Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/1269/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа № 295/1269/26Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В. Категорія 146Доповідач Скітневська О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 рокум. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Згідно з постановою суду 21.01.2026 о 10 годині 38 хвилин у м. Житомирі по проспекту Миру, 1, ОСОБА_1 , керуючи т/з Isuzu, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б, 12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідками. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дав належної і об`єктивної оцінки фактичним обставинам справи та наявним доказам, внаслідок чого ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що первинною та визначальною причиною дорожньо-транспортної пригоди являються дії іншого водія, який визнаний винним за ст.124 КУпАП у справі № 295/1266/26. Він же намагався уникнути пригоди, що не може підміняти собою причинний зв`язок. Судом не враховані критичні параметри дорожнього обстановки. Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст судового рішення отримав тільки 19.03.2026. Згідно зі ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута з участю ОСОБА_1 , якому повний текст постанови вручений 19.03.2026. Апеляційну скаргу подано в межах десятиденного строку з вказаної дати. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Заслухавши пояснення учасників, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 571801 від 21.01.2026, 21.01.2026 о 10 годині 38 хвилин у м. Житомирі по проспекту Миру, 1, ОСОБА_1 , керуючи т/з Isuzu, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив пункти 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Після скоєння дорожньої пригоди всі учасники ДТП надали свої письмові пояснення. Експерт на місце ДТП не викликався, експертиза за обставинами ДТП не проводилася. В своїх поясненнях суду водій ОСОБА_1 вину не визнав і пояснив, що 21.01.2026 близько 10 годині 40 хвилин за вказаних у протоколі обставин він рухався у м. Житомирі по проспекту Миру, 1, керуючи транспортним засобом т/з НОМЕР_3 , у крайній правій смузі, маючи намір повернути праворуч, за маршрутом №

123. Побачивши, що у правій смузі руху стоїть транспортний засіб Volkswagen, він змістився у лівий бік для його безпечного об`їзду. При наближенні до автомобіля на відстань 20-30 м, водій ОСОБА_2 відкрив водійські дверцята, тому він не зміг уникнути ДТП, винуватцем якої вважає іншого учасника, який сідаючи в автомобіль, повинен був пропустити потік транспортних засобів. Звернув увагу на те, що була ожеледиця, тому його автобус занесло. Потерпілий ОСОБА_2 надав суду пояснення, за змістом яких 21.01.2026 о 10 годині 40 хвилин він рухався на своєму автомобілі у м. Житомирі з проспекту Миру на вул. Перемоги у правій смузі. Після того, як транспортний засіб занесло у сугроб, його буксирував інший автомобіль на те місце, де він припаркувався, та мав намір їхати далі. Коли він сів в автомобіль, відчув удар у лівий бік т/з, який здійснив автобус, помічений ним на відстані близько 50 метрів до зіткнення. Вважає, що оскільки було дуже слизько, маршрутка вдарила його автомобіль, після чого водій ОСОБА_1 намагався вирішити з ним питання щодо відшкодування збитків без виклику поліції. Натомість за відсутності взаємної згоди працівниками поліції складено відповідні адміністративні матеріали. Винуватим себе у вчиненні даної ДТП не вважає. В матеріалах справи містяться: аналогічні письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судом також досліджено: -схему місця ДТП з додатком до нього, на яких зафіксовано розташування ТЗ після ДТП та наявні пошкодження на останніх: на автомобілі Volkswagen у передній лівій частині, на автомобілі Isuzu у передній правій частині, що відповідає обставинам, описаним учасниками пригоди, а саме - бокове зіткнення транспортних засобів Isuzu та Volkswagen; -відеозапис пригоди, з якого вбачається зіткнення транспортного засобу Isuzu і припаркованого на крайній правій смузі руху автомобіля Volkswagen, а також наявність слизького покриття дороги. Згідно із вимогами п.2.3 б) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Аналізуючи дії водія ОСОБА_1 на відповідність їх вимогам ПДР України, суд першої інстанції врахував, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1 ПДР України). При цьому у пункті 1.10 ПДР наведене значення терміну безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах. Виходячи із системного аналізу положень п. 12.1 ПДР України у поєднанні з п.1.10 ПДР України, суд дійшов висновку про те, що на водія покладається обов`язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції до автомобіля який рухається попереду, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування. Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що виразилося у порушенні ним пунктів 2.3 б), 12.1 ПДР України. Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків. Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім. Характерною ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, і у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення як одного із водіїв, так і обох. Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками. Згідно із ст.252 КУпАП оцінку доказів здійснює орган (посадова особа) за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Предметом з`ясування у цій справі є наявність в діях водія ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.1 ПДР України та перебування їх у причинно-наслідковому зв`язку із даною ДТП, достатність доказів для такого висновку. Основним доказом у справі, який дає можливість встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, є відеозапис ДТП з камери спостереження. Як вбачається з відеозапису, під час наміру об`їзду нерухомої перешкоди у вигляді автомобіля Volkswagen, припаркованого біля правого краю проїзної частини, водій ОСОБА_1 прийняв ліворуч. При цьому, водій автомобіля Volkswagen відкрив водійські дверцята і сів в автомобіль. Під час об`їзду автомобіля автобус Isuzu почав зміщатися боком в сторону припаркованого автомобіля Volkswagen, внаслідок чого відбулося зіткнення боковими частинами ТЗ. Двері автомобіля Volkswagen в цей час були вже закриті. Згідно із п.1.10 ПДР України: смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів. маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними (п.11.1 ПДР України). Суд враховує, що згідно схеми ДТП на даному відрізку вулиці в одному напрямку рух здійснюється по трьох смугах. При цьому, середня та ліва смуги були зайняті попутними транспортними засобами, а водій автомобіля Isuzu намагався здійснити об`їзд припаркованого автомобіля в правій смузі руху, без виконання маневру у розумінні п.1.10 ПДР України (з перестроюванням у сусідню смугу), що відображено на відеозапису, тобто намагався здійснити об`їзд перешкоди без зміни смугу руху в безпосередній близькості до автомобіля Volkswagen, не врахувавши при цьому свою швидкість та стан дорожнього покриття (покритий льодом), можливу зміну обстановки. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, а саме: стан дорожнього покриття, наявність нерухомої перешкоди для руху в його смузі руху та зайнятість середньої смуги іншими транспортними засобами, що не дозволяло зробити безпечний маневр об`їзду перешкоди, як наслідок обрав швидкість руху, яка не дозволила йому постійно контролювати рух його транспортного засобу та безпечно керувати ним. Такі дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками ДТП пошкодженням транспортних засобів. Суд не перевіряє доводи скарги про те, що причиною ДТП являються дії водія ОСОБА_2 , оскільки останні є предметом розгляду іншої справи № 295/1266/26, з огляду на те, що можливе створення останнім аварійної ситуації, яке у подальшому слугувало ДТП, не спростовує факту недотримання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 б), 12.1 ПДР України, що у подальшому призвело до наслідків пригоди пошкодження ТЗ. При цьому, встановлення вини у пригоді одного із учасників ДТП не є безумовною обставиною для виключення вини у ДТП іншого учасника, оскільки у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП можуть бути дії як одного із водіїв, так і кількох, що узгоджується із змістом ст.1188 ЦК України, якою встановлено відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки у разі вини одного із учасників або всіх. У останньому випадку розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Тому доводи скарги про те, що у справі № 295/1266/26 встановлена вина водія ОСОБА_2 , не спростовує вину ОСОБА_1 . Інші доводи скарги не впливають на правильність вирішення справи судом першої інстанції, оскільки доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Додаткових об`єктивних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є достатніми для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, як і підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2026 року залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. Скітневська