Постанова Київський апеляційний суд № 757/106/22-ц

справа № 757/106/22-ц головуючий у суді І інстанції Головко Ю.Г. провадження № 22-ц/824/3073/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 14 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Артема Володимировича на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в : Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т.В., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 98250, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість у розмірі 9 180 грн. Стягнуто з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір розмірі 908 грн. 03 січня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Самойленко А.В. подано через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить стягнути з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 19 000 грн. Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка А.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу. Додаткове рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Самойленко А.В., з використанням підсистеми «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що статтями 140, 141 ЦПК України передбачено, що витрати на адвоката лише мають бути понесені, а не вже сплачені. Вказує, що відповідно до умов договору про правову допомогу на момент подачі заяви про розподіл судових витрат та станом на теперішній час строк для оплати ще не настав. До цього часу суд так і не надав свого рішення від 23 грудня 2023 року з відміткою про набрання ним законної сили. Помічник судді також не надав представнику позивача рішення з відміткою про набрання законної сили, оскільки, як вона повідомила, такі рішення видає канцелярія, але за умови, що пройшло більше 30 днів після надсилання рішень помічниками суддів, а вони їх ще не надсилали. Зазначає, що чекати тривалий час направлення рішення суду з відміткою про набрання законної сили - це значить пропустити 5-дений строк для отримання можливості подати заяву на відшкодування витрат в інтересах клієнта (частина 8 статті 141 ЦПК України). Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 137 ЦПК України). Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно зі статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У порядку статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи з аналізу вищевказаних норм права, ухвалення додаткового рішення за статті 270 ЦПК України і вирішення питання про стягнення судових витрат, докази про які надані після закінчення розгляду справи за частиною 8 статті 141 ЦПК України, є різними за своєю суттю. З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів щодо витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи першої інстанції представник позивача не подавав. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн, про понесення яких представник Якуненка Є.В. зазначив у заяві про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке. Зважаючи на положення частини 8 статті 141 ЦПК України заявник мав подати відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 26 грудня 2023 року, тобто не пізніше 01 січня 2024 року (перший робочий день після неробочого дня - 31 грудня, на який припало закінчення п`ятиденного строку). Вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Разом з тим, представник ОСОБА_1 - адвокат Самойленко А.В. через один рік подав заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав докази понесених витрат на правничу допомогу через підсистему «Електронний суд» 03 січня 2025 року, що згідно з пунктом 3 частини 8 статті 141 ЦПК України є підставою для залишення її без розгляду. У своєму клопотанні відповідач не просив поновити пропущений процесуальний строк та не вказав про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини 8 статті 141 ЦПК України. Апеляційний суд зауважує, що передбачений частиною 8 статті 141 ЦПК України строк на порядок подання доказів про розмір судових витрат обраховується з дня ухвалення рішення суду, а не з дня виготовлення його повного тексту або отримання копії рішення суду заявником. Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення по суті та відмовляючи у її задоволення, судом першої інстанції залишено поза увагою, що таку заяву подано поза межами строку, передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України, тому заява мала бути залишена без розгляду. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка А.В. підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Артема Володимировича задовольнити частково. Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Артема Володимировича про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська