Ухвала КЦС ВС № 178/1954/22

УХВАЛА 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 178/1954/22 провадження № 61-4094ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - Мазурова Антона Валерійовича, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Верхівцевська міська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права комунальної власності на земельну ділянку, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстрованої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, дата реєстрації: 10 серпня 2021 року; припинити право комунальної власності Божедарівської селищної ради на земельну ділянку, площею 17,0220 га, кадастровий номер 7321088200:01:002:0165, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстрованої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, дата реєстрації: 10 серпня 2021 року. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , якій належала земельна ділянка, площею 8,170 га, яка розташована на території Покровської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_4 і під час відкриття спадкової справи їм стало відомо, що згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку власником зазначеної земельної ділянки стала Божедарівська селищна рада, що, на їх думку, є незаконним, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 була єдиним власником зазначеної земельної ділянки. Належна ОСОБА_4 на праві приватної власності земельна ділянка накладається на земельну ділянку Божедарівської селищної ради, у померлої не вилучалась, право користування на неї не припинялося, державний акт на право приватної власності на землю не скасовувався та недійсним не визнавався. Оскільки під час розроблення технічної документації із землеустрою не було враховано наявність на території Божедарівської селищної ради земельної ділянки загальною площею 8,170 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , то внаслідок такої помилки була неправильно сформована земельна ділянка, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499. Запис в Державному земельному кадастрі про реєстрацію цієї земельної ділянки, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499 та подальша реєстрація права комунальної власності на неї унеможливлює присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, загальною площею 8,170 га, виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації за позивачами права власності в порядку спадкування. Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстровану 10 серпня 2021 року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Припинено право комунальної власності Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на земельну ділянку, площею 17,0220 га, кадастровий номер 7321088200:01:002:0165, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499, зареєстроване 10 серпня 2021 року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) звернулося з апеляційною скаргою. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Сумській області, залишено без задоволення. Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Сумській області задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд, приймаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, не зробив висновків про те, чи вирішено оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи чи інтереси, що є первинним в такій ситуації. Дніпровський апеляційний суд не перевірив, чи є відповідач - Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області - юридичною особою, від чого залежить питання про закриття провадження у справі, при цьому, вимогу про припинення права комунальної власності позивачі заявили до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка з апеляційною скаргою у цій справі не зверталась. Тобто, враховуючи вимоги апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Сумській області, яке просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині заявлених позовних вимог до відповідача Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, який, при цьому, не скористався своїм правом подачі апеляційної скарги чи приєднання до неї, проте апеляційний суд не перевірив, яким чином оскаржуване судове рішення порушує права та інтереси ГУ Держгеокадастру у Сумській області за умови, що відповідач - Божедарівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області не оскаржив судове рішення, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ГУ Держгеокадастру у Сумській області на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що спір виник внаслідок того, що запис в Державному земельному кадастрі про реєстрацію цієї земельної ділянки, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499 та подальша реєстрація права комунальної власності на неї унеможливлює присвоєння кадастрового номеру належній ОСОБА_4 земельній ділянці, площею 8,170 га, виготовлення технічної документації із землеустрою та отримання у спадщину, чим порушуються права позивачів, дійшов висновку, що оскаржуваним заочним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ Держгеокадастру у Сумській області не вирішувалося. При цьому в апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Сумській області не спростовує висновки суду, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 набула на підставі державного акта на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, тобто спадкодавець набула право власності на земельну ділянку в порядку, чинному на той час. Водночас, відсутні підстави вважати, що земельна ділянка була набута спадкодавцем у власність з порушенням вимог закону, чи його права на земельну ділянку, які підтверджувалися державним актом, припинилися. Апеляційний суд також виснував, що обов`язок ГУ Держгеокадастру у Сумській області щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки покладений на нього в силу закону, яким визначено його повноваження, а не оскаржуваним рішенням суду. Відповідна позовна вимога є похідною від вимог про припинення права комунальної власності і скасування всіх прав щодо неї та не свідчить про наявність спору між позивачем та ГУ Держгеокадастру щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки є лише способом відновлення порушеного права позивачів-спадкоємців і не створює жодних нових обов`язків для Держгеокадастру . У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ГУ Держгеокадастру у Сумській області - Мазурова А. В., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, справу направити для розгляду до Дніпровського апеляційного суду. Касаційна скарга мотивована тим, що Головне управління та його структурні підрозділи не мають повноважень щодо реєстрації та припинення права власності на спірні земельні ділянки, так як не входять та не входили, як на момент реєстрації так і на даний час в систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення. Апеляційним судом встановлено, що 17 квітня 2001 року на підставі рішення 14 сесії XXIII скликання Покровської сільської ради № 3 від 01 березня 2001року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 679, за яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 8,170 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Покровської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями її майна є позивачі, які звернулись з відповідними заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О. В., після чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 100/2021. На належну ОСОБА_4 на праві приватної власності земельну ділянку, площею 8,170 га, накладається інша земельна ділянка Божедарівської селищної ради, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті). Указана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону. Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено також статтями 17, 18 ЦПК України. Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20. Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 02 грудня 2020 року у справі № 712/13890/15, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012). Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду, але тільки в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19, від 04 квітня 2024 року у справі № 2-46/2010, від 05 червня 2024 року у справі № 607/12207/16-ц). У постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (пункти 47, 48 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77т (провадження № 12-17гс21)). Подібного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28) та в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)). У цій справі ГУ Держагеокадастру у Сумській області, яке не брало участі в розгляді справи, вважало, що заочним рішенням районного суду вирішено питання про його права та інтереси. В справі № 178/1954/22 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з метою подальшої реалізації спадкових прав на земельну ділянку, площею 8,170 га, яка належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 , проте під час оформлення спадкових прав виявилося та встановлено судами, що на вказану земельну ділянку накладена інша земельна ділянка Божедарівської селищної ради, площею 8,7038 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:0499 в межах земельної ділянки, площею 17,0220 га, кадастровий номер 7321088200:01:002:0165, право комунальної власності на яку зареєстроване 10 серпня 2021 року Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за Божедарівською селищною радою Кам`янського району Дніпропетровської області. Верховний Суд в цій справі, скасовуючи постанову апеляційного суду, якою залишено без змін заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року про задоволення позову, вказав, що апеляційний суд має врахувати доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Сумській області, яке просило скасувати оскаржуване судові рішення в частині заявлених позовних вимог до відповідача Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, який, при цьому, не скористався своїм правом подачі апеляційної скарги чи приєднання до неї. Дніпровський апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Сумській області на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року врахував вказівки Верховного Суду в цій справі № 178/1954/22, дійшов правильного висновку, що вказане заочне рішення не стосується прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Сумській області. Тобто, Верховний Суд, переглядаючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Сумській області проаналізував доводи та вимоги апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, та виснував, що такі стосуються прав, інтересів та обов`язків учасника справи, а саме відповідача Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку. При цьому відповідач не скористався своїм правом подачі апеляційної скарги чи приєднання до неї. З врахуванням наведених обставин відсутні підстав вважати, що заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року у справі № 178/1954/22 вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ Держгеокадастру у Сумській області. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду викладене, є правильними висновки апеляційного суду про те, що оскаржуваним заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ Держгеокадастру у Сумській області не вирішувалося, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Доводи касаційної скарги, що Головне управління та його структурні підрозділи не мають повноважень щодо реєстрації та припинення права власності на спірні земельні ділянки, так як не входять та не входили, як на момент реєстрації так і на даний час в систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, за своїм змістом є вимогою про роз`яснення судового рішення в порядку статті 271 ЦПК України в частині вирішення похідної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, при цьому, яка зареєстрована Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Інші міркування, наведені в обґрунтування касаційної скарги, які в переважній більшості є подібними доводам апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Сумській області, на які апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року є необґрунтованою. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - Мазурова Антона Валерійовича, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Верхівцевська міська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права комунальної власності на земельну ділянку. Копію ухвали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк