБА_7 підозра за цією статтею ніколи не пред`являлась, що свідчить про штучне «завищення» кваліфікації для легалізації НСРД, а повідомлення про проведення НСРД у відповідності до ст. 253 КПК ОСОБА_7 не направлялося; - не надано оцінки обґрунтованості зміни підслідності після виділення матеріалів щодо ОСОБА_7 ; Суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону уваги не звернув, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, безпідставно відхилив доводи апеляційних скарг захисника, при цьому свого рішення належним чином мотивував. Крім того, вказує про незаконне застосуванням спеціальної конфіскації до автомобіля «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який є спільним сумісним майном подружжя. В ході розгляду кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про порядок дослідження доказів у справі, серед яких автомобіля не було, а під час судового розгляду не надано доказів використання автомобіля у злочинних цілях. У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_8 , просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині застосування спеціальної конфіскації автомобіля скасувати. Мотивуючи свої доводи, захисник вказує, що автомобіль «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузова № НОМЕР_2 , є спільним сумісним майном подружжя, оскільки був придбаний за спільні кошти з рекламного бізнесу у період перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у шлюбі, а застосування спеціальної конфіскації є невиправданим втручанням у мирне користування майном, оскільки позбавляє ОСОБА_8 права власності на вказаний автомобіль. Водночас наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження того, що автомобіль був придбаний за кошти здобуті злочинним шляхом, або використовувався для вчинення злочинної діяльності. Вважає безпідставними висновки судів про те, що ОСОБА_8 була обізнана про використання автомобіля для перевезення незаконно виготовлених спиртних напоїв, оскільки у період, який інкримінований ОСОБА_7 , остання була за кордоном і повернулася в Україну лише 2024 року. Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги адвоката ОСОБА_6 не надходило. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , вказуючи про необґрунтованість касаційних скарг, заперечувала щодо їх задоволення, просила оскаржувані вирок та ухвалу залишити без зміни. Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків. За приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено. Поряд з іншим, захисник у касаційній скарзі, діючи в інтересах ОСОБА_7 , вказує, що судами не надано належної оцінки доказам у справі, у зв`язку з чим суди дійшли хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначені доводи захисника стосовно неправильної оцінки наданих доказів, з огляду на вимоги ст. 433 КПК, не можуть бути предметом касаційного розгляду, враховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати власну оцінку здобутих доказів. В аспекті процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Ухвалюючи вирок, місцевий суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК. Такі висновки суд зробив на підставі оцінки позиції самого ОСОБА_7 , який під час виступу з останнім словом визнав свою винуватість щодо обставин, які ставилися йому у провину, проте заперечував використання автомобіля для здійснення протиправної діяльності. Крім того, відповідно до змісту вироку суд надав оцінку показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які повідомили про обставини завантаженням коробок з гаража до мікроавтобуса на прохання ОСОБА_7 , показанням свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що бачив як в гаражному кооперативі завантажували короби до мікроавтобуса, а також свідка ОСОБА_13 , який повідомив обставини придбання ним у ОСОБА_7 алкоголю. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на оцінених та досліджених у судовому засіданні: - протоколі НСРД від 14 липня 2023 року у виді спостереження за гаражним приміщенням № НОМЕР_5 кооперативу «Експрес 1», що на вул. Рибальській 1 у м. Дніпро, яким підтверджується використанням ОСОБА_7 зазначеного приміщення як логістичного хабу для зберігання з метою збуту незаконно виготовленої горілчаної продукції; - протоколі обшуку від 28 серпня 2023 року, в ході якого в гаражному приміщенні № НОМЕР_5 кооперативу «Експрес 1», що на вул. Рибальській 1 у м. Дніпро, виявлено та вилучено 92 коробки горілки без марок акцизного податку, 30 пакувальних виробів, 39 пластикових флаконів з сировиною для виготовлення коньяку; - протоколі обшуку автомобіля «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , від 28 серпня 2023 року в ході якого вилучено телефон ОСОБА_7 «Iphone» imei НОМЕР_3 ; - висновках експертиз спиртових сумішей № 4190-23 від 20 грудня 2023 року, №1939-24 від 19 серпня 2024 року, відповідно до яких встановлено невідповідність вилученої під час обшуку горілки стандартам ДСТУ 4256:2021 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови»; - протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 31 липня 2024 року щодо отримання інформації стосовно трафіку телефонних з`єднань абонентів НОМЕР_4 та НОМЕР_6 , та протоколі огляду від 01 серпня 2024 року, якими підтверджується систематичність перебування ОСОБА_7 у зоні базової станції, яка стільниковим покриттям охоплює гаражний кооператив «Експрес 1»; - протоколі огляду від 08 серпня 2023 року, відповідно до якого за даними ГУ ДПСУ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 не є особою, яка у встановленому законом порядку має право на придбання, зберігання, транспортування та збут підакцизної групи товарів; - протоколі огляду мобільного телефона від 19 вересня 2023 року, відповідно до якого в телефоні «Iphone» imei НОМЕР_3 виявлено сім-карту оператора з номером НОМЕР_4 , мобільний застосунок «Telegram» з чатом абонента «Екатерина Спирт» НОМЕР_7 , у якого із січня 2023 року по 28 серпня 2023 року ОСОБА_7 майже щодня замовляв горілчану продукцію у великій кількості; - протоколі огляду від 17 листопада 2023 року, згідно якого оглянуто сторінку «УкрСпиртОпт» в застосунку «Telegram» з великою кількістю публікацій продажу горілчаної продукції; - листі (повідомленні) стосовно здійснення ОСОБА_7 переведень грошових коштів за придбану продукцію, які узгоджуються зі змістом чату у застосунку «Telegram» з абонентом « ОСОБА_14 »; На підставі дослідження сукупності доказів, місцевий суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 знайшла своє підтвердження поза розумним сумнівом в ході судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. Перевіряючи вирок суду в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому дій, та не встановив підстав для його скасування чи зміни. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. У ч. 2 ст. 438 КПК вказано, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Стверджуючи про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційних скаргах адвокат ОСОБА_6 вказує, що такі рішення ухвалені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, у касаційній скарзі захисник вказує, що НСРД у виді спостереження була проведена у кримінальному провадженні № 22023040000000323 за ч. 3 ст. 110-2 КК стосовно інших осіб, ОСОБА_7 підозра за цією статтею ніколи не пред`являлась, що свідчить про штучне «завищення» кваліфікації для легалізації НСРД, а повідомлення про проведення НСРД у відповідності до ст. 253 КПК ОСОБА_7 не направлялося. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, як зазначив в ухвалі апеляційний суд, кримінальне провадження № 22023040000000323 внесено до ЄРДР за попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 110-2 КК (з огляду на положення ст. 12 КК ч. 3 ст. 110-2 КК є тяжким злочином) у зв`язку із наявними у органу досудового розслідування відомостями про вчинення жителями м. Дніпра та Дніпропетровської області незаконної діяльності по виготовленню, зберіганню та перевезенню з метою збуту підакцизних товарів (алкогольних та тютюнових виробів). В межах кримінального провадження органом досудового розслідування, у тому числі шляхом проведення НСРД (протокол від 14 липня 2023 року - візуальне спостереження за місцем), встановлено причетність до незаконної діяльності ОСОБА_7 , який, використовуючи власний транспортний засіб «Nissan Rouge», придбав, зберігав та транспортував з метою збуту алкогольні напої та спирт етиловий. А тому на підставі отриманих даних до ЄРДР було внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024040000000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, яке постановою прокурора ОСОБА_15 доручено другому відділу детективів захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів БЕБ України. У подальшому постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_16 від 23 січня 2024 року проведення досудового розслідування кримінального провадження № 22024040000000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, доручено СВ УСБУ у Дніпропетровській області. Постановою прокурора ОСОБА_15 від 25 січня 2024 року кримінальні провадження № 22023040000000323 та № 22024040000000083 об`єднані в одне провадження за № 22023040000000323. Крім того, постановою прокурора ОСОБА_15 від 24 липня 2024 року виділені в окреме провадження матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023040000000323 щодо причетності ОСОБА_17 та інших осіб до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконною оптово-роздрібною торгівлею підакцизної групи товарів. У подальшому постановою слідчого в ОВС СВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_18 від 20 серпня 2024 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК закрито. Оскільки НСРД проводилася у кримінальному провадження № 22023040000000323, в рамках якого ОСОБА_7 було пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, у колегії суддів відсутні й підстави для визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані з порушенням установленого законом порядку. З цих же підстав не підлягають задоволенню твердження захисника про те, що експертизи були призначені у кримінальному провадженні № 22023040000000323 за ч. 3 ст. 110-2 КК, яке у подальшому було закрито, а не у № 22024040000000083 за ч. 1 ст. 204 КК щодо ОСОБА_7 . Непереконливими є доводи захисника про порушення вимог ст. 253 КПК. Згідно ч. 1 ст. 253 КПК особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. У ч. 2 ст. 253 КПК зазначено, що відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Разом з тим матеріали провадження місять відповідне повідомлення з підписом ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_19 щодо проведення НСРД (візуальне спостереження) (т. 3, а. п. 111). Окрім іншого, захисник звертає увагу, що судами не надано оцінки обґрунтованості зміни підслідності після виділення матеріалів щодо ОСОБА_7 . Як визначено положеннями ч. 5 ст. 36 КПК право доручати у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, іншому органу досудового розслідування здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України, а також доручати Бюро економічної безпеки України розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності інших органів досудового розслідування, має Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки). Відповідного до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19, провадження № 51-2917 кмо 20), наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК. У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обґрунтування таких підстав міститься у мотивувальній частині постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_16 від 23 січня 2024 року. Відповідно до змісту цієї постанови, досудове розслідування кримінальних проваджень за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК, здійснюється детективами БЕБ України. Постановою КМУ від 03 листопада 2021 року № 1135 «Про утворення територіальних органів Бюро економічної безпеки» регламентовано утворення як юридичних осіб публічного права 23 територіальних органів БЕБ, водночас у Дніпропетровській області територіальний орган фактично ще не розпочав свою роботу, що унеможливлює виконання ним вимог, передбачених ст. 218 КПК, тоді як навантаження та територіальна віддаленість центрального апарату БЕБ позбавляє можливості детективів забезпечити повне, об`єктивне та неупереджене досудове розслідування (т. 1, а. п. 27-28). З огляду на викладене, в ході касаційного розгляду колегією суддів не встановлено недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та вимог статей 214, 216 КПК, як про це вказує захисник. Серед іншого у касаційній скарзі захисник стверджує, що під час проведення обшуку 28 серпня 2023 року не було зафіксовано процес упакування 92 коробок, а підписи на їх пакуванні та форма пакування відрізняються від тих, які зафіксовані у висновках експертів № 4190-23 від 20 грудня 2023 року та № 1939-24 від 19 серпня 2024 року, що може свідчити про їх підміну. Однак з такими доводами касаційної скарги захисника колегія суддів погодитися не може. Відповідно до протоколу обшуку від 28 серпня 2023 року з додатком до нього (диск з відеозаписом), які були предметом дослідження суду першої інстанції, під час слідчої (розшукової) дії, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року, у гаражному приміщенні № НОМЕР_5 , що у гаражному кооперативі «Експрес 1» на вул. Рибальській, 1 у м. Дніпро, у присутності ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_11 , понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , слідчим з ОВС УСБУ в Дніпропетровській області ОСОБА_18 за участі співробітників УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 було виявлено та вилучено 92 коробки горілки без марок акцизного податку (тетрапаки по 10 літрів кожний), з яких 15 тетрапак-коробок під коньяк по 10 літрів, а також 30 пакетів під горілку та 39 пластикових флаконів з сировиною для виготовлення коньяку, шляхом змішування з горілкою. Також в приміщенні гаражу знаходились пластикові ємності великого об`єму наповнені чистою водою, п`яти літрові баклажки у великій кількості (т. 1, а. п. 71-76). В ході проведення слідчої дії, як видно з відеозапису проведення обшуку, вбачається, що ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_11 показували та самостійно пояснювали, що саме горілка знаходиться в коробках. Всі коробки мали жовтуватий колір з відповідними позначками маркером у виді літер «V» та «K», ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_11 вказували на їх приналежність до «водки» та «коньяку». Зазначений протокол обшуку підписаний усіма учасниками слідчої дії, у тому числі й самим ОСОБА_7 , без будь-яких зауважень або ж клопотань. Оцінюючи такий протокол як доказ, місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що специфіка розташування коробок в гаражному приміщенні, їх значна кількість, очевидно вказує на систематичність їх зберігання у цьому місці, та налагодженість використання логістичних можливостей гаражу як складу для тимчасового зберігання алкогольних виробів з метою її подальшого збуту. Про зберігання та збут зазначених виробів підтвердили допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 кожен у своїй частині, а також про обставини завантаження та вивантаження аналогічних коробок свідок ОСОБА_12 , показання та оцінка яких детально викладені в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень. Відповідно до висновку експерта № 4190-23 від 20 грудня 2023 року, представлена для дослідження у пакеті № 3 водно-спиртова суміш не відповідає вимогам ДСТУ 4256:2021 «Горілки та Горілки особливі. Технічні умови». Крім того, відповідно до висновку експерта № 1939-24 від 19 серпня 2024 року представлені на дослідження картонних коробках під № «54, 88, 68, 20, 80» водно-спиртові суміші не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2021 «Горілки та Горілки особливі. Технічні умови». Згідно вступної частини висновку № 4190-23 від 20 грудня 2023 року об`єкти дослідження (надані разом з протоколом обшуку та протоколом отримання зразків для проведення експертного дослідження) відповідають опису у постанові слідчого, їх цілісність не порушена. Згідно дослідницької частини висновку об`єкти дослідження упаковані в полімерні пакети обв`язані ниткою, кінці якої скріплено папером з друкованим текстом, рукописним написом, підписами та відтиском печатки. Розкриттям пакетів виявлено коробки (пакет № 3), у тому числі з позначкою «Л» (пакет № 1) та «К» (пакет № 2) з наклеєними аркушами паперу білого кольору з друкованим текстом, рукописними записами. Розкриттям коробок виявлено «бекіфнбокс» (полімерний мішок з рідиною всередині з вмонтованим краном для дозування рідини), цілісність яких не порушена. Крім того, зображення опечатаних пакетів та коробок в них з підписом ОСОБА_7 містяться на ілюстраційній таблиці, доданої до висновку експерта (т. 1, а .п. 90-101). Згідно вступної частини висновку № 1939-24 від 19 серпня 2023 року об`єкти дослідження (6 картонних коробок) відповідають опису зазначеному у постанові слідчого від 19 липня 2024 року, їх цілісність не порушена. Згідно дослідницької частини висновку об`єкти дослідження упаковані в картонні коробки, на яких наклеєно аркуші паперу білого кольору з друкованим текстом, рукописними записами (номери 54, 88, 68, 20, 80, 38) та підписами, розкриттям коробок виявлено «бекіфнбокс» (полімерний мішок з рідиною всередині з вмонтованим краном для дозування рідини), цілісність яких не порушена. Крім того, зображення опечатаних коробок з підписом ОСОБА_7 містяться на ілюстраційній таблиці, доданої до висновку експерта (т. 1, а .п. 115-132). З огляду на зазначене, під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено підстав для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом, як і речових доказів, які були вилучені під час здійснення такої слідчої дії. Колегія суддів відкидає як необґрунтовані доводи захисту про відсутність в справі протоколу прийняття речових доказів на зберігання. Так, у матеріалах кримінального провадження наявний акт від 28 серпня 2023 року прийому-передачі на відповідальне зберігання тієї ж кількості речей, вилучених під час обшуку, а саме 92 коробки горілки без марок акцизного податку, 30 пакувальних виробів, 39 пластикових флаконів з сировиною для виготовлення коньяку, а також розписка від 28 серпня 2023 року про зберігання вилучених речей за адресою с. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 17 за підписом директора Дніпропетровської філії ПАТ «Люботинський завод «Продтовари» ОСОБА_9 та слідчого в ОВС СВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_18 . Не свідчить про порушення процесуального закону й посилання захисника на отримання слідчим зразків для експертизи за відсутності відповідальної особи. Відповідно до протоколу отримання зразків для проведення експертного дослідження від 14 листопада 2023 року, таке відібрання проведено слідчим СВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_22 у присутності охоронця ОСОБА_25 , понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , коробки запаковані до полімерних пакетів, горловина яких обв`язана капроновою ниткою з паперовою биркою з підписом слідчого, понятих, та відтиском печатки. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені дії хоча і не були отриманням таких зразків у розумінні ст. 245 КПК, проте слідчим у такий спосіб фактично зафіксовано, які саме з вилучених коробок (які перебували у віданні слідчого та не потребували окремої процедури їх відібрання) були відібрані та надані експерту для проведення експертизи. Що ж стосується тверджень захисника про відмінності у протоколі отримання зразків для проведення експертного дослідження в номеру будинку в адресі, де вилучені речові докази перебували на відповідальному зберіганні, з тим, який вказаний у акті прийому-передачі, то зазначене є очевидною арифметичною помилкою (опискою) слідчого, а тому не впливає на належність та допустимість доказів, вилучених в ході обшуку. Крім того, у касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення положень КПК, вказує, що постанова про визнання речовими доказами датована 29 серпня 2023 року, тобто після передачі речових доказів на відповідальне зберігання. Проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення чинного кримінального процесуального закону не визначають проміжку часу або відповідного терміну, коли вилучені в ході слідчих (розшукових) дій речі мають визнаватися слідим/прокурором речовим доказом у кримінальному провадженні. У касаційній скарзі, як на підставу для скасування вироку та ухвали, захисник вказує, що слідчим у рамках кримінального провадження винесено 14 постанов про призначення експертиз, однак відповідні висновки за цими постановами в матеріалах справи відсутні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. За змістом ст. 22 КПК прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде надавати суду та на підставі яких доводитиме винуватість особи. Отже, надання доказів суду, які прокурор вважатиме достатніми для підтвердження обвинувачення, є правом, а не обов`язком сторони обвинувачення. У свою чергу положення ч. 6 ст. 22 КПК передбачають, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Тобто, відмова прокурора від використання певних доказів не свідчить про порушення вимог процесуального закону, оскільки суд має приймати рішення виключно на підставі тих доказів, які були надані сторонами кримінального провадження під час судового розгляду. Безпідставними також є доводи про те, що стороні не було надано речові докази для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_19 22 серпня 2024 у період часу з 14:40 по 16:10 в повному обсязі ознайомилися з матеріалами кримінального провадження (додатковими матеріалами) і речовими доказами без будь-яких зауважень. Більше того, під час судового розгляду сторона захисту, оспорюючи допустимість протоколу обшуку та висновків судових експертиз, відповідного клопотання про безпосереднє дослідження у судовому засіданні речових доказів не заявляла. Крім того, у касаційних скаргах адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вказує про незаконне застосування судом спеціальної конфіскації до автомобіля «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Арґументуючи свої твердження, вважає, що автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, тоді як ОСОБА_8 не була обізнана про використання автомобіля для перевезення незаконно виготовлених спиртних напоїв. Також зауважує, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів використання автомобіля для вчинення злочинної діяльності, або того, що він був придбаний за кошти здобуті злочинним шляхом. Колегія суддів наведені доводи адвоката ОСОБА_6 вважає необґрунтованими, а тому не вбачає підстав для їх задоволення. Як зазначено у висновку про застосування норм права, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 лютого 2026 року (справа № 669/338/24, провадження № 51-5214 кмо 24), відповідно до статей 96-1, 96-2 КК майно, що перебуває у спільній власності, підлягає спеціальній конфіскації, якщо співвласник, який є правопорушником, використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення. Якщо майно, яке було використано як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, перебуває у спільній власності подружжя і воно було використано одним із подружжя в ході вчинення кримінально-караного діяння, то таке майно підлягає спеціальній конфіскації в повному обсязі, оскільки його власник (той з подружжя, який вчинив кримінальне правопорушення) усвідомлено використав його в протиправних цілях. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він придбав 92 коробки незаконно виготовлених алкогольних напоїв по 10 літрів у кожній, які з метою подальшого збуту перевіз на автомобілі «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , та почав тимчасово зберігати у нежитловому гаражному приміщенні № НОМЕР_5 , що у гаражному кооперативі «Експрес 1» на вул. Рибальській, 1 у м. Дніпро, до часу викриття його дій правоохоронними органами 28 серпня 2023 року. З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_7 усвідомлював протиправний характер своїх дій, фактично визнав свою винуватість після дослідження доказів у справі, лише оспорюючи використання автомобіля у протиправній діяльності, місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано застосував спеціальну конфіскацію до автомобіля «Nissan Rouge», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Перевіряючи вирок суду у порядку апеляційної процедури, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_6 , перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, надав на всі доводи відповіді, зазначивши в ухвалі обґрунтування своїх висновків. Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що встановлені місцевим судом обставини, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду. Поряд з цим, необґрунтованими є доводи захисника про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК. Як видно зі змісту касаційної скарги, наведені вище доводи полягають у тому, що суд апеляційної інстанції, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту. Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту, апеляційний суд виходив із того, що всі докази у кримінальному провадженні були предметом дослідження суду першої інстанції, а сторона захисту не навела передбачених процесуальним законом підстав для повторного дослідження доказів. Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїй практиці, у випадку, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку та обсязі, як це було зроблено в суді першої інстанції. Якщо відповідне клопотання не мотивовано з підстав чітко викладених у ч. 3 ст. 404 КПК, повторне дослідження є правом суду, а не його обов`язком. Колегія суддів погоджується з такою позицією апеляційного суду та вважає, що суд апеляційної інстанції вимог процесуального закону не порушив, оскільки сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати такі докази, якщо сторона кримінального провадження не обґрунтує необхідності їх повторного дослідження саме з підстав, що передбачені вимогами ч. 3 ст. 404 КПК. Таким чином, за результатом перевірки оскаржуваних судових рішень колегією суддів не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, оскільки, з огляду на вимоги статей 370, 374 КПК, такі висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, передбачених ст. 91 КПК, які підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК, зміст яких детально наведено у мотивувальних частинах судових рішень. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є законними, обґрунтованими, вмотивованими, вирок відповідає вимогам статей 370, 374, а ухвала також і вимогам ст. 419 КПК, а тому не вбачає підстав для їх скасування чи зміни. Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Касаційні скарги адвокатаОСОБА_6 як захисника засудженого ОСОБА_7 та як представника ОСОБА_8 залишити без задоволення, на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року - без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3