Ухвала КЦС ВС № 212/1888/25

УХВАЛА 13 квітня 2026 року м. Київ справа № 212/1888/25 провадження № 61-3203ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року (повний текст постанови складений 24 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Умріхіна Клавдія Андріївна, Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: 11 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, через представника ОСОБА_2 , на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року. У касаційній скарзі зазначала, що слід відступити від висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, сплатити судовий збір, конкретизувати прохальну частину касаційної скарги і надати уточнену касаційну скаргу та докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій уточненої касаційної скарги та доданих до неї документів. У березні 2026 року на виконання ухвали Верховного Суду від 17 березня 2026 року особою, яка подала касаційну скаргу, через підсистему «Електронний суд» подала заяву на усунення недоліків, а саме подано квитанцію про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу, докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій уточненої касаційної скарги. В уточненій касаційній скарзі, зазначено про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 199/1790/16, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. Підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 199/1790/16(пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, має бути в касаційній скарзі мотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України). Аналіз касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 199/1790/16. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особи, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Тому ОСОБА_1 не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар