Ухвала КАС ВС № 160/13331/24

УХВАЛА 13 квітня 2026 року м. Київ справа №160/13331/24 адміністративне провадження № К/990/8630/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №160/13331/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНАЛЬ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №25735000405 від 03.05.2024, яким встановлено порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України та на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 25.02.2026 надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №160/13331/24. Касаційну скаргу подано вдруге, оскільки попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026, бо в ній не були викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, оскільки скаржником не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги і для належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу та заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого так самі як і при зверненні з касаційною скаргою (вдруге) знов зазначено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги судом не позбавляє права скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції в найкоротший термін після повернення касаційної скарги. Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Верховний Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначав скаржнику, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. Верховний Суд зазначав скаржнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України він повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Однак по суті підстав касаційного оскарження скаржником в заяві про усунення недоліків касаційної скарги здійснено умовне посилання на те, що справа має для нього виняткове значення, враховуючи однаковий склад правопорушення позивачем вимог податкового законодавства, що фіксується за результатами проведених чисельних перевірок позивача, за наслідками яких приймаються податкові повідомлення-рішення і оскаржуються позивачем. А також, знову зазначено ту саму підставу касаційного оскарження (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України) з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.85.2, п.85.4 ст.85, п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України у подібних складних правовідносинах, які характеризуються наявністю підстав у контролюючого органу для притягнення платника до відповідальності за ненадання контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення. Проте на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, не викладено вказану підставу касаційного оскарження із належним обґрунтуванням з посиланням на те, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися, а лише процитовано п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України. Разом з тим, як вже вказувалось скаржнику, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на час винесення податкового повідомлення-рішення №25735000405 від 03.05.2024 жодне грошове зобов`язання у вигляд штрафу за переліченими відповідачем у відзиві на позов податковими повідомленнями-рішеннями не набуло статусу узгодженого. Саме станом на день винесення оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, грошові зобов`язання у вигляді штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржувались у справах №160/3236/24 та №160/10642/24 не були узгодженими, що не може свідчити про повторність вчиненого позивачем правопорушення на час притягнення позивача до відповідальності. А акт фактичної перевірки №205/35-00-04-05-13/41146771 від 05.04.2024 "Про результати фактичної перевірки ТОВ "ВИНАЛЬ" код ЄДРПОУ 41146771", акт "Про ненадання документів ТОВ "ВИНАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41146771) під час проведення фактичної перевірки" №70/35-00-04-05-13 від 05.04.2024, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №25735000405 від 03.05.2024 не містять посилання на попередній акт індивідуальної дії, застосований до позивача, який би свідчив про повторність вчиненого позивачем порушення. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №160/13331/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №160/13331/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова