Постанова 4803 № 183/7581/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4377/26 Справа № 183/7581/25 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г.Є. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Пищиди М.М., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Піщанська сільська рада, третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталія Володимирівна, розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Майна Г.Є. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Піщанської сільської ради, визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталію Володимирівну, в якому вимагала визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка (рідна сестра її батька ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне останній майно. Дочка померлої тітки ОСОБА_2 (двоюрідна сестра позивачки) прийняла спадщину, але не встигла оформити своїх спадкових прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 також померла. Позивачка, маючи намір прийняти спадщину, звернулася до приватного нотаріуса Ріхтер Н.В., проте у прийнятті заяви їй було відмовлено, у зв?язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, їй було роз?яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом. Позивачка вважала, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин, оформити спадщину вона не змогла через хворобу, оскільки з 27 жовтня 2010року до 20 листопада 2010року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровський центр медичної допомоги №5» з діагнозом: струс головного мозку, підгострий період, та перелом правого колінного суглоба. Стверджувала, що спір про спадкування відсутній, відумерлою спадщина не визнана. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачкою неможливості своєчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та посилаючись на те, що наведені позивачкою причини пропуску строку на прийняття спадщини не є об`єктивно непереборними та істотними труднощами для звернення з заявою про прийняття спадщини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 24 січня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025року. В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду та просила задовольнити позов в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував, що у встановлений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернулась з відповідною заявою до нотаріуса, оскільки тривалий час перебувала на лікуванні та була позбавлена можливості приїхати до міста з метою подання нотаріусу такої заяви, чому також перешкоджало введення на території Дніпропетровської області воєнних дій. Також зазначала, що її батько ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_4 ) прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 також помер. Позивачка після смерті батька є спадкоємцем за законом та набула право на прийняття спадщини. Стверджувала, що позивач не могла вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки з лютого 2022року до теперішнього часу здійснюються періодичні масовані ракетні обстріли Дніпропетровської області, де мешкає позивачка, у зв`язку з чим остання багато часу проводила в укриттях, а також у зв`язку з відключеннями світла робота нотаріальних контор була нестабільною. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 04 лютого 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу №183/7581/25; та 06 березня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 30 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1210год 14 квітня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10 квітня 2024року /а.с.5/. Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації смерті №00044890771 від 08 травня 2024року /а.с.10/. ОСОБА_2 доводилась ОСОБА_4 дочкою. Водночас, позивачка ОСОБА_1 доводилась ОСОБА_4 рідною племінницею, а ОСОБА_2 - двоюрідною сестрою, що підтверджується наданими позивачкою копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.15/, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 /а.с.16/, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00044351840 від 03 квітня 2024року, №00044464764 від 10 квітня 2024року, №00044890576 від 08 травня 2024року /а.с.17, 18, 19/ та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00044464054 від 10 квітня 2024року /а.с.20/. Згідно з довідкою вих.№863/0/2-24 від 24 квітня 2024року, виданою Піщанською сільською радою, ОСОБА_4 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /а.с.12/. У відповіді Піщанської сільської ради вих.№954/0/2-24 від 08 травня 2024року зазначено, що ОСОБА_2 20 березня 2008року вибула з домогосподарства АДРЕСА_1 до села Степанівка Томаківського району Дніпропетровської області і на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку в Піщанській сільській раді не перебувала /а.с.13/. ОСОБА_1 усно зверталась до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не встигла оформити своїх спадкових справ після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, 04 листопада 2024року за вих. №581/01-16 приватним нотаріусом Ріхтер Н.В. їй було надано відповідь, в якій роз`яснений порядок та строк подання заяви про прийняття спадщини та повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в нотаріальну контору у встановлений законом строк не подавала та на момент смерті останньої зареєстрована за адресою померлої не була, то строк для прийняття спадщини пропущений. Також роз`яснено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, згідно з ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України. А тому, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини /а.с.8/. За повідомленням приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025року №627/01-16 спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились /а.с.55/. Це також підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83108317 та №83108712 від 03 листопада 2025року /а.с.56/. Відповідно до виписки №849 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 у період з 27 жовтня по 20 листопада 2010року перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровський центр первинної медичної допомоги №5» з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, підгострий період, та перелом правого колінного суглоба /а.с.11/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що надані позивачкою докази не підтверджують поважні причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для позивачки, як спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений законодавством строк. Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що строк на прийняття спадщини, передбачений статтею 1270 ЦК України був пропущений позивачкою не з поважних причин, доводи позивачки щодо неможливості своєчасно звернутись з заявою про прийняття спадщини розцінені як неповажні. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1269 та частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За цією нормою поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2019року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020року у справі №145/148/20 (провадження № 61-16153св20). Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом, а також в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначала, що строк для прийняття спадщини було пропущено з поважних причин, у зв`язку із тим, що вона тривалий час перебувала на лікуванні, на підтвердження чого надала до суду виписку №849 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про її перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27 жовтня по 20 листопада 2010року. Але, як вірно зазначив суд першої інстанції, перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27 жовтня по 20 листопада 2010року свідчить про існування у позивачки труднощів для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини лише у цей період та не свідчить про поважність причин незвернення з такою заявою у період з моменту відкриття 10 травня 2010року спадщини після смерті ОСОБА_2 до дня початку перебування на стаціонарному лікуванні, тобто до 27 жовтня 2010року. Про підстави неможливості позивачки звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після 20 листопада 2010року до моменту звернення до суду з даним позовом у липні 2025року, у позовній заяві взагалі нічого не зазначено. Тож, під час розгляду справи, суд першої інстанції надав всебічну та повну оцінку доводам позивача. За наведених обставин справи та наданих позивачкою доказів, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що наведені позивачкою причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, в обґрунтування причин поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачка в апеляційній скарзі посилалась на введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнні дії, що відбуваються на території України. Водночас, слід зазначити, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась більш ніж за одинадцять років до початку введення воєнного стану в Україні, а тому посилання скаржниці в обґрунтування причин поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022року є безпідставними. Також, апеляційний суд наголошує, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є виключною підставою для визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили звернення до органів нотаріату у встановлений законом строк, однак таких обставин скаржницею не вказано та відповідних доказів на підтвердження цих обставин не надано. Тож, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на можливість прийняття позивачкою спадщини вплинуло введення на території України з 24 лютого 2022року правового режиму воєнного стану, масовані ракетні обстріли території Дніпропетровської області та відключення світла - не спростовують висновків суду і не є достатніми для задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведені в апеляційній скарзі посилання скаржниці на смерть батька, і набуття позивачкою права на прийняття спадщини після смерті батька, а також надані у зв`язку з цим до апеляційного суду докази колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не відносяться до предмету спору у вказаній справі і не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Безпідставними також є посилання в апеляційній скарзі на норми законодавства щодо набувальної давності, оскільки предметом позову у даній справі є вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено14 квітня 2026року. Судді: