Постанова КЦС ВС № 295/977/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (додаткова) 25 березня 2026 року м. Київ справа № 295/977/24 провадження № 61-16569св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Фаловської І. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн. Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 09 липня 2024 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, в якій просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. 26 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. Відповідач вважав розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн значно завищеним, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала витрачання значного часу та коштів, а тому вказана сума не відповідає критерію розумності, співмірності та пропорційності щодо предмета спору. Крім того, з наданих позивачем доказів не вбачається, скільки часу витрачено адвокатом на підготовку до справи. Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24 березня 2026 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ситнік О. М. для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів: головуючий суддя - Ігнатенко В. М., склад колегії суддів: Карпенко С. О., Мартєв С. Ю., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Позиція Верховного Суду та застосовані норми права Перевіривши доводи заяви і надані заявником документи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вказаної заяви з огляду на таке. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 904/8884/21). Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн позивач просив у позовній заяві, додавши на підтвердження понесених витрат договір про надання правової допомоги від 20 січня 2024 року та кошторис витрат (у суді першої інстанції) від 20 січня 2024 року. Оскільки рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 09 липня 2024 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено, питання щодо відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції не вирішувалось. Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. Оскільки за наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, він здійснює розподіл судових витрат. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження№ 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21. 20 січня 2024 року між адвокатом Бойком В. В. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором, надавати правову допомогу у Богунському районному суді міста Житомира, Житомирському апеляційному суді та Верховному Суді у цій цивільній справі, а позивач зобов`язався сплатити гонорар у встановленому договором розмірі. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, сторони домовились, що гонорар за договором в кожній окремій судовій інстанції (першій, апеляційній або касаційній) становить 50 000,00 грн, який стягується у разі задоволення позову з відповідача за судовим рішенням. Розміри оплати за конкретні дії адвоката визначені в кошторисі, що є невід`ємною частиною договору для розрахунку вартості фактично наданої правової допомоги адвокатом. Пунктом 3.3 договору визначено, що сторони домовились про сплату гонорару адвокату після винесення остаточного рішення у судах України. Кошторисом витрат у суді першої інстанції від 20 січня 2024 року, який по суті є детальним описом робіт (наданих послуг), встановлена вартість наданих адвокатом послуг, зокрема: консультація клієнта до початку складання (написання) позовної заяви - 5 000,00 грн; написання (складання) позовної заяви - 15 000,00 грн; написання (складання) відповіді на відзив - 10 000,00 грн; консультація клієнта у процесі ведення справи - 5 000,00 грн; написання (складання) заяв, клопотань, в тому числі про розгляд справи за відсутності позивача - 5 000,00 грн; написання (складання) заперечень по справі - 5 000,00 грн та написання (складання) додаткових пояснень - 5 000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 50 000,00 грн. У заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко В. В., до Верховного Суду 07 листопада 2025 року, останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. 26 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому просить зменшити розмір таких витрат. У вказаній заяві зазначило, що вказана сума витрат є необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та вважає, що вона повинна бути зменшена. Верховний Суд частково погоджується з доводами клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги з огляду на таке. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268). У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77). ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за клопотанням іншої сторони. Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд бере до уваги подане відповідачем клопотання про їх зменшення, що зумовлює необхідність перевірки їх реальності, неминучості, розумності та співмірності із обсягом фактично виконаних робіт. Як убачається з матеріалів справи, умовами договору про надання правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару у сумі 50 000,00 грн за представництво інтересів позивача у кожній судовій інстанції. Водночас сам по собі зміст договору не є достатнім підтвердженням фактичного надання адвокатом відповідних послуг та не звільняє сторону від обов`язку доведення обсягу виконаних робіт. Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо надання адвокатом професійної правничої допомоги під час апеляційного та касаційного перегляду справи, зокрема відсутній детальний опис виконаних робіт, дані про витрачений адвокатом час, а також підтвердження вчинення відповідних процесуальних дій у цих інстанціях. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування витрат, заявлених за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Що стосується надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, матеріали справи свідчать, що фактичний обсяг наданої правничої допомоги обмежився наданням адвокатом попередньої консультації, складанням позовної заяви та поданням заяви про розгляд справи за відсутності позивача. З матеріалів справи не вбачається, що адвокатом виконувались інші процесуальні дії, вказані у кошторисі, в тому числі складання заперечень на відзив, подання додаткових пояснень, участь у судових засіданнях. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення їх розміру, враховуючи розмір задоволених Верховним Судом позовних вимог, який складає 5 000 грн, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, Верховний Суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 50 000,00 грн до 2 000 грн, що відповідно до статті 141 ЦПК України є пропорційним розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська