Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/826/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4057/26 Справа № 212/826/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 212/826/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року, яка постановлена суддею Чайкіним І.Б.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 січня 2026 року, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі № 212/826/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ. Заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 немає можливості сплатити розмір заборгованості (грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля 231872, 19 гривень + судовий збір 6360,58 гривень + витрати на проведення експертизи у розмірі 5000 гривень) в повній мірі на даний час. Сплата сум, встановлених судом ставить її в скрутне матеріальне становище. Рівень її доходів є невеликим, а також враховуючи введений на території України воєнний стан, та намір заявниці виконати рішення суду добровільно, вважає, що наявні підстави для розстрочення виконання судового рішення від 04.02.2025 року. Просила суд: розстрочити ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в справі № 212/826/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ, в частині стягнення грошової компенсації за 1/2 частку вартості автомобіля - 231872, 19 гривень, судового збору - 6360,58 гривень, витрат на проведення експертизи у розмірі 5000 гривень, терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року. Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення відмовлено. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою просить розстрочити виконання рішення суду na 24 місяці рівними частинами, посилаючись на неврахування судом всіх обставин справи. Зоерма, відповідачка має критично низький рівень доходу, проживає у Польщі та несе витрати на утримання житла в евакуації, в Україні роботи не має та у єдиній належній їй квартирі проживає її мати, а тому звернення стягнення на таке майно позбавить останню місця проживання. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Захарова М.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Захарова М.В., надав заяву про розгляд спарви за його відсутності, а відповідачка ОСОБА_2 про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснивши поділ спільного майна подружжя, а саме: виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля марки SKODA OCTAVIA, 2016 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1598 см.3, VIN код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 231872, 19 гривень та судовий збір у розмірі 6360,58 гривень, витрати на проведення експертизи у розмірі 5000 гривень. Постановою Дніпровського апелляційного суду від 14 жовтня 2025 року вказане судове рішення залишене без змін. Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочку виконання заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для розстрочення його виконання. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції. Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. За приписами статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку виконання рішення. Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки. Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій. З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розятрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідачка ОСОБА_2 , як на підставу для її задоволення, посилалася на ті обставини, що вона має намір здійснити виконання рішення, що набуло законної сили, у добровільному порядку, проте, такої можливості на теперішній час позбавлена, у зв?язку зі скрутним матеріальним становищем. Разом з тим, наведені доводи, в розумінні ст. 435 ЦПК України, не є правовою підставою для відстрочки виконання рішення суду. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає. Безпідставне та необґрунтоване відстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення. На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: