Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8663/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8663/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 14 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9317,42 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2023 №Ф-947-25У на суму 9317,42 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що з 11.04.2003 ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. З 12.05.2005 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області і отримує пенсію за віком. 12.06.2023 ГУ ДПС у Житомирській області виставлено ФОП ОСОБА_1 вимогу №Ф-947-25У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9317,42 грн. Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 1статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI). Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI). Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 9 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції статті 9 Закону №2464-VI, яка діє з 1 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. За правилами частин 1-4 статті 25 згаданого Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Так, позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, як фізична особа-підприємець з 11.04.2003 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування. З 12.05.2005 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області і отримує пенсію за віком (довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.03.2006 та довідкою ГУ ПФУ в Житомирській області від 30.04.2024. Згідно із Законом України від 07.07.2011 №3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону №2464-VI було доповнено частиною 4 такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування". Зазначені зміни набрали чинності з 06.08.2011. Порядок та процедура добровільної сплати єдиного внеску регулюється ст.10 Закону №2464-VI (на час виникнення правовідносин) та передбачає подання особою до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідної заяви в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного страхування та укладенням договору про добровільну участь протягом строку, визначеного в договорі, але не менше одного року. Однак позивач із заявою ні до органів Пенсійного фонду України, ні до Державної податкової служби України в Житомирській області не зверталася і договір про добровільну участь зі сплати єдиного внеску не укладала, отже, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати ЄСВ з 01.01.2013 по даний час. При цьому, посилання контролюючого органу на подачу позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) за 2013, 2015, 2016 роки суд відхиляє, оскільки подання позивачем звітів за вказаний період не може свідчити про її добровільну участь у системі страхування за відсутності відповідного договору та відповідно дані суми не можуть вважатись узгодженими. Водночас, як зазначила позивач, дані звіти були подані нею помилково. Проаналізувавши встановлені обставини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що нарахування позивачу, як фізичній особі - підприємцю недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відбувалося протягом періоду, в який позивач була пенсіонером, отже звільнена від сплати єдиного внеску. Крім того, про оскаржувану вимогу їй стало відомо лише 30.04.2024 у зв`язку із наявним виконавчим провадженням. Належних доказів вручення позивачу оскаржуваної вимоги до 30.04.2024 відповідачем суду не надано (не є таким доказом додане до відзиву на позов рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки з нього не вбачається, що поштове відправлення містило саме спірну вимогу). Відтак позивачем не порушено строків звернення до суду з даним позовом. Таким чином колегія суддів враховує статус позивача як пенсіонера за віком, що підтверджується перебуванням на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області з 12.05.2005 та отриманням відповідної пенсії, що згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільняє її від обов`язку сплати єдиного внеску. Колегія суддів відхиляє доводи податкового органу про «самостійне визначення бази нарахування» через подання звітів за 2013, 2015 та 2016 роки, оскільки за відсутності добровільної участі у системі страхування на підставі відповідного договору, саме лише подання звітності (яке позивач визначає як помилкове) не може бути підставою для виникнення обов`язку зі сплати ЄСВ та не позбавляє особу встановленої законом пільги. Враховуючи, що право на звільнення від сплати внеску є безумовним для пенсіонерів за віком, а контролюючим органом не надано доказів укладання договору про добровільне страхування, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9317,42 грн є протиправною та підлягає скасуванню, що свідчить про законність рішення суду першої інстанції. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду справи не довів правомірності винесення оскаржуваної вимоги від 12.06.2023 №Ф-947-25У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не надав належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.