Ухвала КЦС ВС № 369/4230/21

У Х В А Л А 14 квітня 2026 року м. Київ справа № 369/4230/21 провадження № 61-15795св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року у складі суддів Немировської О. В., Желепа О. В., Мазурик О. Ф. в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») 05 вересня 2006 року був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11035747000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 61 757,00 дол.США, зі сплатою 11,0% річних. За умовами кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 61 757,00 дол. США. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 39560 від 05 вересня 2006 року. За умовами вказаного договору поруки, поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк), яке виступає правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого Банк відповідно до умов цього договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. 10 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір № 2301/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту № 11035747000 від 05 вересня 2006 року та договором поруки № 39560 від 05 вересня 2006 року. За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 11035747000 від 05 вересня 2006 року у сумі 124606,12 грн., що складається з: 3% річних за період з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року в сумі 105 583,79 грн., та пені за період з 03 лютого 2020 року по 29 лютого 2021 року в сумі 19 022,33 грн. та судові витрати. Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року позов задоволено, стягнено з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість в сумі 124 606,12 грн, яка складається з 3% річних в сумі 105 583,79 грн та пені в розмірі 19 022,33 грн. З кожного з відповідачів стягнено судовий збір в сумі 1 135,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Суд першої інстанції, встановивши, що станом на 03 лютого 2021 року, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка становить 124606,12 грн., яка складається з: 3% річних за період з 03лютого 2018 року по 03лютого 2021 року в сумі 105 583,79 грн., та пені за період з 03 лютого 2020 року по 29 лютого 2021 року в сумі 19 022,33 грн, і визнавши такий розмір заборгованості обґрунтованим, здійсненимвідповідно до умов договору та підтвердженим наданими до суду розрахунками, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції. Стягнуто на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 105 583,79 грн та судовий збір в сумі 1 759,75. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості становить 105 583, 79 грн., що складається з 3 % річних за період 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року та відмовив в задоволенні вимог про стягнення пені за період після припинення дії договору про надання споживчого кредиту, оскільки банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором. Оскільки відомостей про те, що ПАТ «УкрСиббанк» або ПАТ «Дельта Банк» пред`являли до ОСОБА_2 вимогу протягом дії договору про надання споживчого кредиту чи протягом шести місяців з дня його припинення, в матеріалах справи відсутні, апеляційний суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог до ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог касаційної скарги 06 листопада 2023 року представник Голуб В. Є. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав за допомогою системи «Електронний суд» до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року. В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 вказує на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, від 14 грудня 2022 року у справ № 757/5240/16-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, ОСОБА_1 переконаний, що суд розглянув справу за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце слухання справи. У такий спосіб відповідач обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Аргументи інших учасників справи 01 лютого 2024 року до Верховного Суду від ТОВ «Вердикт Капітал», надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року - без змін. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, витребувано із Києво-Святошинського районного суду Київської області справу. У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилокі недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції на момент подання касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»). Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. У справі предметом позову є стягнення заборгованості в загальному розмірі 124 606,12 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (671 000, 00 грн). Отже, оскаржені судові рішення ухвалені в малозначній справі та не підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити. Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги. Разом з тим, особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом. Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник мотивував відсутністю належного повідомлення його про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою касаційного оскарження судових рішень за пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України та відсутністю відомостей щодо вирішення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у зв`язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України. Однак такі обставини матеріалами справи не підтвердились. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (Том 1 а.с.101-102). Про обізнаність відповідача ОСОБА_4 із наявністю вказаного судового провадження свідчить його заява про ознайомлення з матеріалами справи від 07 квітня 2021 року (Том 1 а.с. 106). Відповідач скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, доказів, на підтвердження своїх заперечень проти позову та письмових клопотань, які долучені до матеріалів справи (Том 1 а.с.. 127-131, 162-165, 174, 177-180, 186-200). З апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду 15 червня 2023 року звернувся особисто відповідач ОСОБА_4 (Том 2 .а.с. 66-73), зазначивши однією з підстав апеляційного оскарження, неналежне його повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції. На підтвердження таких доводів ОСОБА_4 додав довідку № 333 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, видану 18 квітня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 , та пояснив, що після 24 лютого 2022 року виконував свій обов`язок по захисту Батьківщини, а тому не отримував судових повісток у судові засідання (Том 2 а.с. 75). Представництво інтересів ОСОБА_5 здійснював адвокат Голуб В. Є. на підставі ордеру серії КС № 012314 від 20 травня 2021 року та договору про надання правових (адвокатських) послуг № 20/05-21 від 20 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Зейкан, Попович, Голуб і партнери» в особі адвоката Голуба В. Є. (Том 1 а.с. 108, 110-111). Згідно з частинами першою, другою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України). Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (відповідача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для відповідача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків. Для суду наявність представника відповідача у судовому процесі має ті самі процесуальні наслідки, що й участь безпосередньо відповідача. Слід пам`ятати, що відповідач може брати участь одночасно з представником, зокрема й отримувати судові рішення та інші процесуальні документи, проте, участь представника дає суду достатні підстави комунікувати з ним у визначений процесуальним законом спосіб, що, відтак, впливає на реалізацію прав та обов`язків особи, інтереси якої цей представник (адвокат) репрезентує. Матеріали справи свідчать, що судові засідання в суді першої інстанції здійснювались за участю представника відповідача - адвоката Голуба В. Є., в тому числі і судове засідання, призначене на 17 травня 2023 року, коли було постановлено судом першої інстанції оскаржуване рішення. Копію рішення отримав представник ОСОБА_4 - адвокат Голуб В. С. в день його постановлення - 17 травня 2023 року. Отже, права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні та подання доказів, жодним чином судом не порушені. Крім того, зі змісту згаданої довідки № 333 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої 18 квітня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у таких заходах лише у період з 24 березня 2022 року по 02 квітня 2022 року та з 22 травня 2022 року по 18 серпня 2022 року. Доводам ОСОБА_1 щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції надана оцінка судом апеляційної інстанції. Позивач скористався своїм правом і брав участь у судових засіданнях через представника. З приводу посилань заявника в касаційній скарзі щодо нерозгляду судом першої інстанції його клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, Верховний Суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, зі змісту журналу судового засідання від 07 березня 2023 року (Том 2 а.с. 48-50) вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Голуб В. Є., який брав участь в судовому засіданні, відмовився від вказаного клопотання і просив його не розглядати. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська