Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28094/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 р. Справа № 520/28094/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 25.11.25 у справі № 520/28094/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024 за № 963300150931 про перерахунок пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.09.2024 № о/р 963300150931 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вищезазначене рішення Харківського окружного адміністративного суду 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 набрало законної сили 15.04.2025. 29.08.2025 до Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивачки з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24, в якій просив суд: - зобов`язати начальника ГУ ПФУ у Харківській області Баєву Галину Олександрівну (особисто) надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24, що набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, протягом десяти календарних днів з дня отримання окресленим суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали суду; - за наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, - вирішити питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на розсуд суду); - постановити окрему ухвалу з огляду на наявність явних та очевидних порушень законодавства збоку посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області, окреслених стороною позивачки у цій заяві від 29.08.2025 у порядку ст. 382-382-3 КАС України, а також інших заявах (клопотанням), що наявні у матеріалах справи, яку направити керівництву Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) для вжиття вичерпних заходів реагування та притягнення до відповідальності винних посадових осіб. В обгрунтування заяви зазначено, що постановою старшого державного виконавця ВПВР Шарової Д.В. ще від 30.04.2025 відкрито виконавче провадження за №77935649 з виконання окресленого вище рішення суду у справі №520/28094/24. Проте на теперішній час зазначене рішення суду, що набрало законної сили, посадовими особами ГУ ПФУ в Харківській області свідомо і умисно фактично не виконано, їх відповідні діяння, як і прийняте «задніми числами» начебто на виконання рішення суду рішення, що не відновило, а навпаки продовжило грубе порушення прав пенсіонерки ОСОБА_1 , - є винятково цинічними та зухвалими намаганнями створити видимість виконання рішення суду через прийняття фактично аналогічного роду рішення, що майже рік тому оскаржені у справі № 520/28094/24, тобто такі діяння та рішення - є явно протиправними, фактично злочинними, такими, що порушують Конституційні засади, пенсіонерка ОСОБА_1 фактично змушена «ходити по замкнутому колу», постійно оскаржуючи такі цинічні та зухвалі діяння (рішення) суб`єкта владних повноважень (окрім іншого, у порядку ст.383 КАС України, а також державного виконавця згідно з ст. 287 КАС України), який залишається безкарним. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погодившись із зазначеною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законною та обґрунтованою, і не відповідає завданню адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення у формі постанови про задоволення заяви ОСОБА_1 від 29.08.2025 у порядку ст. ст. 382-382-3 КАС України, а також з постановленням окремої ухвали у порядку ст. 249 КАС України (з огляду на зміст положень п.п.1-4 ч.1, абз. 1 ч. 2 ст. 317 КАС України). Окрім того, позивачка просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у попередньому (орієнтовному) розмірі 15 000,00 грн. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка, з посиланням на обставини справи, указує на те, що висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції відповідачем фактично не виконано (так, розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024, але без урахування висновків суду), ефективного захисту прав, свобод та інтересів останньої не відбулося (взагалі будь-яких позитивних змін для пенсіонерки за рік не відбулося). За такої позиції суду першої інстанції пенсіонери, у т.ч. ОСОБА_1 , до скону ходячі по колу, чи не кожного року, повинні подавати адміністративні позови про оскарження явно протиправних рішень органів Пенсійного фонду України, якими начебто виконані рішення судів, що набрали законної сили, тим самим перевантажувати суди, витрачати час та ресурси останніх (та й головне - свої), що, у свою чергу, призведе до повної зневіри людей у правосуддя та підриву авторитету судової гілки влади, що недопустимо у соціальній та правовій державі, особливо в умовах збройної агресії рф, щоденних обстрілів ворогом наших населених пунктів, як наслідок реальних загроз життю та здоров`ю громадян України, частина яких перебуває за межею бідності (у т.ч. більшість пенсіонерів). Окреслені стороною стягувача (позивачки) у заяві в порядку ст.ст. 249, 382-382-3 КАС України (раніше заяви у порядку ст.383 КАС України) та у цій апеляційній скарзі обставини, а також надані до суду докази, прямо та беззаперечно свідчать про наявність певного ряду порушень (зловживань), нехтування конституційними принципами та правами, свободами та законними інтересами пенсіонерки ОСОБА_1 , а також явну неповагу до суду, як органу державної влади, з боку посадових осіб боржника (ГУ ПФУ в Харківській області, як відповідача -1 у справі № 520/28094/24, під керівництвом пані ОСОБА_2 ). Указане вище залишено поза увагою суду першої інстанції при прийнятті ним оскаржуваної ухвали у цій справі саме через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та правильного її вирішення. При цьому його висновки не відповідають також і фактичним обставинам спірних правовідносин. Одночасно судом неправильно застосовано норми матеріального права (не застосовано норми окреслених вище Законів та Кодексів України, що підлягають застосуванню до виниклих правовідносин) та порушено норми процесуального права (окрім іншого, ст. ст. 2, 6, 9, 14, 72-77, 90 КАС України). Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 набрало законної сили. На виконання рішення суду за результатами перегляду заяви від 21.08.2024 за № 11207 ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058 та прийнято рішення від 17.04.2025 за № 963300150931 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Разом із тим позивачкою вказано, що рішення суду першої інстанції відповідачем фактично не виконано (так, розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024, але без урахування висновків суду), ефективного захисту прав, свобод та інтересів останньої не відбулося (взагалі будь-яких позитивних змін для пенсіонерки за рік не відбулося). Указані обставини, на переконання позивачки, свідчать про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивачки, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі немає. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Згідно з ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження. Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі 160/5259/20. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024 за № 963300150931 про перерахунок пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.09.2024 № о/р 963300150931 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду за результатами перегляду заяви від 21.08.2024 за № 11207 ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058 та прийнято рішення від 17.04.2025 за № 963300150931 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі- Закон № 889-VIII). Звертаючись до суду з указаною заявою, представник позивачки зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідачем фактично не виконано (так, розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024, але без урахування висновків суду), ефективного захисту прав, свобод та інтересів останньої не відбулося (взагалі будь-яких позитивних змін для пенсіонерки за рік не відбулося). Проте суд зауважує, що незгода позивачки з результатами розгляду заяви породжує вже новий спір, рішення від 17.04.2025 за № 963300150931 не досліджувалося судом при прийнятті рішення у справі № 520/28094/24, вказане рішення від 17.04.2025 прийняте на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, а тому позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з новим позовом про скасування рішення від 17.04.2025 за № 963300150931. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за ст. 382 КАС України за виконанням рішення у цій справі. Окрім того, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що 02.07.2025 до Харківського окружного адміністративного суду звертався представник позивачки з заявою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив суд: - визнати протиправними рішення від 17.04.2025 за № 963300150931 Відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а також відповідні дії та бездіяльність, вчинені суб`єктом владних повноважень відповідачем-1 (боржником) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24, що набрало законної сили 15.04.2025; - постановити окрему ухвалу з огляду на наявність явних та очевидних порушень законодавства збоку посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області, окреслених стороною позивача у цій заяві у порядку ст.383 КАС України, яку направити керівництву Пенсійного фонду України для вжиття вичерпних заходів реагування та притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Указаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що незгода позивача з рішенням відповідача від 17.04.2025 за № 963300150931 породжує новий спір, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/28094/24 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача. Перевіряючи доводи заяви представника позивачки, поданої 29.08.2025 в порядку ст. 382 КАС України, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що вказана заява від 29.08.2025 фактично дублює зміст заяви, поданої 02.07.2025 в порядку ст. 383 КАС України, із викладенням аналогічних обставин та підстав, яким уже надано правову оцінку ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025. Щодо вимог позивачки про постановлення окремої ухвали, з огляду на наявність явних та очевидних порушень законодавства з боку посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області, окреслених стороною позивачки у заяві від 29.08.2025 у порядку ст. ст. 249, 382-382-3 КАС України, а також інших заявах (клопотаннях), що наявні у матеріалах справи, яку направити керівництву Пенсійного фонду України для вжиття вичерпних заходів реагування та притягнення до відповідальності винних посадових осіб, колегія суддів зауважує на таке. Частиною 1 ст. 249 КАС України передбачене право суду постановити окрему ухвалу. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч. 2 ст. 249 КАС України). Аналіз положень наведеної статті КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Отже, окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. В свою чергу, реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі. Водночас, із урахуванням висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України за виконанням рішення у цій справі, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, відповідно до положень ст. 249, 382-382-3 КАС України. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі № 520/28094/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова