Ухвала КАС ВС № 640/5619/20

УХВАЛА 13 квітня 2026 року м. Київ справа №640/5619/20 адміністративне провадження № К/990/13037/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 року у справі № 640/5619/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 липня 2019 року: №0051224205; №0051204205; №0051194205; №0051234205; рішення ГУ ДФС у м.Києві від 8 липня 2019 року про застосування штрафних санкцій №0001214205 та №0001204205, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №ф-222У від 8 липня 2019 року. Обґрунтовуючи безпідставність прийняття вищенаведених рішень, позивач посилався на те, що при здійсненні операцій з купівлі-продажу нерухомого майна виступав як фізична особа без статусу підприємця та сплатив податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, а тому у нього не виникло обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою для фізичних осіб-підприємців, податку на додану вартість та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також і подання відповідної податкової звітності. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 року скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 23.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 року у справі № 640/5619/20 (повний текст постанови складено 20.02.2026 року). Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на застосування судом апеляційної інстанції вимог статті 177 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 826/13138/15 та від 06.08.2019 року у справі № 826/14183/16, суть яких зводиться до аналізу діяльності фізичних осіб з продажу нерухомого майна, яка є підприємницькою; також скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, внаслідок не надання оцінки доводам контролюючого органу, що діяльність ОСОБА_1 носить системний характер, здійснюється з метою отримання прибутку та має всі ознаки підприємницької діяльності, а також посилався на невірну оцінку судом доказів у справі. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1, частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). До того ж, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Повертаючись до зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції за результатами сукупної оцінки доказів у справі дійшов висновку, що позивач не є та ніколи не був зареєстрованим як фізична особа-підприємець (суб`єкт господарювання), а тому, враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 25.05.2020 у справі № 810/1963/18, від 27.02.2018 у справі №826/1513/17, від 29.04.2021 у справі №320/6192/19, а також від 28.05.2021 у справі № 1.380.2019.006091, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оподаткування доходів позивача має здійснюватися із застосуванням встановлених Податковим кодексом України правил загальної системи оподаткування для платників податків - фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. При цьому скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду чи спростування подібності правовідносин у справах; як і не спростовано правильність висновків суду апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену в постанові колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18. Касаційна скарга лише містить посилання на необхідність врахування інших правових позиції Верховного Суду та зводиться до незгоди з наданою судом правовою оцінкою доказів у справі і їх переоцінки, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження, враховуючи водночас межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України. Суд звертає увагу, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Отже перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 року у справі № 640/5619/20 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... І.А. Васильєва, Суддя Верховного Суду